< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікарські засоби для лікування трихомонозу

Збудником трихомонозу є Trichomonas vaginalis. Захворювання проходить у вигляді кольпіту або вульвовагініту (у жінок), циститу, стоматиту, коліту та уретриту. Для лікування трихомонозу застосовують похідні імідазолу – метронідазол (три- хопол, метрогіл) (див. протиамебні засоби), тинідазол (фазижин), нітротіазолунітазол, клотримазол (канестен), фуразолідон (макмірор).

Тинідазол (фазижин) виявляє високу ефективність при трихомонозі, крім того, згубно впливає на облігатних анаеробів. Препарат легко всмоктується із шлунково- кишкового тракту. При застосуванні тинідазолу в плазмі крові створюються вищі концентрації препарату, ніж при застосуванні метронідазолу.

Із похідних нітрофурану для лікування трихомонозу застосовують фуразолідон. Місцево призначають препарати повідон-йод, хлоргексидину біглюконат у супозиторіях вагінальних і в розчинах.

Лікарські засоби для лікування лямбліозу

Лямбліоз – захворювання, збудником якого є Lamblia intestinalis. При ураженні паразитами кишечнику розвиваються дуоденіт, ентерит. Лямблії можуть проникати у жовчні шляхи і протоки підшлункової залози. Для лікування лямбліозу застосовують метронідазол та інші імідазоли (див. протиамебні засоби), фуразолідон (див. антибактеріальні засоби – похідні нітрофурану) і ворміл.

Механізм дії похідних імідазолу (метронідазол, тинідазол, орнідазол) при лямбліозі полягає в порушенні синтезу і структури ДНК в результаті складних метаболічних процесів за участю ферментативних систем, що призводить до загибелі мікроорганізму.

Лікарські засоби для лікування токсоплазмозу

Збудником токсоплазмозу є Toxoplasma gondii. Це протозойне захворювання належить до зоонозів. Існує кілька форм захворювання, які супроводжуються ураженням лімфатичних вузлів, кишечнику, легенів, очей, центральної нервової системи та інших органів. При ураженні токсоплазмозом у вагітних можуть бути передчасні пологи, аборти, каліцтва у плода, дитина може народитися мертвою. З метою профілактики вродженого токсоплазмозу вагітним жінкам з позитивною реакцією на токсоплазми призначають хлоридин (пентамідин) у комбінації з сульфаніламідами. Профілактичне призначення хлоридину в перші 9 тижнів вагітності протипоказане, оскільки препарати токсично впливають на плід. У цей період для попередження інфікування плода призначають сульфаніламіди. При лікуванні токсоплазмозу використовують також хінгамін.

Лікарські засоби для лікування лейшманіозу

Лейшманіоз – протозойне захворювання. Розрізняють вісцеральний (збудник – Leishmania donovani) та шкірний (збудник – Leishmania tropica) лейшманіоз. Вісцеральний лейшманіоз супроводжується високою температурою, анемією, лейкопенією, спленомегалією. При шкірному лейшманіозі спостерігаються вогнищеві ураження шкіри з утворенням виразок і рубців.

Для лікування вісцерального лейшманіозу найчастіше застосовують препарат п'ятивалентної сурми – солюсурмін, який вводять внутрішньовенно. Препарат блокує тіолові групи ферментів лейшманій, у результаті чого порушуються їх ріст, розвиток і розмноження. У більшості випадків препарат добре переноситься хворими.

Показання: вісцеральний лейшманіоз, лейшманіоз шкіри.

Побічна дія: нудота, головний біль, шкірні висипання. Іноді може розвиватися агранулоцитоз. У випадках передозування солюсурміну як антидот вводять унітіол.

Пентакаринат (пентадин) вводять внутрішньом'язово, інгаляційно. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу ДНК найпростіших, блокадою тимідинсин- тетази. Препарат ефективний при вісцеральному лейшманіозі, лейшманіозі шкіри, для профілактики пневмонії у хворих на СНІД та осіб з наявністю антитіл до ВІЛ- інфекції, при африканській сонній хворобі.

Побічна дія: кашель, задуха, бронхоспазм, висипання, гарячка, анорексія, нудота, металевий смак у роті, втомлюваність, запаморочення, артеріальна гіпотензія, гострий панкреатит, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, підвищення рівня сечовини такреатиніну.

Усі названі вище препарати сурми можуть бути використані також для лікування шкірного лейшманіозу. Для резорбтивної дії застосовують антибіотики групи аміно- глікозидів: мономіцин, неоміцин, флоримщину сульфат. Крім того, при шкірній формі лейшманіозу застосовують метронідазол та інші похідні імідазолу (тинідазол, нітазол).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >