Монополія і конкуренція.

На певному етапі розвитку ринкових відносин монополії приходять на зміну вільній конкуренції. Монополії є запереченням конкуренції, тобто вони утворюються з метою усунення конкуренції. Яким чином? Справа в тому, що трьом чи чотирьом крупним компаніям легше домовитися між собою, ніж 1000 чи 2000 невеликим підприємствам.

Масова монополізація капіталістичного виробництва відбулась в останній третині XIX ст. і на початку XX ст. Це період швидкого НТП, який вимагав великих коштів, що не по силі окремим підприємцям, а також відбувалося загострення конкурентної боротьби. Остання також вимагала значних коштів для її ведення, що негативно позначалось на прибутках підприємств. Щоб цього не допустити, підприємства стали об'єднуватись в монополії, або союзи підприємців.

Монополії намагаються погодити господарську діяльність суб'єктів економіки (товаровиробників), організувати суспільну діяльність без шкоди, втрати самостійності, прав власності. В цих умовах спостерігається тенденція до стандартизації і уніфікації виробництва, індустріалізації. Монополізація виробництва прискорює процес концентрації і централізації капіталу, в результаті чого крупні монополії стають основними виробниками і продавцями продукції. Існують різні форми монополії:

• 1. Картель – це угода між самостійними підприємствами про поділ ринків збуту і обсягів виробництва товарів, встановлення монопольних цін. Монопольна ціна – це ціна, яка стало відхиляється від вартості вгору, або вниз. Монопольно-високі ціни встановлюються на товари, які продають монополії. Монопольно низькі ціни диктуються на продукцію, яку купують монополії у дрібних товаровиробників (сировину, сільськогосподарську продукцію тощо). Крупні фірми зосереджують в своїх руках виробництво кінцевих продуктів. На деталі, які виробляються дрібними підприємствами, монополії встановлюють часто низькі ціни, Учасники картелів зберігають самостійність як у виробництві, так і в реалізації продукції, але беруть на себе певні зобов'язання.
• 2. Синдикат – включає в себе самостійні підприємства, які передають право на вироблену ними продукцію спеціально організованій конторі синдикату. Контора реалізує продукцію і закуповує сировину для учасників синдикату. Таким чином, підприємства, що входять в синдикат зберігають свою самостійність у виробництві продукції, але втрачають її у збуті.
• 3. Трест – об'єднує підприємства однієї галузі, які втрачають свою виробничу і комерційну самостійність. Усі ці питання вирішує керівництво тресту.
• 4. Концерн – об'єднує підприємства різних галузей. Учасники концерну формально зберігають свою самостійність. Але фактично головна компанія встановлює над ними фінансовий контроль зосереджуючи в своїх руках контрольний пакет акцій. Досягається це через систему участі, коли крупна фірма – "мати" прибирає в свої руки контрольні пакети "дочірних товариств”, які в свою чергу володіють контрольними пакетами інших компаній, що приходяться головній компанії "внучатами”. Це дає можливість товариству "мати” контролювати величезну суму капіталу.

Крім названих формальних монополій існують і неформальні, усні домовленості між підприємцями, наприклад, "джентльменські угоди" і ін.

"Джентльменські угоди". Вони можуть укладатися між підприємцями, наприклад, про ціни. Так, в дореволюційному Києві по Дніпру курсувало ряд приватних пароплавів, між власниками яких велась конкуренція за більшу кількість пасажирів і вантажів шляхом зниження цін. Доходило до того, що деякі пароплавства перевозили пасажирів безплатно і навіть пригощали їх бубликами і солодкою водою, що вело до збитків. Для того, щоб вийти з цієї ситуації, власники пароплава збиралися в готелі "Контененталь" на Миколаївській вулиці і за багатою вечерею домовлялися про єдині ціни на проїзд, давали один одному "чесне слово” або слово джентльмена. Письмово угоду не можна було оформити, бо це був би справжній зговір проти пасажирів, що могло б послужити приводом для виступу, демонстрації населення.

Пул – об'єднання декількох підприємств у сфері торгівлі, біржовій, патентній та іншій діяльності з метою встановлення правил розподілу загальних доходів, видатків і прибутків. Прибуток надходить в загальний “котел”, а потім розподіляється у визначених пропорціях.

Ринг – це угода між декількома підприємцями, спрямована на купівлю певного виду продукції для того, щоб потім продати її по монопольно високих цінах. Наприклад, на початку 80-х років XX ст. два американські брати-мільйонери Ханти скупили 60% видобутого у світі срібла (6221 т). Якщо у 1978 р. 1 унція (31,1 г) срібла коштувала 6 доларів, то в 1980 р. – 50,35.

Консорціум – тимчасові статутні об'єднання промислового І банкірського капіталу для досягнення певної мети. Наприклад, для реалізації великих цільових програм і проектів в т.ч. науково-технічних, будівельних, природоохоронних.

Корпорація – договірне об'єднання створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників.

Асоціація – договірні об'єднання створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого учасника. Це найбільш м'яка форма об'єднання.

Конгломерат – це одна із форм союзу, об'єднання різнопрофільних фірм, що працюють на різних секторах ринку. В умовах конгломерату зберігається висока ступінь самостійності фірм, що входять до нього і децентралізація управління.

Які позитивні і негативні сторони монополій?

Монополізація веде з однієї сторони до підвищення ефективності виробництва, прогресу, швидкого розвитку продуктивних сил суспільства (розширюється обсяг виробництва продукції, насичується ринок). Проте, спостерігається і друга тенденція – до застою. Якщо другу тенденцію обмежувати, то така монополія веде до трансформації в олігополію. І навпаки, абсолютна монополізація виробництва, як і політики, ідеології (як було в колишньому СРСР) призводить до повної деградації суспільства (економічної, політичної, культурної, соціальної і ін.) і необхідності його переходу до демократичного суспільства.

Чи усувається конкуренція в умовах монополізації виробництва?

Наявність монополій не ліквідує конкуренцію. Вона продовжується і часто приймає спотворені форми, починається з підкупу і закінчується динамітом.

За що і проти кого ведеться конкурентна боротьба?

Форми конкуренції такі:

1. Між монополіями і аутсайдерами (немонополізованими підприємствами).

Монополії намагаються позбавити аутсайдерів джерел сировини, кваліфікованої робочої сили, ринків збуту, патентів на нову технологію, ноу-хау.

• 2. Боротьба ведеться між самими монополіями за панівне становище, положення в галузі виробництва і збуту. Тут спостерігаються такі види боротьби, як і з аутсайдерами. Наприклад, в Росії в 1911 році біля Баку існувало дві нафтові компанії "Каспійсько-чорноморське товариство" і фірма "Бенкендорфа". "Каспійське товариство" для того щоб залишитись єдиним по видобуванню нафти запалило біля найбільшої свердловини “Бенкендорфа" свою невелику свердловину. “Бенкендорф” боячись, що вогонь може перекинутись на його свердловину припиняє видобуток нафти. Одночасно, він скуповує весь місцевий транспорт по перевезенню нафти, в результаті чого, "Каспійське товариство” також змушено було припинити видобуток нафти, оскільки нічим було її перевозити.
• 3. Боротьба точиться в середині монополії за ринок збуту, ціни, квоти, розподіл прибутків та ін.

Найбільш негативним є те, що монополії – це сама справжня змова підприємців проти суспільства, з метою його пограбування і одержання прибутків через ціновий механізм. Монополії часто скуповують патенти, досягнення НТП і ховають їх під сукно, ведуть спільну політику щодо наймання працівників. Все це загострює соціальні проблеми в країні, стримує НТП, і спонукає до застою. Для того, щоб цього не допускати, уникнути, уряд приймає відповідні законодавчі акти. Так, наприклад, в США, ще в 1890 р., було прийнято закон Шермана про обмеження діяльності трестів і монополій, В 1914 р. приймається в США закон Клейтона проти недобросовісної конкуренції. Подібні закони існують і в інших країнах.

Антимонопольні закони забороняють зливатись фірмам з метою усунення конкуренції. За порушення антитрестівських законів в США передбачена кримінальна і громадянська відповідальність (штраф до 100 тис. доларів з посадової особи і тюремне ув'язнення до трьох років, або 1 млн. доларів з корпорації). Щорічно на рівні Федерації тільки одним міністерством юстиції передається в суд до 100 справ по звинуваченню фірм у змові про ціни.

Чому держава виступає за недопущення монополізму і збереження конкуренції?

Тому, що конкуренція – це спонукаючий фактор суспільного прогресу. Конкуренція виконує, перш за все співставну функцію. Це проявляється в тому, що вона, по-перше, являє собою універсальний інструмент порівняння ефективності різних підприємств, виявлення і стимулювання найбільш економічно дієспроможних. По-друге, вона дає можливість покупцю право вибору постачальника, продавця, заключения взаємовигідних угод.

Друга функція конкуренції полягає в тому, що вона вимиває, усуває з ринку підприємства, які випускають дорогу і невисокої якості продукцію. Конкуренція веде до створення в країні більшого національного багатства при меншій вартості кожного виду продукції, що є матеріальною базою зростання добробуту населення.

Монополізація виробництва не дає можливості співставляти одне виробництво з іншим (через ринковий механізм), позбавляє компанію-монополіста стимулів по удосконаленню виробництва, породжує застій, бюрократизм, завищення цін. В таких умовах монополія може збільшувати свої прибутки, навіть зменшуючи обсяг виробництва, що негативно позначається на розвитку суспільства, його багатстві. Це явище особливо спостерігається зараз в нашій країні, коли підприємства-монополісти встановлюють непомірно високі ціни на свою продукцію і одержують великі прибутки, навіть при спаді виробництва.що спонукає, провокує інфляцію, загострює соціальні проблеми в країні. Між тим, на Україні ще в квітні 1992 року було прийнято Закон "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. Однак, цей Закон не діє тому, що по-перше, зберігається державний монополізм у виробництві, оскільки повільними темпами здійснюється створення нових підприємств, по-друге, відсутній механізм антимонопольного регулювання діяльності монопольних формувань.

В результаті цього, замість вільного ціноутворення, в умовах лібералізації цін продовжується їх адміністративне встановлення. Здійснюється це як галузевими управліннями, так і монопольними утвореннями. Щодо безпосередніх виробників, то вони усунуті від цього. Це перешкоджає розвитку конкуренції між підприємствами, вільному ціноутворенню. Так, наприклад, в Київській області виробництвом хліба займається державне Київське виробниче об'єднання хлібопекарської промисловості (Київхліб). До його складу входять 4 хлібокомбінати, 3 хлібозаводи, булочно-кондитерський комбінат та ін. підприємства, всього 21 одиниця. Згідно статуту ВО ні одне із підприємств не може приймати самостійних господарських рішень, в т.ч. встановлювати ціни на свою продукцію. Це ускладнює створення конкурентного середовища на ринку хлібопродуктів, веде до диктату в ціноутворенні, не сприяє підвищенню ефективності виробництва, зниженню цін на продукцію, поліпшенню її якості. Подібні явища спостерігаються і в інших галузях, об'єднаннях ("Головмолокопром", "Головм'ясопром") та ін. З метою створення конкурентного середовища необхідно, або надати їм права юридичних осіб, або вивести виробничі одиниці з подібних об'єднань.

Які позитивні наслідки дає створення конкурентного середовища свідчить приклад Миколаївської області. В 1994 році в м. Миколаїв загострилась проблема із забезпеченням населення хлібом, оскільки існуючі три заводи не в спромозі були виробити достатню його кількість. Для вирішення цієї проблеми, міська рада розробила програму "Хліб", якою передбачалось до кінця 1996 року відкрити 40 міні-пекарень із залученням малого і середнього капіталу. Фактично за 1996 р. в місті було створено 44 мініпекарень, які стали конкурувати з державними хлібозаводами. Нові пекарні, поряд з нарощуванням обсягу виробництва, почали розширювати свій асортимент продукції, підвищувати її якість, що позитивно вплинуло на роботу державних хлібозаводів. Підвищенню якості хлібовиробів сприяла також конкуренція за робочі місця на хлібозаводах, оскільки обсяг їх виробництва скоротився, і вони стали працювати лише на 30-50% своєї потужності. Тому, на робочих місцях залишилися лише найкращі спеціалісти. В цей же час, міні-пекарні дали роботу сотням людей. В наступні роки, кількість міні-пекарень почала зростати, що дало можливість задовольнити потреби населення в хліботоварах не лише міст, але і сіл, значно збільшити кількість працюючих по виробництву і доставці продукції по місцю проживання.

Ця тенденція в останній час поширюється по всій Україні. Малі підприємства успішно конкурують та завойовують ринки збуту і в інших галузях. На жаль, на Україні є ще чимало підприємств, які не вміють працювати в нових ринкових умовах, не бажають конкурувати поцивілізованому. Вони нерідко звертаються з різного роду листами до органів влади з закликами заборонити ввозити і торгувати не лише імпортною продукцією, але і продукцією із сусідніх областей. Тобто, позбутись конкурентів не через економічне суперництво на ринку, а адміністративним шляхом. Безперспективність таких намагань, як показує світовий досвід є очевидним.

Як уже зазначалось раніше, монополізм має місце тоді, коли один виробляє і реалізує, тобто це виключне право одного. В розвинутих країнах цього практично немає, оскільки діють антимонопольні закони. Сучасне антимонопольне законодавство в країнах з ринковою економікою спрямоване, по-перше, на регламентацію структури виробництва і обсягів продажу з тим, щоб жодна корпорація не зосереджувала в своїх руках більше 30%-40% виробництва того чи іншого виду продукції; по-друге, регламентацією структури власності, щоб в одних руках не зосереджувалось більше визначеної законом частини акцій інших компаній; по-третє, заборону у змові про ціни на ринку з тим, щоб вони формувались під впливом попиту і пропозиції.

Які проходять зміни в конкуренції в умовах регульованого ринку?