Протизапальні лікарські засоби

Запалення – універсальна реакція організму у відповідь на дію екзо- та ендогенних травмуючих чинників, до яких належать мікроорганізми, віруси, фізичні та хімічні агенти. Візуальні прояви запальної реакції з'являються у вигляді почервоніння, жару, болісності й порушення функцій ураженого органа. Почервоніння зумовлене розширенням кровоносних судин; припухлість – наслідок підвищеної проникності судинної стінки й виходу з кровоносного русла рідкої частини крові. Внаслідок подразнення нервових закінчень ексудатом та дії медіаторів запалення виникає больовий синдром.

Під час запалення посилюються всі види обміну, pH знижується до 6,8-6,0, зростає осмотичний тиск, що сприяє набряканню колоїдів. Медіатори запалення (простагландини, гістамін, серотонін, брадикінін, ацетилхолін та ін.) поглиблюють запальну реакцію, зумовлюючи розширення судин і підвищення їх проникності, збільшення кількості ексудату й рівня ендогенних пірогенів. Підвищення проникності мембран лізосом призводить до виходу агресивних протео- та гідролітичних ферментів, які інтенсифікують запальну реакцію. Запалення є захисною реакцією організму. Проте запальні реакції, які виникають під час багатьох інфекційних і не- інфекційних процесів, можуть мати надмірний характер, зумовлюючи порушення функції органів і тканин, через що виникає потреба в раціональному пригніченні процесу запалення. Протизапальні засоби є обов'язковим компонентом фармакотерапії багатьох стоматологічних уражень.

Протизапальні засоби за хімічною структурою розподіляють на стероїдні й не- стероїдні сполуки (НПЗЗ). До стероїдних протизапальних засобів належать глюко- кортикоїди (див. “Гормони надниркових залоз. Глюкокортикоїди”).

Усі нестероїдні протизапальні засоби відзначаються протизапальною (обмежують розвиток ексудативної і проліферативної фаз запалення), жарознижуючою та аиальгезуючою дією. НПЗЗ характеризуються неспецифічністю дії, тобто протизапальний ефект виражений при запаленні будь-якого генезу й локалізації процесу, але препарати різних груп відрізняються один від одного силою протизапального ефекту, жарознижувальною та аиальгезуючою дією. Загалом НПЗЗ відзначаються доброю переносимістю, не кумулюються, швидко виводяться з організму, зумовлюють меншу кількість побічних ефектів порівняно зі стероїдними протизапальними засобами. Дозу цих препаратів і режим призначення визначають суворо індивідуально.

Нестероїдні протизапальні засоби – сполуки, які мають нестероїдну структуру і не володіють гормональною активністю. Класифікація – див. “Ненаркотичні анальгетичні засоби”.

До НПЗЗ належать також комбіновані препарати: артротек (диклофенак + мізо- простол), доларен (диклофенак + парацетамол).

Механізм дії. В осередку запалення під дією різних травмівних чинників (мікроорганізми, токсини, ферменти лізосом, гормони) активується фосфоліпаза А, під впливом якої з фосфоліпідів клітинних мембран вивільнюється арахідонова кислота. Арахідонова кислота (циклічна, жирна, насичена) надходить в організм з продуктами харчування і входить до складу фосфоліпідів клітинних мембран. Існують два шляхи метаболізму арахідонової кислоти: перший – фермент циклооксигеназа (ЦОГ, простагландинсинтетаза) окислює арахідонову кислоту і включає її в цикл утворення простагландинів, які виконують роль медіаторів запалення і болю; другий – фермент ліпооксигеназа – бере участь у циклі творення лейкотрієнів – медіаторів алергічних реакцій негайного типу. Під впливом ЦОГ із арахідонової кислоти спочатку утворюються проміжні сполуки ендоперекиси, які перетворюються на простагландини. У тромбоцитах ендоперекиси під впливом ферменту тромбоксан- синтетази перетворюються на активні речовини тромбоксани (ТхА, ТхВ), які мають виражену агрегаційну дію, сприяють звуженню судин і порушенню мікроциркуля- ції. У процесі синтезу простагландинів і лейкотрієнів утворюються вільні радикали кисню, які сприяють розвитку запального процесу.

Встановлено, що простагландини підвищують активність медіаторів запалення (гістаміну, серотоніну, брадикініну), беруть участь у розвитку набряку, порушенні мікроциркуляції, формуванні больових відчуттів і лихоманки. Простациклін розширює судини, сенсибілізує чутливі нервові закінчення до брадикініну, гістаміну, сприяє розвитку набряку, порушує мікроциркуляцію.

Механізм дії НПЗЗ пов'язаний із гальмуванням циклооксигенази (простаглан- динсинтетази), внаслідок чого знижується синтез ендоперекисів, простагландинів і тромбоксану. Існує 2 ізоферменти циклооксигенази (ЦОГ). Перший ізофермент (ЦОГ-1) контролює вироблення простагландинів, які регулюють цілісність слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, функцію тромбоцитів і кровообіг у нирках. Другий ізофермент (ЦОГ-2) бере участь у синтезі простагландинів, що викликають запалення. У нормальних умовах ЦОГ-2 відсутня і утворюється під дією деяких тканинних факторів, що спричиняють запальну реакцію. Для різних НПЗЗ неоднакова активність гальмуючого впливу на ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Наприклад, індометацин, кислота ацетилсаліцилова і пірокснкам більш активні щодо ЦОГ-1, ніж до ЦОГ-2, тому вони найбільш несприятливі через побічні ефекти, особливо гастроінтестинальні. З іншого боку, НПЗЗ-селективні інгібітори ЦОГ-2 німесулід, мелоксикам, целекок- сиб володіють вираженою протизапальною дією і викликають менше побічних реакцій. На процеси альтерації вони істотного впливу не справляють. Препарати нормалізують мікроциркуляцію, знижують активність гіалуронідази і пригнічують синтез тромбоксану, запобігають утворенню мікротромбів. НПЗЗ також зменшують вміст медіаторів запалення – гістаміну, серотоніну, кінінів, норадреналіну. Вони впливають на енергетичний обмін клітини, зменшують рівень АТФ у тканинах осередку запалення, що веде до роз'єднання процесів окисного фосфорилювания і пригнічення анаеробного гліколізу.

НПЗЗ гальмують вільнорадикальні реакції, пригнічуючи цим активність вільних радикалів кисню, які ушкоджують клітинні мембрани в осередках запалення і сприяють його розповсюдженню.

Механізми анальгезуючої і жарознижувальної дії, фармакодинаміка, призначення, застосування у клінічній практиці, побічна дія НПЗЗ детально описані в розділі “Ненаркотичні анальгетичні засоби”. Препарати стероїдних протизапальних засобів див. “Гормони надниркових залоз. Глюкокортикоїди”.