Аптека
Аптека (грец. apotheke – склад, сховище) – це медична установа, де зберігають, виготовляють, відпускають населенню і лікувальним установам лікарські засоби, а також проводять санітарно-освітню роботу. В аптеках готують і відпускають лікарські засоби за рецептами лікарів, а несильнодіючі лікарські засоби – без рецептів. Здійснюють також продаж перев'язувального матеріалу, предметів догляду за хворими, медичних інструментів, окулярної оптики, мінеральних вод, санітарно-гігієнічних і парфумерних товарів, дезінфікуючих та інсектицидних засобів. Аптеки проводять заготівлю лікарської рослинної сировини.
Існують також лікарняні аптеки для обслуговування хворих, котрі перебувають у стаціонарах.
Фармакопея
Лікарські засоби мають певні хімічні й фізичні властивості, а також певну фармакологічну активність. Вони не повинні мати сторонніх домішок. Технологія виготовлення засобів повинна забезпечувати їх відповідну стандартну якість. Норми якості лікарської сировини, що використовується для виготовлення лікарських засобів, встановлюють відповідні державні установи і публікують у вигляді спеціального збірника – Державної фармакопеї (Фармакопеї).
Фармакопея (грец. phamacon – лікарський засіб, отрута і роіео – роблю) – це збірник обов'язкових загальнодержавних стандартів і положень, що нормують якість лікарської сировини, лікарських засобів, лікарських препаратів, а також їх назв, правил виготовлення, зберігання, контролю та відпуску.
У СРСР видання Фармакопеї здійснювалось систематично Фармакопейним комітетом МОЗ СРСР. XI видання Фармакопеї здійснено в 1989 р. У Державній фармакопеї СРСР, згідно з рекомендаціями ВООЗ, використовується Міжнародна хімічна номенклатура лікарських речовин.
Державна фармакопея України введена в дію 1 жовтня 2001 року (наказ МОЗ України № 95 від 12 березня 2001 року).
Вимоги щодо якості, активності лікарських засобів тощо Грунтуються на найновіших експериментальних дослідженнях, а також на чинних міжнародних стандартах, розроблених ВООЗ.
ВООЗ систематично видає Інтернаціональну фармакопею для вдосконалення номенклатури лікарських засобів і вимог щодо їх якості.
Лікарські форми
Лікарська форма – це наданий лікарському засобові чи лікарській рослинній сировині зручний до застосування стан для забезпечення належного лікувального ефекту.
Лікарські форми, залежно від їх консистенції, поділяють на тверді (порошки, таблетки, драже, супозиторії тощо), рідкі (розчини, краплі, мікстури, настойки, рідкі екстракти, настої, відвари, емульсії тощо) та м'які (мазі, пасти, рідкі мазі, пласти- ри). Лікарська форма має велике значення для лікувальної дії лікарського засобу, що залежить також не тільки від його фармакологічних властивостей, а й від здатності цієї лікарської речовини проникати до місця дії – до специфічного рецептора або до ураженого органа, тобто залежить від його біологічної доступності.
Надходження лікарської речовини у велике коло кровообігу після її прийому відбувається послідовно:
- 1) вивільнення лікарської речовини з лікарської форми в рідке середовище;
- 2) проходження розчиненої лікарської речовини крізь біологічні мембрани, тобто її абсорбція (транспорт, всмоктування) у травному каналі і через печінку.
Процес вивільнення розчиненої лікарської речовини з лікарської форми досить часто уповільнює її транспорт, особливо коли речовина застосовується у твердих формах. Вивільнення лікарської речовини з таблеток здійснюється шляхом їх розпаду і розчинення фармакологічно активної лікарської речовини. Тому добору оптимальної лікарської форми слід надавати особливої уваги.
