Піперазин

При аскаридозі й ентеробіозі досить широко застосовують піперазин і його солі (адипінат, гексагідрат). Найчастіше використовують піперазину адипінат. На нематод піперазин діє паралізуюче. Останнє перешкоджає їх активному просуванню по кишечнику, а також проникненню в жовчні ходи. Крім того, при цьому створюються сприятливі умови для виведення гельмінтів з кишечника. З огляду на те, що препарат не знищує аскарид, відсутня небезпека всмоктування біологічних токсичних продуктів їх розпаду. Всмоктується піперазин з кишечника добре. Препарат і продукти його перетворення виділяються переважно нирками.

Основне показання до застосування – аскаридоз. Ефективність його при цьому різновиді нематодозів дуже висока: дегельмінтизація досягає 90-100% (у цьому плані препарат трохи поступається левамізолу). Крім того, піперазин з успіхом застосовують при лікуванні ентеробіозу (інвазія гостриками).

До протипоказань слід віднести органічні ураження ЦНС і нефрит. Піперазин є малотоксичним препаратом. Він добре переноситься хворими. ПЕ (диспепсичні явища, головний біль) відносно рідкі і скороминучі.

Активним препаратом цієї групи є також моночетвертинна амонієва сполука – нафтамон. У гельмінтів він викликає контрактуру м'язів, яка зміняється паралічем. Із ШКТ нафтамон всмоктується погано. Застосовують його в основному при лікуванні анкілостомідозу й аскаридозу. При аскаридозі він менш ефективний, ніж левамізол і піперазин. Препарат має легкий послаблюючий ефект.

При лікуванні стронгілоїдозу (інвазія кишковими вугрицями) і ентеробіозу з успіхом застосовують моночетвертинну амонієву сполуку – пірвінію памоат.

Цестоди – це плоскі членисті черв'яки: широкий стьожак, карликовий ціп'як, свинячий ціп'як, бичачий ціп'як.

Для боротьби з ними найчастіше застосовують празиквантел, фенасал і аміноакрихін.