Вимоги до учасників: важливість процедури відбору

Для кожної людини ситуація потрапляння в будь-яку групу є певною мірою хвилюючою, тому що людина в групі прагне одночасно реалізувати два взаємнопротилежні комплекси міркувань, психологічних установок: з одного боку, вона природно прагне до об'єднання із собі подібними, а з другого – так само природно, – до виокремлення себе серед інших.

Людина схильна до об'єднання та взаємодії з іншими для того, щоб досягти власних цілей: конкретних, які дають відчутні результати стосовно питань, котрі поєднали групу, і загальних – безпеки, захисту, поваги та любові з боку оточення. Людина схильна до відсторонення від інших для того, щоб не ототожнюватися з ними, не відчувати тиску, зберегти власну індивідуальність, неповторність, свободу та незалежність[1].

У зв'язку з такою єдністю та боротьбою протилежностей кожний учасник групи схвильований (як правило – підсвідомо) тим, як об'єднати різні прагнення: бути разом, але уникнути небезпеки поглинення іншими; зберегти власний внутрішній комфорт, але у стані об'єднання з іншими, до того ж реалізувати це без шкоди для себе. Необхідність вирішувати подібні питання створює в учасників групи певну психічну напругу (усвідомлювану чи неусвідомлювану), і її наслідки можуть бути як негативними, так і позитивними.

Люди навчаються по-різному: дехто краще засвоює матеріал, коли читає його, дехто – коли слухає, а дехто – у процесі практичних занять. Тренер, який подає матеріал у різний спосіб (урізноманітнює форми й методи навчання), має більші можливості забезпечити потреби учасників і закріпити вивчене[2].

Обираючи метод донесення інформації, необхідно враховувати: рівень знань учасників з даної проблематики; якими засобами підсилити та закріпити матеріал, що доноситься; розміри групи (інтерактивні форми ефективніші за меншої кількості учасників); ресурси, у тому числі часу й простору (розподіл на малі групи потребує більше часу і простору, ніж робота з усією групою); умови приміщення (фіксоване розташування робочих місць ускладнює пересування й зміну конфігурації).

  • [1] Рудестам Кьел Групповая психотерапия... – С. 27-28.
  • [2] Бачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники [Текст]: учеб, пособие / И. В. Вачков. – М.: Изд-во "Ось-89", 2000. – 224 с.