Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

Ведучий та учасник – дві особи, про яких згадуємо, на перший погляд, коли думаємо про роль осіб у тренінговій групі. Однак насправді цей поділ є набагато складніший, оскільки визначається потребами групи й особистими якостями учасників групи^[1]. Під час занять, які проводять інтерактивними методами, ведучий (один або декілька) може виконувати різні функції: експерта, викладача, тренера, аніматора, каталізатора, зразкового учасника. Залежно від мети заняття, відібраних методів, він буде більше концентруватися на процесі або суті навчання. Учасники ж становлять групу різних осіб, кожен з котрих поводиться типово для себе (відіграє свою природну роль), чим впливає на проходження заняття. Частина з них буде сприяти досягненню цілей навчання; інша – залишиться нейтральною або буде заважати навчанню. Добрий ведучий зможе виявити ці ролі, підсилити позитивні та протидіяти негативним^[2].

Групова динаміка в тренінгу – це, перш за все, зміна ролей учасниками і таємна боротьба за те, щоб зайняти певну "рольову нішу". Основне завдання ведучого – це свідома (інколи провокаційна) діяльність, що передбачає порушення існуючих рольових взаємовідносин і зміну ролей.

На думку В. Слободчикова, варто розрізняти поняття "соціальна роль" та "ігрова роль". При цьому "... соціальна – це одиниця аналізу зв'язків і відносин, які нав'язуються людям у певній ситуації взаємодії; ігрова роль – одиниця аналізу вільних, але тимчасових сукупностей"^[3]. Одним із важливих критеріїв, що розрізняє соціальну та ігрову ролі, є неможливість вибору. Люди живуть і працюють у різноманітних соціальних спільнотах, але вимушені підлаштовуватися до тієї системи соціальних ролей, яка структурує той чи інший людський конгломерат. Щоб адаптуватися до соціального середовища, людина наслідує очікування оточуючих, одягає маску тієї соціальної ролі, яку йому нав'язують ззовні, – "добропорядного громадянина", "лідера", "відторгнутого".

Доволі часто ролі учасників у тренінговій групі є предметом загального обговорення або репрезентуються у зворотному зв'язку. Такі процедури сприяють розвиткові самосвідомості і звільненню від нав'язливих і неконструктивних соціальних ролей^[4].

• [1] Афанасьева Н.Є. Методологія соціально-психологічного тренінгу [Текст] : посібник / Н. Є. Афанасьева – X.: УЦЗУ, 2008. – С. 9.
• [2] Інтерактивні методи навчання... -С. 43.
• [3] Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Основы психологической антропологии / В. И. Слободчиков, Е. И Исаев. – М : Школа-Пресс, 1995. – С. 159.
• [4] Банков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники [Текст]: учеб, пособие / И. В. Вачков. – М.. Ось-89,2000. – 224 с.