Група спиртів

У медичній практиці застосовують переважно спирт етиловий як антисептичний, подразнюючий та припікаючий засіб. Антимікробний механізм пов'язаний як із дегідруючою властивістю спирту, так і з його здатністю денатурувати білок. Найбільшою мірою виражена протимікробна дія у 70 % спирту. У вищій концентрації через утворення щільних геліфікованих плівок активність його може бути нижчою. За відсутності в середовищі білків 80-90 % спирт набуває вищої антибактеріальної активності. 70 % розчин спирту етилового використовують для приготування антисептичних та анестезуючих препаратів, настойок, екстрактів. Широко застосовують спирт етиловий для дезінфекції рук (70 %), операційного поля (40-70 %), інструментів (96 %).

При надходженні в організм на більшість органів та систем спирт етиловий діє двоетапно: викликає збудження та пригнічення функції ЦНС, тахі- та брадикардію, підвищення та пониження артеріального тиску, може спочатку посилювати секрецію залоз травного каналу, потім пригнічувати її.

Похідні нітрофурану

Антисептики з групи похідних нітрофурану характеризуються високою протимікробною активністю та відносно малою токсичністю, їх застосовують як антисептики і хіміотерапевтичні засоби. Найбільш застосовуваний як антисептик нітрофурал (фурацилін) має протимікробні, протигрибкові, антипротозойні властивості.

Механізм дії: пов'язаний з відновленням нітрогрупи в аміногрупу, порушенням синтезу білка, ензимних систем, окисно-відновних процесів (утворення ацетил-КоА з піровиноградної кислоти), клітинного дихання збудників. Препарат має бактеріостатичну дію, призначається для полоскання, зрошення у вигляді 0,01 % розчинів при захворюваннях слизової оболонки порожнини рота і глотки. Рекомендують препарат для промивання ран, слизових оболонок, порожнин. Місцево призначають при циститі, уретриті, пієліті, цервіциті, вагініті, оперативних втручаннях на органах сечостатевої системи, зовнішньому отиті, синуситі, риніті, назофарингіті, кон'юнктивіті, кератиті в розчинах і при блефариті у вигляді мазі.

Фуразолідон можна призначати місцево в розчинах (1:25 000) для лікування опіків, ранової інфекції, а також у таблетках по 0,05 г для лікування кишкових інфекцій.

Катіонні детергенти

До складу цієї групи належать синтетичні речовини, що мають високу поверхневу активність, володіють антибактеріальними, миючими та емульгуючими властивостями. За хімічними властивостями більшість із них є четвертинними амонієвими основами. Механізм дії поверхневих детергентів пов'язаний з їх здатністю накопичуватися на поверхні поділу фаз, внаслідок чого змінюються поверхневий натяг клітини, її проникність і осмотична рівновага, відбувається вихід у навколишнє середовище біологічно активних речовин клітини – “осмотичний шок”. Де зумовлює загибель мікробної клітини. Посилює протимікробну активність препаратів їх миюча здатність, тобто механічне видалення мікроорганізмів. Поверхневі детергенти широко використовують для обробки рук медичного персоналу перед операцією і для підготовки операційного поля (церигель, рокал).

Широко застосовується етоній, який є бісчетвертинною амонієвою сполукою. Препарат має бактеріостатичну і бактерицидну дію, володіє місцевоанестезуючою активністю, стимулює загоєння ран. Препарат діє антитоксично по відношенню до стафілококового токсикозу.

Показання: захворювання шкіри і слизових оболонок, пролежні, тріщини сосків, прямої кишки, вагініт, опіки, трофічні виразки, променеве ураження шкіри.

Побічна дія: гіперемія шкіри, свербіж.

Аналогічно діє хлоргексидину біглюконат (див. препарати галогенів). Він відрізняється фунгіцидною активністю стосовно грибів Candida і дерматофітів.

Мазь мірамістину містить катіонний детергент мірамістин, який виявляє антибактеріальну дію на грампозитивну, грамнегативну аеробну, анаеробну, спороутво- рюючу та аспорогенну мікрофлору. Призначають у хірургії для лікування гнійних ран різної локалізації і генезу, при поверхневих і глибоких опіках у дерматології – при стрепто- та стафілодермії, кандидозах шкіри і слизових оболонок.

Диметилсульфоксид (димексид) має протизапальні, антиоксидантні, місцево- анестезуючі поверхнево-активні властивості, помірно виражену фібринолітичну активність. Підвищує проникність інших лікарських засобів.

Показання: захворювання шкіри (екзема, бешиха, шкірні прояви червоного вовчака), мікози, колоїдні рубці, алопеція, рани, опіки, трофічні виразки, акне, фурункульоз. При ураженнях шкіри обличчя застосовують 10-30 % розчини у вигляді аплікацій і зрошень. Входить до складу йоддицерину та інших засобів.

Побічна дія: контактний дерматит, екзема, сухість шкіри, легке печіння, сверблячий дерматит, алергічні реакції.

До ряду лікарських антисептичних засобів із поверхневою активністю належать бензалконію хлорид з вираженою антисептичною, протимікробною, сперматоцид- ною активністю, який є у складі препаратів детол, віротек, які призначають для місцевої контрацепції.

Аніонні детергенти (мило зелене та ін.) за поверхнево-активними та миючими властивостями поступаються катіонним.