Ламівудин

Ламівудин є противірусним препаратом (нуклеот(з)идним аналогом) з високою активністю проти вірусу гепатиту В.

Механізм дії. Ламівудин як в інфікованих, так і в неінфікованих клітинах метаболізується до ламівудину трифосфату, що є активною формою препарату та є субстратом для ДНК-полімерази вірусу гепатиту В. Включення ламівудину трифосфату в ланцюг вірусної ДНК та подальше припинення ланцюга блокує утворення вірусної ДНК.

Фармакокінетика. Ламівудин добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, його біодоступність у дорослих після прийому peros складає 80-85 %, середній термін досягнення максимальної концентрації в сироватці крові – 1 година. Прийом ламівудину разом з їжею призводить до зниження концентрації препарату на 47 %. Ламівудин слабко метаболізується в печінці (5-10%), більша частина препарату виділяється в незміненому вигляді із сечею завдяки клубочковій фільтрації та активній секреції за допомогою системи транспорту органічних катіонів. На частку ниркового кліренсу припадає 70 % елімінації ламівудину.

Показання до застосування. Хронічний гепатит В на тлі реплікації вірусу гепатиту В.

Протипоказання:

► гіперчутливість до ламівудину або іншого компонента препарату;

► вагітність І триместр;

► обережно застосовувати при нирковій недостатності, панкреатиті (в тому числі й в анамнезі), периферичній нейропатії, вагітності ІІ-ІІІ семестр, у періоді лактації, в дитячому віці до 2-х років.

Побічні ефекти. Ламівудин добре переноситься пацієнтами. Найбільш типовими побічними явищами є загальна слабкість та підвищена втомлюваність, інфекції дихальних шляхів, головний біль, дискомфорт та біль у животі, нудота, блювота, діарея.