Генетичні, вікові й статеві особливості та їх вплив на особистість

На прояв психічних особливостей людини впливають генотип, вік і стать. Генетичні особливості вказують на те, що в процесі онтогенезу проявляються певні генетичні, біологічні (анатомо-фізіологічні) фактори розвитку організму та вищої нервової системи, а також головного мозку, які впливають на психіку людини. Наприклад, спадково передаються колір шкіри, волосся та очей, риси обличчя, зріст, вага, чутливість різних аналізаторів, структура певних ділянок головного мозку.

Психологічний вік – це індивідуальний розвиток людини. Його вивчає вікова психологія, яка визначає певні періоди розвитку людини:

• • пренатальний період;
• • перинатальний період;
• • вік немовляти;
• • період переддошкільного дитинства;
• • період дошкільного дитинства;
• • молодший шкільний вік;
• • підлітковий вік;
• • рання (перша) юність, або старший шкільний вік;
• • юність, або друга юність;
• • період молодості, або першої дорослості;
• • період зрілості, або другої дорослості;
• • похилий вік;
• • старечий вік;
• • довгожителі.

Кожен вік характеризується зміною внутрішнього психічного стану особистості й впливає на її діяльність та поведінку.

Питання щодо відмінності між чоловіками і жінками пов'язане з подвійною детермінацією досліджуваних ознак. Врахування еволюційно-біологічного чинника зумовлює розуміння статі як конституційної координати, що спричиняє відмінність між двома групами – чоловіками та жінками – в аспекті несоціальних впливів.

Поведінка людини як соціальний феномен, на яку впливає інтелектуальне оточення, зумовлює розуміння статевої або сексуальної ролі, запропонованої суб'єкту як члену групи. У цьому разі досліджуються відмінності статеворольових стереотипів, зумовлених жіночим або чоловічим типом поведінки. Співвідношення статевих (у біологічному значенні) і статеворольових (у значенні стереотипів) відмінностей вивчав А. Басе в еволюційній теорії особистості. Зокрема, він зазначав, що чоловіки і жінки виявлятимуть особистісні відмінності під час адаптації, що стосується їхніх біологічних відмінностей у сексуальних і репродуктивних функціях.

Першим актом самовизначення особистості є зарахування себе як об'єкта до певної статі. Таким чином відбувається статева ідентифікація. Дворічні малята, які мають досить розмите уявлення про свої відмінні риси, вже можуть ідентифікувати себе як хлопчика або дівчинку. Починаючи з цього віку, їхня поведінка диференціюється у конкретному напрямі як у сенсі біологічного розвитку, так і щодо формування статеворольових установок.

Вплив генетичних факторів на розвиток статевої самоідентифікації триває протягом усього життя. Більш чітка відмінність між статями з'являється у період дозрівання, коли організм виділяє більше гонадотропних гормонів. За цей час у хлопчиків рівень тестостерону зростає у 18 разів, а в дівчаток рівень естрогену – у вісім разів. Андрогенно-адреналінові, стероїдні, стимулюючі й загальні гормони росту, взаємодіючи зі статевими гормонами, утворюють конституційний статус індивідуальності, що формується. У період дозрівання з'являються ознаки чоловічого і жіночого стилів поведінки.

У період молодості відбувається остаточне закріплення статеворольових стереотипів, завершується формування статевої ідентифікації як процесу, пов'язаного з фізіологічними елементами дозрівання організму.