Протикашльові лікарські засоби

Протикашльові лікарські засоби знижують збудливість кашльового центру. Проти кашлю застосовують лікарські засоби, що пригнічують кашель (протикашльові) – ефективні при непродуктивному кашлі; засоби, які полегшують виділення харкотиння (відхаркувальні). При захворюваннях, що супроводжуються кашлем, також призначають нестероїдні протизапальні та протимікробні лікарські засоби.

Протикашльові лікарські засоби поділяють на дві групи (рис. 5.2):

• 1. Лікарські засоби центральної дії, що пригнічують кашльовий центр;
• 1.1) наркотичні анальгетики (кодеїну фосфат, морфіну гідрохлорид);
• 1.2) ненаркотичні протикашльові засоби (глауцину гідрохлорид, окселадин).
• 2. Лікарські засоби периферичної дії, які блокують чутливі нервові закінчення кашльових рефлексогенних зон (лібексин).
• 3. Комбіновані протикашльові препарати (фервекс від кашлю, бронхосан, кол- дрекс, грудний еліксир та інші).

Препарати центральної дії – наркотичні анальгетики (кодеїну фосфат, морфіну гідрохлорид), ненаркотичні протикашльові засоби (глауцину гідробромід, оксела- дину цитрат). Засіб периферичної дії лібексин застосовують при тривалому сухому кашлі. Кодеїну фосфат входить до складу комбінованих таблеток, які застосовують проти кашлю – “Кодтерпін”, “Таблетки від кашлю” та ін. Морфіну гідрохлорид застосовують як протикашльове при дисемінованому туберкульозі легень, пораненнях грудної клітки.

Рис. 5.2. Локалізація дії протикашльових лікарських засобів

Глауцину гідрохлорид є алкалоїдом мачку жовтого родини макових. На відміну від опіатів, діє на кашльовий центр вибірково, не пригнічуючи дихання і не затримуючи виділення харкотиння. Не викликає обстипації і медикаментозної залежності, дітям не протипоказаний. Препарат має адреноблокуючі властивості, тому при зниженому артеріальному тиску не рекомендується.

Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується, ефект настає через 30 хвилин, триває 8 годин.

Показання: хвороби органів дихання, що супроводжуються сухим кашлем (гострі респіраторні захворювання, бронхопневмонія, бронхіти, особливо хронічний бронхіт з емфіземою, плеврит, коклюш, туберкульоз та інші.

Менш ефективний препарат при бронхоектазах, внаслідок порушення відходження мокротиння.

Побічна дія: запаморочення, слабкість, нудота.

Окселадину цитрат (пакселадин) вибірково пригнічує кашльовий центр, центральні ланки кашльового рефлексу. Не викликає сонливості, не пригнічує дихання, не впливає на моторику кишок.

Фармакокінетика. Швидко і повністю всмоктується при прийомі всередину. Максимальна концентрація в крові досягається через 4-6 годин.

Побічна дія: нудота, блювання, біль у надчеревній ділянці.

Протикашльові властивості визначені у комбінованого препарату атусину, що складається з декстрометорфану і кислоти аскорбінової. Декстрометорфан є протикашльовим засобом центральної дії, який не має анальгезуючого та наркотичного ефекту. Кислота аскорбінова завдяки антиоксидантній дії нормалізує проникність капілярів, бере участь у синтезі глюкокортикоїдів, колагену, регенерації тканин, регуляції окисно-відновних процесів і вуглеводного обміну, підвищує неспецифічну резистентність організму.

Лібексин (преноксдіазин) – це синтетичний препарат переважно периферичної дії з місцевоанестезуючими і спазмолітичними властивостями. За протикашльовим ефектом не поступається кодеїну фосфату, проте не пригнічує дихання і не викликає залежності. Протикашльовий ефект спостерігається через 3-4 години.

Показання: гостра респіраторна вірусна інфекція, бронхіт, бронхіальна астма й ін.

Побічна дія: сухість слизової оболонки порожнини рота, горлянки, нудота, діарея, алергічні реакції.

Лікарські засоби, які пригнічують кашель, комбінують з відхаркувальними препаратами.