Техніки НЛП
Нейролінгвістичне (з грецьк. neuron – нерв і лат. lingua – мова) програмування (з нім. programiren – складати програми) (НЛП) – система опису структури суб'єктивного досвіду, що пояснює специфіку кодування набутої інформації; модель спілкування, яка грунтується на виявленні та використанні стандартів мислення; комплекс технік і операційних принципів, на основі яких моделюються ефективні стратегії мислення й поведінки[1]. Засновниками НЛП вважають Р. Бендлера та його учня Д. Грюндера, що вперше представили метод у 70-х роках ХХ-го століття.
Нейролінгвістичне програмування є потужним засобом впливу на мислення, емоції та поведінку окремих людей, груп, мас. В основі популярності (успіху) НЛП лежить використання феномену "взаємодії трьох" (свідомості – підсвідомості – реальності). При цьому основним об'єктом впливу є нейрофізіологічна активність мозку та емоційно-вольові стани, що виникають завдяки їй. Головним засобом впливу виступають спеціально підібрані вербальні (словесні) й невербальні (образні) лінгвістичні програми, засвоєння змісту яких дозволяє змінити в заданому напрямку переконання, погляди й уявлення людини (як окремого індивіда, так і цілих груп людей).
Прийоми НЛП застосовують у відносинах між людьми дуже широко, часто неусвідомлено. Виокремлюють дві групи прийомів (методів) впливу: нелінгвістичні та лінгвістичні.
До основних нелінгвістичних технологій відносять наступні прийоми[2]:
- – експлуатація аудіопатериів: створення шляхом підлаштування до дихання, модуляції, інтонаційної гри додаткового образу, який ніби увиразнює, відтіняє, а за потреби спростовує та перекреслює той образ, що формується вербально;
- – використання візуальних архетипів: спекулюючи тим, що підсвідомість людини містить певний архетип (символи, які всі сприймають емоційно однаково, позитивно або негативно), маніпулятор для просування політика, формування позитивного іміджу чи боротьби з останнім ставить його у відеоряд поруч з відповідними меті архетипами;
- – маркування тексту – виділення в основному тексті (жирним шрифтом, іншим кеглем та ін.) кількох слів або літер, які, якщо читати лише їх, мають свій смисл;
- – застосування субмодальностей – використання особливостей і характеристик зображення або звуку для створення необхідного позитивного чи негативного емоційного фону, формування певних схильностей до активності (пасивності) на підсвідомому рівні, які б уможливили контроль емоцій об'єктів маніпулятивного впливу різних субмодальностей;
- – використання каталепсії (завмирання людини в певній позі; дія, пов'язана з розладом рухового апарату);
- – вікова регресія – навмисне показування картин чи образів минулого, під час якого людину, групу або маси охоплює легкий транс ностальгії;
- – руйнація (підміна) шаблонів – досягнення необхідних змін у світобаченні й діях людини, групи чи мас шляхом зміни (підміни) звичних, відпрацьованих алгоритмів (шаблонів, стереотипів) та нав'язування інших моделей поведінки;
- – оцінювання поведінки як результату позитивного наміру: проведення чіткої межі, визнання різниці між намірами, які, на думку класика НЛП В. Сатір, є завжди позитивними, і реальною поведінкою, яка може не відповідати нормам моралі;
- – гра на асоціації або дисоціації – спроба викликати в об'єкта впливу залежно від потреби (мети) асоціативний спогад, який зумовлює такі гострі переживання минулого досвіду, ніби все це відбувається зараз, або дисоційований спогад, у прогресі якого людина виконує роль глядача, що просто проглядає відеозапис подій за участю іншої людини. Асоційована позиція викликає сильні почуття, які створюють мотивацію для зміни поведінки, а дисоційована дає змогу отримати більше інформації й легше вивести об'єкт впливу з деморалізованого стану, мобілізувати всі його творчі ресурси для розв'язання проблеми;
- – підлаштовування (вербальне та невербальне) до людини, групи, мас з метою здійснення психологічного маніпулятивного впливу шляхом входження в довіру, проникнення у підсвідомість – ведення.
Лінгвістичні технології використовують наступні методи:
- – зміна фокусу уваги в часовому просторі – блокування думок про минуле, орієнтація людини, групи, мас на позитивний результат на сучасному етапі і в майбутньому;
- – імперативна персеверація – неодноразове повторення твердим гіпнотичним голосом певного твердження;
- – прийом "зв'язки" – штучне умонтування необхідної інформації, потрібного відеоряду в позитивний чи негативний контекст залежно від мети, яку ставить перед собою маніпулятор;
- – прийом "розкручування" – навмисна зміна – рівня або масштабу розгляду проблеми чи суперечності. Може бути "розкручування вгору", яке дає змогу різко, до вищих цінностей, підсилити мотивацію на зміну; "розкручування вниз" – сприяє визначенню конкретних перешкод та способів виконання задуманого; "розкручування вбік" – уможливлює використання аналогії, чужого досвіду для розв'язання проблеми;
- – рефреймінг (зміна) контексту – стимулювання здатності людини, групи мас поглянути на поведінку чи подію під іншим кутом;
- – прийом рефреймінгу змісту – зміна значення змісту поведінки, події без зміни контексту.
Окрім названих прийомів, при застосуванні лінгвістичних технологій використовують також прийоми рівності, псевдовибору, припущення (імплікації), "закладання міни", умотивованих пресупозицій (тверджень), створення "психічних вірусів", зміщення фокусу уваги, трюїзмів, конкретного образу, слів-команд, метафор і притч тощо.
Отже, НЛП володіє потужним арсеналом засобів психологічного впливу, за допомогою яких може здійснювати корегування мисленням, емоціями та поведінкою як окремої особи, так і значної кількості людей. Прийоми ШШ можна використовувати як: інструмент реалізації позитивних намірів (вселяння віри у власні сили, надії на краще майбутнє; блокування думок про трагічні події та ін.; потужний засіб маніпулятивного впливу з негативними намірами (навіювання певних думок, ідей, образів; корегування мислення на рівні підсвідомості; формування й непомітне нав'язування штучних мотивів прийняття рішень та забезпечення необхідної маніпуляторові поведінки об'єкта впливу тощо).
