Психотехніки, вживані для проблематизації групи

Це найскладніша група психотехнік із числа тих, які взагалі застосовуються у тренінговій роботі. Психотехніки, вживані для проблематизації групи, потребують від тренера неабиякої майстерності, досвіду, знань психології особистості та особливостей поведінки людей різних емоційних типів, коли вони потрапляють у ситуації групової взаємодії.

Вправа "Метафора"

Мета: підбиття тренером підсумків після заняття з метою поліпшення роботи на наступному занятті.

Час: 5 хвилин.

Опис техніки: тренер направляє групу на обідню перерву або перерву до наступного дня занять та діагностує свій внутрішній стан – чи не виник неясний неспокій, відчуття того, що щось відбувалося в групі не так, як потрібно. Якщо такий стан с, ведучий повинен відверто відповісти собі на такі запитання^[1]:

• Яку головну інформацію про учасників я узнав під час заняття?
• Яку роль я відігравав на занятті – пастуха, сторожа, магнітофона, наглядача, вішалки (учасники "повісили" на мене свої проблеми і пішли), унітаза (всупереч логіці тренінгу, учасники виплеснули на мене "бруд" негативних емоцій, безпосередньо не пов'язаних з конкретною темою заняття), ще чогось?
• Як би мені б хотілося узагальнено назвати цю групу – стадо павіанів, загін спецпризначення, білі й пухнасті, тераріум, болото чи ще якось?

Тренер має поєднати обидві метафори: свою образну роль та уявну узагальнену назву групи. Звісно, бути, наприклад, пастухом стада павіанів тренеру не подобається. Але швидко змінити групу, яка вже прийшла на тренінг, не вдасться. Отже, доведеться змінити власну роль. Для її визначення тренер має поставити наступні запитання^[2]:

• Ким би я хотів би працювати в цій групі – батьком-командиром, меліоратором або кимось іншим? Ким?
• Що, в ідеалі, станеться, якщо я зміню свою роль, імідж?
• Чого я можу (хочу) навчитися в цієї групи?
• Чого група хоче від мене?

Останні два запитання тренер вирішує поставити групі на наступному занятті, щоб з'ясувати, наскільки збігаються очікування групи і тренера. Зазвичай, у такий спосіб ведучий може підкоригувати свій стан, настрій, краще підготуватися до наступного заняття. Якщо динаміка розвитку групи була скерована правильно, то на завершення тренінгу припаде період розпаду групи і це, безумовно, також справляє свій вплив на перебіг подій. Саме відповідно до наявного стану групи, тренер приймає рішення щодо способу завершення тренінгу; театралізованим фіналом; влаштуванням зворотного зв'язку від учасників до тренера чи навпаки, зворотного зв'язку учасників один до одного; тестуванням отриманих знань і навичок.

З метою дослідження проблематизації групи можна також використовувати вправи "Стратегічна соціометрія", "Соціодрама"тощо.

До психотехнік роботи з проблемою належать і конфронтація, парадокс, з 'псування значення проблеми. Зокрема, конфронтація – вказівка на протиріччя у розповіді учасника у відносинах, думках, вчинках. Може бути дана у формі переповідання, рефлексії' почуттів або інтерпретації. Більшість психологічних теорій спрямована на аналіз невідповідностей. Психоаналітики говорять про аналіз полярностей і несвідомих конфліктів; гештальттерапевти аналізують "розщеплення"; клієнт-центрована терапія розмірковує про аналіз змішаних почуттів; раціонально-емотивна – про необхідність вивчати когнітивні викривлення і т. п. Розрізняють наступні види; протиріччя між двома твердженнями; протиріччя між вербальною і невербальною поведінкою; протиріччя між двома формами невербальної поведінки; протиріччя між твердженням і контекстом. Техніку конфронтації тренери застосовують у випадках, коли учасник висловлює вочевидь нелогічне твердження, наговорює на себе, уникає певних питань^[3].

За допомогою цього прийому можна зосередитися на тих особливостях поведінки співрозмовника або його відносин, які можна і потрібно змінити для того, щоб став можливим подальший професійний або особистісний розвиток. Цей непростий і часто болісний прийом дозволяє людині побачити ті сторони життєвої ситуації або своєї особистості, які до цих пір ними не усвідомлювалися. Наприклад, з його допомогою ви можете звернути увагу вашого співрозмовника на суперечності, які необхідно вирішити для виходу з важкої життєвої ситуації.

Назвемо ті завдання, які можна вирішити за допомогою конфронтації:

– допомогти людині побачити, що вона сама робить для того, щоб стати "жертвою";
– показати хибність якихось уявлень чи думок, які людина до цього моменту вважала істинними;
– визначити інфантильні сторони поведінки людини і відносин, в які вона вступає;
– виявити стереотипи поведінки людини, які заважають налагодити відносини з людьми або добитися успіху;
– висловити припущення, що ті чи інші моделі поведінки застаріли і не здатні принести успіх.

Конфронтація є складною технікою, що потребує від тренера витонченості і досвіду. Оскільки часто сприймається як звинувачення, тому може бути ефективною лише за умови встановлення довірливих стосунків. З метою правильного використання техніки конфронтації важливо пам'ятати про її обмеження. Не можна використовувати як: покарання учасника за неприпустиму поведінку – це не засіб прояву тренером ворожості; з метою руйнування механізмів психологічного захисту; для задоволення потреб або самоствердження ведучого^[4].

Отже, застосування конфронтації повинно бути обгрунтовано певними простими правилами: старанно охарактеризувати зміст неадекватної поведінки учасника та її контекст, детально ознайомити з можливими наслідками та допомогти знайти шляхи подолання проблем учасника.

Парадокс – створення незвичної перспективи, заклик до альтернативного, парадоксального сприйняття ситуації і нового способу реагування. Парадокс може виступати як "відображення значення", конфронтації, інтерпретації та будь-якої іншої техніки^[5]. Розрізняють такі його види: переформулювання – реакції) з негативної перевизначається як така, що виконує позитивну функцію; припис або розпорядження, які напевне не можуть сприйнятися; стримування кожного разу, коли учасник буде виявляти ознаки змін. Під час стримування формуються потенції для відмови від неконструктивної взаємодії, це дає змогу запобігати передчасним розчаруванням, що можуть спровокувати агресію.

З'ясування значення проблеми – виділення певної теми в розповіді учасника та смислу (значення) проблеми. Значення – це психологічні конструкції, що лежать в основі організації досвіду людини і відіграють роль рушійних сил її поведінки. Значення групують думки і почуття в більш структуровані утворення: цінності, переконання, мало усвідомлювані стимули до дій, смислотворчі процеси. Основне призначення: пошук прихованих думок і почуттів, що лежать в основі переживань; полегшення інтерпретації учасником власних життєвих переживань; сприяння учасникам у дослідженні своїх цінностей і цілей життя; розуміння глибинних переживань учасників. Тренеру рекомендують застосовувати запитання, зміст яких орієнтується на значення^[6]:

• Що для вас це значить?
• Який сенс ви вбачаєте в цьому?
• Які цінності лежать в основі ваших вчинків?

[1] Бевз Г. М, Главник О. П. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу жити молоді... -С. 115.
[2] Бевз Г. М , Главник О. П. Технологія проведення тренінгів з формувати здорового способу жхт молоді... -С. 116.
[3] Тюптя О. В. Типологія психотехнік у консультативній взаємодії [Текст] / О. В. Тюптя // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. – 2012. – Т. 2. – Вип. 9. – С. 238. – (Серія : "Психологічні науки").
[4] Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Римас Кочюиас. – М. : Академический проект, 1999. – 147 с.
[5] Джеральд Р. У икс, Лучиано Л'Абат. Психотехника парадокса. Практическое руководство no использованию парадоксов в психотерапии : метод, мат-лы для слушателей курса "Психотерапия" / Джеральд Р. Уикс, Лучиано Л'Абат. – М., 2002.
[6] Тюптя О. В. Типологія психотехнік у консультативній взаємодії [Текст] / О. В. Тюптя // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. – 2012. – Т. 2. – Вип. 9. – С. 239. – (Серія: " Психологічні науки").