Стабільність індивідуальних особливостей ЕЕГ

Відомо, що рисунок (патери) ЕЕГ відрізняється значною міжіндивідуальною варіативністю як за загальним виглядом, так і за окремими ознаками. Інакше кажучи, незважаючи на наявність деяких спільних для всіх людей рис (наприклад, єдиного спектрального складу ЕЕГ), за дотримання однакових умов реєстрації енцефалограми у різних випробовуваних вони істотно відрізнятимуться. У той же час індивідуально-специфічний патерн ЕЕГ людини, склавшись до 15-18 років, зберігається протягом усього її життя; деякі зміни з'являються тільки в літньому віці, переважно у жінок.

Досліджувані індивідуально-специфічні патерни ЕЕГ відзначалися стійкістю їх загального типу та окремих параметрів (альфа- індексу, середньої частоти та ін.). Повторні реєстрації ЕЕГ, виконані в однакових умовах з інтервалом у тижнях, місяцях і навіть роках, свідчили про високу внутрішньоіндівідуальну відтворюваність патерну ЕЕГ у однієї і тієї ж людини. З розвитком способів аналізу ЕЕГ з'явилася можливість продемонструвати стабільність більш складних її характеристик, насамперед окремих спектральних складових та спектру ЕЕГ в цілому. Коефіцієнти кореляції, що характеризували відтворюваність параметрів ЕЕГ при реєстрації з інтервалом від одного до чотирьох місяців, досягали максимуму – 0,96 для α-ритму, мінімуму – 0,51 – для ритму β-1. Взагалі найбільша стабільність ЕЕГ зазвичай спостерігалася в індивідів з високою α-активністю. Це свідчить про те, що індивідуальна специфіка ЕЕГ визначалася, головним чином, параметрами альфа-активності. Однак більш диференційований підхід дозволяє стверджувати, що індивідуальна чи міжіндивідуальна варіативність ЕЕГ, стабільність будуть неоднаковими при різних параметрах ЕЕГ та в різних зонах реєстрації. Найбільші міжіндивідуальні варіації спостерігалися за загальною амплітудою ЕЕГ та вираженням α-ритму, меншою мірою – за виразністю повільної і швидкої складових. Виразність α-ритму варіювала від практично повної його відсутності до суцільного монотонного α-ритму з правильними, майже синусоїдальними коливаннями. Амплітуда ЕЕГ змінювалася від дуже сплощеної кривої до високоамплітудних коливань переважно в α-діапазоні. Між цими крайніми типами існують численні проміжні варіанти. Енергетичні показники ЕЕГ характеризувалися надзвичайно високим розмахом мінливості: залежно від зони реєстрації коефіцієнти варіації змінювалися від 30-40 % – для β-ритму до 50-80 % – для α-ритму. При цьому максимальні значення індивідуальної мінливості були характерними для альфа-ритму в потиличних зонах.

В аналізі періодичної структури локальної ЕЕГ використовується автокореляційна функція. За її допомогою будуються індивідуальиі автокорелограми, що відображають співвідношення періодичних і випадкових ритмічних компонентів, а також може визначатися коефіцієнт періодичності ЕЕГ – Кп/с (відношення потужностей періодичної і випадкової складових). За цим показником існують стійкі індивідуальні відмінності: у одних піддослідних переважає періодична складова, в інших – випадкова.