Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

Психомоторні стимулятори

Психомоторні стимулятори – це засоби, що підвищують фізичну й розумову працездатність, настрій, зменшують стомлення, потребу в їжі. їх класифікують за хімічною будовою:

• 1. Похідні пурину чи метилксантину (кофеїн-бензоат натрію).
• 2. Похідні фенілалкіламіну (фенамін) (в Україні не застосовують).
• 3. Похідні сидноніміну (сиднокарб).
• 4. Інші – сульбутіамін.
• 5. Похідні піперидину (меридил) – в Україні не застосовують.

Ці препарати покращують умовнорефлекторну діяльність організму, прискорюють проведення збудження у нейронах, підвищують процеси сумації, іррадіації імпульсів у ЦНС. Стимулюючий вплив препаратів на ЦНС, зокрема на центри довгастого мозку, розвивається швидко, підвищується стійкість до фізичного навантаження. Препарати цієї групи зменшують гальмівні процеси.

Типовим представником психомоторних стимуляторів є кофеїн, що належить до похідних пурину, або ксантину (1, 3, 5-триметилксантин). Кофеїн є алкалоїдом, що міститься в листі чаю (Thea sinensis), насінні кави (Coffea arabica), горіхах кола (Cola acuminata) та інших рослинах. Диметилксантини (теофілін, теобромін) не мають вираженого впливу на ЦНС, але відомі як спазмолітики, бронхорозширювальні, сечогінні та антигіпертензивні засоби.

Чудодійні властивості кофеїну стали відомі завдяки монаху з монастиря в Аравії. Він дізнався від пастухів, що кози, які їдять плоди кави, стають збудженими, тікають в пустелю. З плодів монах приготував каву і давав пити іншим монахам під час молитви. У 1819 р. вчений Руше виділив кофеїн, невдовзі були отримані теофілін і теобромін. Кофеїн міститься в плодах кави, листках чаю, насінні коли.

Похідні фенілалкіламіну (сиднокарб) містяться в листі катха. Батьківщина цих кущів – Ефіопія, Сомалі, Аравія. З катха бедуїни готують арабський чай, що сприяє бадьорості. В 1887 році Еделеанео синтезував аналог цієї рослини – амфетамін. Спочатку амфетамін застосовували як судинозвужуючий засіб при риніті й артеріальній гіпотензії, потім виявили його психостимулюючі властивості. Амфетамін приймали розвідники під час Другої світової війни для підвищення працездатності.

Фармакокінетика. Кофеїн та його водорозчинні солі швидко всмоктуються в кишечнику (в тому числі у товстому), створюючи максимальну концентрацію в крові через 30-60 хвилин. Швидко проникає крізь гематоенцефалічний та інші гістогематичні бар'єри. У печінці головна частина препарату диметилюється та окислюється, утворюються три активні метаболіти – теобромін, теофілін, параксантин. Метаболіти та незмінений кофеїн (10 % від прийнятого) екскретуються нирками. Період напіввиведення 3,5-5 годин, у деяких осіб 10 годин.

Фармакодинаміка. Кофеїн має психостимулюючий та аналептичний ефекти. Механізм психостимулюючої дії полягає у блокаді фосфодіестерази тканин мозку, накопиченні цАМФ та стимуляції глікогенолізу. Певне значення має антагонізм з аденозином (конкуренція за аденозинові пуринергічні А1- та Α2-рецептори). Аденозин пригнічує функцію центральної нервової системи. Під впливом кофеїну стимулюється психічна діяльність, підвищується розумова і фізична працездатність, рухова активність, скорочується тривалість відповіді на зовнішні подразнення. Стимулюючий вплив залежить від типу нервової діяльності: для слабкого типу потрібні малі дози кофеїну, для сильного – більші. Суттєве значення для фармакодинаміки кофеїну має доза. Кофеїн у малих дозах спричиняє переважно стимулюючий вплив, у великих – пригнічуючий (внаслідок виснаження функції нервових клітин).

Аналептична дія пов'язана із впливом на центри довгастого мозку – дихальний, судиноруховий. Крім того, кофеїн збуджує центри блукаючого нерва. Частіше спостерігається підвищення частоти й поглиблення дихання, але вплив на центри блукаючого нерва може змінити цей ефект. У великих дозах кофеїн посилює рефлекси спинного мозку внаслідок полегшення міжнейронної передачі імпульсів. Неоднозначно впливає на міокард, може спостерігатися позитивний інотропний ефект, а у великих дозах – також позитивний хронотропний ефект внаслідок вивільнення кальцію з депо ендоплазматичної сітки. Проте часте збудження центрів блукаючого нерва може бути причиною брадикардії. Іноді кофеїн зовсім не впливає на функцію серця.

У великих дозах кофеїн викликає тахікардію, іноді аритмію. Збільшення хвилинного об'єму крові (серцевого викиду) може спостерігатися під впливом ксантинів і без тахікардії. Підвищення сили скоротливості міокарда сприяє збільшенню хвилинного об'єму крові і зумовлює зниження центрального венозного тиску. У здорових осіб зниження венозного тиску маскує кардіостимулюючий ефект, що викликає зменшення хвилинного об'єму крові.

Центральний і периферичний компоненти дії кофеїну спостерігаються також відносно судинного тонусу. Коли кофеїн стимулює судиноруховий центр, тонус судин підвищується. Безпосередній спазмолітичний вплив кофеїну на гладенькі м'язи стінки судин деяких органів викликає зниження їх тонусу, що зменшує навантаження на міокард. Однак судинорозширювальний вплив є короткочасним, тому препарат не застосовують при захворюваннях периферичних судин. Кофеїн вибірково впливає на різні судинні ділянки: розширює вінцеві судини (особливо коли підвищений хвилинний об'єм крові, що прискорює вінцевий кровообіг), судини нирок, посмугованих м'язів, звужує судини черевної порожнини, шкіри. Судини мозку кофеїн спочатку розширює, потім дещо тонізує. Центральний кровообіг і тиск цереброспінальної рідини знижується. Це пояснює ефективність кофеїну при нападах мігрені.

Кофеїн і інші ксантини (теобромін, теофілін) розширюють легеневі артеріоли, знижуючи тиск у легеневій артерії. Цей ефект посилюється зниженням центрального венозного тиску. Вплив кофеїну на артеріальний тиск пов'язаний з кардіотропними та судинними ефектами. При артеріальній гіпотензії кофеїн підвищує (нормалізує) артеріальний тиск. Поєднане розширення периферичних судин і збільшення хвилинного об'єму крові зумовлює підвищення пульсового тиску, кровообігу, поліпшення гемодинаміки.

Під впливом кофеїну підвищується секреція залоз шлунка (збільшується кислотність шлункового соку і вміст пепсину в ньому). Кофеїн підвищує діурез, що є наслідком поліпшення ниркової гемодинаміки і пригнічення реабсорбції Na+ й води в ниркових канальцях. Під впливом кофеїну підвищується загальний обмін, потреба в кисні, прискорюється глікогеноліз, ліполіз, виникає гіперглікемія. У великих дозах кофеїн викликає вивільнення адреналіну з мозкового шару надниркових залоз. Кофеїн знижує агрегацію тромбоцитів, стимулює процеси дозрівання лімфоцитів, тимоцитів. Його застосовують для стимуляції психічної діяльності під час стомлення, мігрені, артеріальної гіпотензії. Кофеїн входить до складу комбінованих препаратів, частіше у поєднанні з ненаркотичними анальгетиками (цитрамон).

Побічна дія: нудота, блювання, неспокій, збудження, інсомнія, тахікардія, серцева аритмія; при тривалому застосуванні розвивається звикання, може виникнути деяка психічна залежність (теїзм).

До похідних фенілалкіламіну належить фенамін (амфетамін). За хімічною будовою він наближається до ефедрину. У клінічній практиці не застосовується через розвиток вираженої психічної залежності та значне підвищення артеріального тиску. Прийом фенаміну для поліпшення спортивних показників (допінг) заборонено.

Дія сиднокарбу (мезокарб) подібна до ефектів фенаміну, проте вплив розвивається поступово, зберігається довше, залежності не спостерігається, немає після збудження пригнічуючого впливу на ЦНС, не підвищує артеріальний тиск. Сиднокарб застосовують рідко із-за побічних ефектів.

Окреме місце займає препарат сульбутіамін (енеріон), що за будовою схожий з тіаміном, накопичується у клітинах ретикулярної формації, гіпокампа, в інших відділах, підвищує стійкість структур мозку до аноксії і тому поліпшує стійкість до фізичних навантажень, координацію рухів, сприяє лікуванню функціональної астенії.

Енеріон добре проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, поліпшує здатність кори головного мозку переносити хронічну гіпоксію (кисневе голодування), поліпшує увагу, здібність до запам'ятовування.

Показання: лікування фізичної та психічної астенії, що супроводжується апатією, зниженням активності.

Побічна дія: тремор, слабкість, головний біль, збудження, можливі шкірно-алергічні реакції, нудота, блювання.