Тема 3. Власність і форми підприємницької діяльності

Економічний зміст власності. Суб'єкти і об'єкти власності.

У повсякденному житті, на побутовому рівні під власністю розуміють ті чи інші матеріальні блага, речі. Однак у науковому розумінні річ сама по собі не є власністю. Річ стає власністю тільки тоді, коли між людьми з її приводу виникають певні відносини. Тому власність – це відношення між людьми з приводу привласнення матеріальних благ. Серед цих благ провідну роль у розвитку суспільства займає власність на засоби виробництва. Вона визначає характер з'єднання робочої сили із засобами виробництва, спосіб розподілу матеріальних благ, їх обмін, споживання, становище людини в суспільстві. Власність є матеріальною базою суспільства, визначає його природу, всю систему виробничих відносин. А оскільки робоча сила є головним елементом продуктивних сил, а сім'я – первинною господарською одиницею суспільства, то їй насамперед і повинні належати засоби виробництва. Саме це спостерігається в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Позбавлення людини, сім'ї засобів виробництва підриває фундамент суспільства, завдає непоправної втрати виробництву, деформує психологію людини, її ставлення до праці.

Навіть тоді, коли за характером виробництва власність виходить за межі окремої сім'ї чи особи, наприклад, крупна корпоративна або кооперативна власність, то вона також набуває, приймає форму певної частки (акції чи паю), тобто прив'язана до свого конкретного власника. Бо саме це дає їй можливість ефективно функціонувати.

Зміст відносин власності розкривається через такі економічні категорії, як володіння, користування, розпорядження.

Володіння означає наявність речі в себе, господарське володіння нею.

Користування виражає економічні відносини з приводу використання матеріальних благ.

Розпорядження дає право визначити долю матеріальних благ, речей: спожити їх, продати, обміняти, подарувати, знищити.

Володіння, користування ще не означає повного права власності. Можна володіти, користуватись речами, не будучи їх реальним власником. Щоб бути власником засобів виробництва чи предметів споживання, треба мати право повністю ними розпоряджатись.

Розрізняють суб'єкти і об'єкти власності.

Суб'єкти власності – це активні, діючі особи в економіці, які вступають між собою у відносини з приводу об'єктів власності (засобів виробництва, предметів споживання та ін.). Суб'єктами власності можуть бути окремі люди, сім'ї, колективи, держава тощо. Об'єкти власності – це все те, всі ті речі, з приводу яких виникають і юридично оформлюються відносини власності.

Для закріплення, узаконення відносин власності за тими чи іншими суб'єктами, держава приймає відповідні закони. За допомогою законодавства встановлюються правові норми, які регламентують відносини між людьми, пов'язанні з володінням, користуванням, розпорядженням майном, що належить різним особам, колективам, державам чи іншим суб'єктам власності. Внаслідок цього реально існуючі відносини власності набирають форми юридичних відносин, а їх суб'єкти наділяються відповідним правом власності.

За допомогою законодавства держава може активно впливати на фактичний розподіл матеріального багатства суспільства і конкретні форми його використання. Історичний досвід свідчить про те, що законодавство може сприяти примноженню власності й багатств країни або стримувати цей процес.

У ринковій економіці законодавство всіляко сприяє динамічному розвитку різноманітних форм власності, що прискорює зростання багатства, тоді як в командній економіці закони не допускають різноманітності форм власності, закріплюють монополізм державної власності, що негативно позначається на розвитку суспільства.