Похідні нафтиридину

Деякі похідні нафтиридину виявилися спорідненими з похідними 8-оксихінолі- ну. Значну хіміотерапевтичну активність має кислота налідиксова (неграм, неві- грамон), яка належить до резервних препаратів у випадках нечутливості збудників до більшості антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. До спектра її протимікробної дії входять грамнегативні мікроорганізми; до грампозитивних коків і патогенних аеробів неактивна. Діє на сальмонели і шигели у травному каналі. Залежно від концентрації може виявляти бактеріостатичну або бактерицидну дію. Зв'язує іони двовалентного заліза, що обмежує його участь у ферментативних процесах мікроорганізмів. Кислота налідиксова не лише порушує синтез ДНК, а й пригнічує її відновлення.

Показання: лікування і профілактика гострих захворювань сечових шляхів, які викликані чутливими до неї мікроорганізмами, ентероколіт, холецистит, запалення середнього вуха та інші захворювання, викликані хіміорезистентними збудниками.

Побічна дія: нудота, блювання, діарея, головний біль, запаморочення, алергічні реакції, фотодерматоз – підвищення чутливості шкіри до сонячного світла.

Похідні хіноксаліну

Похідні хіноксаліну мають широкий спектр протимікробної дії, ефективні відносно Proteus vulgaris, синьогнійної палички, палички Фрідлендера, кишкової та дизентерійної палички, сальмонел, стафіло- і стрептокока, збудників газової гангрени. Ефективні при хіміорезистентних формах збудників. Застосовують при тяжких формах гнійного запалення та септичного стану, особливо за неефективності інших протимікробних засобів.

Препарати:

• • діоксидин;
• • хіноксидин.

Діоксидин – вводять у порожнини, застосовують місцево при ранах і внутрішньовенно тільки дорослим. Перед застосуванням проводять пробу на переносимість.

Побічна дія: головний біль, гіперемія шкіри, диспепсичні явища, судомні скорочення м'язів.

Це високотоксичні препарати – за умов експерименту виявлено тератогенну, ембріотоксичну і мутагенну дії препаратів. їх можна призначати тільки дорослим і використовувати лише в умовах стаціонару під ретельним контролем лікаря. У зв'язку з появою нових антимікробних низькотоксичних і ефективних препаратів широта використання хіноксалінів зменшилась і обмежилась використанням лише як антисептиків.

Похідні імідазолу

Нітроазоли

За хімічною структурою є похідними нітроімідазолів і нітротіазолів. Мають бактерицидний тип дії. Механізм дії: внаслідок утворення вільних нітрорадикалів порушують реплікацію ДНК, синтез білка та блокують тканинне дихання мікробної клітини.

Спектр дії – більшість анаеробів: бактероїдів, фузобактерій, клостридій, анаеробних коків (пептококи, пептострептококи), деякі види Eubacterium, клостридії та найпростіші: трихомонади, лямблії, лейшманії, амеби, балантидії. Ефективно діють на кампілобактери, зокрема Helicobacter pylori (у комбінації з амоксициліном). Вважають, що одночасне застосування нітроазолів з амоксициліном запобігає розвиткові стійкості у Helicobacter pylori.

Препарати:

• • метронідазол (метрогіл, трихопол);
• • тинідазол (фазижин):
• • орнідазол (тиберал);
• • амінітрозол

Наведені препарати використовують для системної терапії, метронідазол і тинідазол застосовують також як антисептики, амінітрозол – місцево як вагінальний антисептик.

Амінітрозол є похідними нітротіазолу, інші препарати – нітроімідазолу.

Фармакокінетика. Добре всмоктуються при прийомі всередину, їжа не впливає на біодоступність препаратів (для зменшення побічних ефектів краще призначати під час або після іди). Добре проникають у всі тканини й органи, через гематоенцефа- лічний і плацентарний бар'єри, потрапляють у ліквор, жовч, грудне молоко, накопичуються у печінці. Т1/2 метронідазолу дорівнює 6-8-10 год, тинідазолу – 12-14 год. На 60-80 % виводиться з сечею (на 20 % у незміненому вигляді), 6-15 % – з калом через гепатобіліарну систему.

Препарати приймають перорально, метронідазол і орнідазол можна вводити внутрішньовенно. Метронідазол, амінітрозол застосовують 2-3 рази на добу; орнідазол -1-2 рази на добу. Тинідазол має більш тривалу дію, його застосовують 1 раз на добу; він має кращу проникність через гістогематичні бар'єри, зокрема у головний мозок.

Показання до застосування:

• 1) протозойні інфекції: трихомоніаз – трихомонадний вагініт і уретрит, лямбліоз (жиардіаз), амебіаз;
• 2) анаеробні інфекції: газова гангрена, сепсис, перитоніт, остеомієліт, абсцеси малого таза, головного мозку, легень; профілактика анаеробних інфекцій після хірургічних втручань на органах черевної порожнини, малого таза, сечовивідних шляхах; анаеробна гнійна інфекція, викликана Bacteroides fragilis, псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile; неспецифічний вагініт, викликаний Gardnerella.
• 3) змішані аеробно-анаеробні інфекції (як засіб комбінованої емпіричної терапії разом з цефалоспоринами, пеніцилінами, аміноглікозидами, а також з фторхіно- лонами; часта комбінація – ампіцилін (оксацилін) + гентаміцин + метронідазол);
• 4) загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічного гастриту (антихелікобактерна терапія – у комбінації з амоксициліном або тетрацикліном і препаратами вісмуту);
• 5) хронічний алкоголізм: нітроазоли (крім орнідазолу) проявляють тетурамопо- дібний ефект (блокують ацетальдегіддегідрогеназу).

Метронідазол не слід застосовувати більше 10 днів. Вагітним призначати лише за абсолютними життєвими показаннями, співставляючи ризик для плоду та для життя матері. Дітям до 18 років призначати за суворими показаннями.

Побічні ефекти. Головна побічна дія – диспепсичні розлади (нудота, блювання, відсутність апетиту, металевий присмак у роті). Виникають також порушення кровотворення (нейтропенія); ураження ЦНС (головний біль, запаморочення, втрата свідомості, підвищена збудливість, депресія, порушення сну); відчуття печіння в язику, сечовипускному каналі, піхві; алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропивниця); артралгії, можливий розвиток кандидомікозів; подразнення у місці введення препарату (флебіт); оборотне підвищення вмісту білірубіну і печінкових ферментів у крові, забарвлення сечі в темний колір, фотодерматит.

Метронідазол частіше призначають як антипротозойний засіб (протилямбліоз- ний, протитрихомонозний). Проте у спектрі його дії е вплив на анаеробні збудники, які мають нітроредуктази. Як антибактеріальний засіб застосовують для лікування хворих з гнійною рановою інфекцією, анаеробною інфекцією органів дихання, сечових шляхів, черевної порожнини, для профілактики ранової інфекції перед операцією. Має високу активність відносно Helicobacter pylori. Після того як ферменти мікроорганізмів відновлюють нітрогрупу метронідазолу, він порушує реплікацію ДНК, синтез білка в клітині збудника, пригнічує дихання.

Показання: застосовують при анаеробній або змішаній інфекції ЦНС, дихальних шляхів, травного каналу, органів малого таза, виразковій хворобі у зв'язку з впливом на хелікобактерії. Препарат вводять при протозойних інфекціях – трихомоніазі, лямбліозі, балантидіазі, амебній дизентерії, позакишковому амебіазі.

Побічна дія: диспепсія, стоматит, головний біль, депресія, безсоння, порушення координації рухів, нейтропенія, кандидоз, алергічні реакції, забарвлення сечі у темний колір. Побічну дію мають і інші імідазоли: імідазол, орнідазол, нітазол.

Препарати