< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особисті і сімейні доходи

Основною формою кінцевих доходів є особисті і сімейні доходи (домогосподарств). У ринковій економіці рівень споживання і добробут окремого індивіда або сім'ї залежить від величини доходів, які вони одержують як власники або наймані працівники.

Індивід як власник отримує доход у вигляді прибутку або відсотка на вкладений капітал та інших доходів від власності (земельної ренти, орендної плати). Індивід як найманий працівник отримує заробітну плату, а також може мати додаткові доходи за свою роботу (індивідуальну трудову діяльність). Наприклад, на роботі крім заробітної плати видали премію або робітник ще десь підробляє. Якщо індивід поєднує в собі власника і найманого працівника, то він одержує доход на свій капітал і за працю. У ринковій економіці людина може працювати одночасно на кількох роботах. Головне – скрізь встигати.

Особисті доходи призначені для того, щоб, по-перше, задовольняти потреби індивіда, а по-друге, для реалізації певних економічних функцій. Ці функції мають відтворювальний характер і полягають в наступному.

Особистий доход власника необхідний для розширеного відтворення засобів виробництва, тобто власник повинен мати доход як стимул до підприємницької діяльності; ефективної організації виробництва і швидкого оновлення засобів виробництва. Якщо ці стимули

існують, то у власника є інтерес не лише до організації виробництва, але й до його розширення. І, як свідчать дослідження, саме на відтворення засобів виробництва підприємці тратять майже половину своїх доходів.

Особистий доход найманого працівника необхідний для розширеного відтворення робочої сили. З розвитком суспільства, технічним прогресом, змінюються вимоги до робочої сили. Адже засоби виробництва і робоча сила – це єдина техніко-економічна система, вони повинні відповідати одні одним. Якщо розвиваються і вдосконалюються засоби виробництва, то необхідно підвищувати рівень знань і кваліфікацію робітників, навчати їх працювати в нових умовах. Вищий рівень техніки і технології ставить і більш високі вимоги до робочої сили. Це жорстка вимога ринку. Отже, для того, щоб працівники підвищували свою кваліфікацію, необхідно тратити певні кошти для відтворення робочої сили, що, в свою чергу, вимагає зростання заробітної плати.

В умовах ринкової економіки наймані працівники – це в основному особи з середнім доходом, на них орієнтується суспільство. Такий об'єктивний процес.

Становлення людини як особи, власника чи найманого працівника, здійснюється у сім'ї. Тому сім'я є важливим фактором економічного і соціально-культурного життя суспільства. Це основа цивілізаційного процесу суспільства.

В економічному плані, під сім'єю розуміють групу осіб пов'язаних між собою родинними стосунками і об'єднаних спільним господарюванням задля сімейного споживання. Сім'я може складатись із одного, двох, чотирьох і більше чоловік. Так, наприклад, в Україні 20,9% сімей складаються з 1 чоловіка, 27,6% сімей – з 2 чоловік; 22% сімей – з 3 чоловік, 19% сімей – з 4 чоловік і 10,5% сімей – з 5 і більше чоловік.

В економічних розрахунках використовуються показники: “середньо розрахункова сім'я" і "середньостатистична сім'я”. Середньорозрахункова сім'я складається з двох дорослих і двох дітей різної статі. Середньостатистична сім'я визначається шляхом поділу всього населення країни на кількість сімей. В Україні на початок 2011 року нараховувалося 45,8 млн. чоловік і 17,5 млн. сімей. Тому у середньому на одну сім'ю припадало 2,7 чоловіка.

Сімейне або домашнє господарство є завершальною фазою суспільного відтворення (споживання життєвих благ). Через особисте споживання відбувається відтворення особи. Формування доходів сім'ї, їх використання, погодження доходів і видатків утворює бюджет сім'ї. Як правило, такий бюджет визначається жорстким обмеженням. Тобто, більшість сімей у країнах із ринковою економікою живе за рахунок своїх коштів: на законні доходи. Це природне, здорове і корисне явище.

У сім'ї виховуються діти, формується людина, здебільшого трудівник або підприємець. Якщо сім'я живе на свої трудові доходи, то це породжує здорову мораль, зміцнює етику праці, сприяє суспільному прогресу, процвітанню країни. У цьому процесі велику роль відіграє школа, церква, правова держава. На жаль, у нашій країні такої держави довгий час не було, а церква зазнавала утисків, усувалася з виховного процесу, що спричинило негативні явища як-от, наприклад, злодійство. Бо ж існуюча раніше система нерідко ставила людину в таке становище (особливо на селі), що вона змушена була красти аби не померти з голоду. З'явився навіть "неологізм" – несуни (це ті, хто з роботи обов'язково щось несе додому).

Сім'я, школа, церква, правова держава покликані виховувати людину. Держава повинна карати ту меншу частину суспільства, яка живе за рахунок чесних людей. Коли ж цього немає, то. межа між чесними і нечесними людьми розмивається, спричиняючи цілу низку негативних наслідків. На превеликий жаль, в Україні частина державного апарату зрослася із злочинним світом, правоохоронними органами, що утруднює будівництво цивілізованої держави.

Із чого складаються доходи сім'ї?

Доходи сім'ї формуються за рахунок трьох джерел:

  • 1) доходів працюючих і непрацюючих (пенсіонерів і студентів) членів сім'ї в грошовій формі;
  • 2) доходів працюючих і непрацюючих у натуральній формі (від домашнього підсобного господарства);
  • 3) доходів працюючих і непрацюючих у вигляді певних послуг (лікарська допомога, домашня стрижка, пошиття одягу тощо).

Таблиця 1

Структура грошових доходів домогосподарств (сім'ї) в середньому за місяць в Україні в 2011 році

Всі домогосподарства

В т.ч.

Міські

Сільські

Всього грошових доходів, грн.

3126,4

3358

2607

У відсотках

Оплата праці

5,3

58

38,9

Доходи від підприємницької діяльності та самодіяльності

6,8

7,2

5,7

Доходи від продажу с/г продукції

3,8

0,5

13,2

Пенсії, стипендії, допомоги

22,8

26,7

34,7

Грошова допомога від родичів та інші грошові доходи

7,6

7,6

7,5

Найбільшу питому вагу в сумарних доходах населення займає заробітна плата. Так, на її долю у Великобританії припадає 65%, у Німеччині – 64%, в Італії – 52%, у США – 53%, у Франції – 58%, в Японії – 69%. В Україні за останні роки виразно простежується тенденція до зменшення питомої ваги заробітної плати в грошових доходах населення. Так, у 1970 р. вона становила 81%, у 1980 р. – 76%, у 1990 р. – 63%, у 2010 р. – 53%. За цей час помітно зросла частка пенсій та соціальних допомог: з 15,8% у 1990 р. до 28,8% у 2010 р.

Змінились інші джерела доходів населення. Так надходження від продажу сільськогосподарської продукції у 1990 р. становили 5,4%, у 1994-1995 pp. – 2,5%, у 2010 р. – 3,8%. Доходи від продажу валюти у 1990 р. дорівнювали – 0, в 1995 складали – 3%, а у 2001 р. – 4,8%, інші доходи в 2011 році становили 7,6%. Якщо не декларовані доходи у 1990 р. складали – 8%, то у 1996 – 2010 pp. – 45%.

В цілому грошові доходи населення Українку 2010 р. дорівнювали 1101 млрд. грн., проти 158 млрд. в 2001 р. Однак реальні доходи зменшилися супроти 1990 р. – у 3,4 рази. У цей же час у західних країнах середньо душеві грошові доходи зросли за 1970-2000 pp. від 11,5 тис. доларів до 26 тисяч доларів. Таке значне підвищення доходів зумовлено не тільки зростанням заробітної плати від 1500 до 3500 доларів за місяць, але і збільшенням середнього числа робітників сім'ї з 1,2 до 1,6, а також систематичною підтримкою бюджетів населення трансфертами: пенсіями і допомогами держави.

Деякі уявлення про рівень доходів населення в умовах ринкової і командної економіки дає розмір заробітної плати робітників промисловості, а що є важливим для нас, і працівників освіти (див. табл. 2)

Таблиця 2

Середньомісячна заробітна плата працівників промисловості і вчителів (до сплати податків) у 2011 р. в доларах.

Працівники

США

ФРН

Франція

Англія

Бельгія

СРСР

(1990)

Україна

Промисловості

4100

3900

3800

4000

2850

255 крб.

322

Освіти

4300

4000

3900

4580

3900

175 крб.

236

Із наведених даних видно, що заробітна плата в капіталістичних країнах набагато вища порівняно з колишнім СРСР і Україною і що оплата праці вчителів у всіх зарубіжних країнах дещо вища порівняно з працівниками промисловості[1].

В 2010 році заробітна плата вчителям підвищена до 1889 грн., а в наступні роки вона не повинна бути нижчою за середню заробітну плату працівників промисловості. Якщо порівнювати оплату праці за спеціальностями, то вона найвища у лікарів, на другому і третьому місцях – юристи та економісти. Так, у 2011 р. в США середній доход лікарів складав 160 тис. доларів, в т.ч. хірургів 225 тис. дол., а Президента країни – $ 400 тис.

Що можна купити на заробітну плату?

У Франції технік на свою місячну зарплату (15 тис. франків або 3000 доларів) може придбати 75 штук джинсів або 15 двокасетних магнітофонів, або 15 костюмів, чи 30 пар взуття, 300 кг м'яса (без кісток), 1 тонну винограду, 10 тонн картоплі, 1000 пляшок вина. У 2000 р. прожитковий мінімум у Франції становив 5 тис. франків на місяць (1 тис. $). Пенсія домогосподарки або санітарки складала від 7 до 8 тис. франків (1,4-1,6 тис. доларів). Туристична путівка за кордон на 6 днів коштувала 3,5-4 тис. франків.

Порівняно висока заробітна плата, пенсія у високо розвинутих країнах обумовлена, перш за все, високим рівнем розвитку економіки, кращою якістю праці. Там немає марнотратства і надмірної мілітаризації економіки, що мало місце в соціалістичних країнах.

І наші люди уміють добре працювати, коли перестають бути "нашими", якщо вони вириваються з атмосфери бідності, заздрощів і підозри.

Соціологічне дослідження, проведене у США (було опитано 391 наших емігрантів), показало, що середньорічний їхній доход у 1991 р. становив 34000 доларів при середньому доході американців 29000 доларів. Лише 13% наших емігрантів заробляли менше 12,5 тис. доларів за рік. Але 11% мали доход більше 60 тисяч, а 1,4% – більше 125 тис. доларів.

Особливо добре працюють українці. Так, пересічний доход української родини у США становив 1990 року 42200 доларів, тоді як середньої американської – 35200 доларів. Більш високі доходи українців пояснюються їхнім вищим освітнім рівнем і працелюбністю порівняно із місцевим населенням. Дається взнаки і те, що до США виїхали у свій час найбільш сміливі, працьовиті, ініціативні українці, які відтворюють собі подібних.

У країнах з ринковою економікою спостерігається значна різниця в доходах серед населення. Якщо взяти 20% Європейського населення з найнижчими і з найвищими доходами, то різниця між ними складає б разів, а в США – 13 разів. В Україні співвідношення між грошовими доходами 10 відсотків найбільш і найменш забезпечених груп населення перевищує 35 разів. За даними статистичного щорічника України співвідношення загальних доходів 20% найбільш та 20% найменш забезпеченого населення, складало у 2005 р. 4,6 раза, а у 2011 р. – 3,6 раза.

Причиною різниці в доходах населення є, по-перше, відмінності в інтелектуальних, фізичних і естетичних здібностях людей. Окремі особи успадкували виключно інтелектуальні здібності і тому мають високооплачувану роботу на ниві медицини, права. Другі – наділені фізичними здібностями і стали високооплачуваними професійними спортсменами, а треті – вважаються інтелектуально-обмеженими і тому змушені працювати на підсобних і низькооплачуваних роботах. Зовсім небагато людей наділені естетичними талантами, що дає їм можливість стати видатними художниками, письменниками, акторами, музикантами і багато заробляти.

По-друге, люди розрізняються між собою за рівнем освіти професійної підготовки, що впливає на розмір заробітку. Тут спостерігається пряма залежність між якістю освіти і рівнем доходу.

По-третє, на доходи впливають смаки і готовність до ризику. Є люди готові займатися виснажливою, непривабливою роботою, наприклад, видобувати вугілля, інтенсивно працювати з метою більших заробітків, тобто здатність до ризику – дієвий економічний фактор. І це стосується не лише верхолазів чи каскадерів, але й бізнесменів.

По-четверте, між людьми існує відмінність у володінні власністю, що позначається на їхніх доходах.

По-п'яте, на доходи впливають удача, зв'язки, нещастя, дискримінація. Удача, випадок і уміння "бути на потрібному місці у потрібний час" сприяють збагаченню. Інколи причиною багатства стає відкриття якихось родовищ. Особисті контакти також можуть допомогти розбагатіти. На доходи може вплинути нещасний випадок (тривала хвороба, стихійне лихо), а також дискримінація.

Нерівність доходів серед населення – це та ціна, яку суспільству доводиться платити за прискорення зростання загального рівня добробуту країни. Проте різниця в доходах не повинна бути такою, щоб бідні намагалися відібрати добро у багатих з метою його перерозподілу. Це один із рецептів економічного процвітання нації.

В цілому у високорозвинутих країнах спостерігається тенденція до підвищення питомої ваги людей із середніми доходами. Таких близько 65-70 відсотків. Яскравим прикладом країни з середнім достатком є Японія. Тут лише 2% родин мають доход менше 16000 доларів на рік і 2% громадян заробляють більше 160000 доларів на рік. Понад 50% японців заробляє від 35 тис. до 75 тис. доларів на рік.

Завдяки тому, що населення спроможне само себе забезпечити, урядові не доводиться тратити багато коштів на соціальну допомогу бідним. За такою допомогою звертається до уряду лише 1% японців. Високий рівень забезпеченості населення пояснює зокрема те, що в цій країні зафіксовано найнижчий рівень злочинності у світі. Практично немає проблем з наркоманією, сім'ї беруть на себе відповідальність за утримання родичів похилого віку, а народження дітей незаміжніми жінками становить всього 1%, а на Україні 21,9% у 2010 році проти 8,3 % у 1985 році і 13,2% у 1995 році. На думку японського економіста Кіміндо Кусака, “Японія скоріше напівсоціалістична, ніж капіталістична країна".

Людство зуміло створити певний механізм для вирішення суперечності між неоднаковим обдаруванням людей і розмірами власності, з одного боку, і прагненням бідних жити так, як живуть багаті, – з іншого. Його зміст полягає в розподілі функцій роботодавців і держави.

Працедавців не цікавить соціальна справедливість, вони платять людям лише за результати їхньої праці і за користування тією власністю, яка їм належить і застосовується у виробничих цілях. Держава не цікавиться особистими результатами праці своїх підданих, але намагається забезпечити їм усім мінімально прийнятні умови існування і пом'якшити відмінності в доходах, щоб усунути соціальні вибухи. Цей механізм включає два основні елементи:

  • 1) прогресивну систему оподаткування особистих доходів;
  • 2) систему державної соціальної підтримки бідних громадян. Таким чином, держава виконує регулятивно-перерозподільну функцію, своєрідно виступаючи в ролі Робін Гуда.

Під час перерозподілу доходів серед населення, перед суспільством завжди виникає проблема зведення до мінімуму неминучих при цьому втрат ефективності економіки. За образним висловом американських економістів Макконнелла і Брю, передача грошей від багатих до бідних нагадує перенесення води у дірявому відрі: частина вміщеного для суспільства пропадає. Це той випадок, коли від перерозподілу пирога він стає меншим. Тому завжди виникають дебати щодо того, з якою величиною втрат суспільство готове примиритися (з 1 центом на 1 долар, чи 5, чи 10)? Чим бідніша країна, тим ступінь гостроти більший.

За рахунками Артура Оукена із кожних 3,5 доларів доходу, забраного у багатих через оподаткування їх доходів до бідних доходить всього 1 долар, а 2,5 доларів втрачається в результаті зниження ефективності економіки, невиправдано високих окладів працівників соціальної служби, крадіжок і марнотратства у сфері соціального захисту (ефект “дірявого відра").

Якщо в країнах з командною економікою причини бідності зумовлені її неефективністю і надмірними військовими витратами, то в ринковій економіці причина бідності пов'язується з безробіттям, недостатньою конкурентною спроможністю на ринку праці.

Основними напрямками боротьби держави з бідністю є:

  • 1) соціальне страхування, яке включає пенсійне забезпечення, виплату допомоги за тимчасову втрату роботи, інвалідності, соціальну підтримку ветеранів;
  • 2) безвідплатна допомога багатодітним сім'ям (грішми, натурою), безкоштовний проїзд, сніданки школярам, талони на харчування, придбання одягу тощо;
  • 3) створення для бідних можливостей, щоб вони перестали бути такими. Це пов'язується з програмами в галузі освіти, перекваліфікації з метою дати можливість людям здобути необхідні знання, спеціальність, вигідно продати свою робочу силу.

Якщо багатство можна визначити в грошах, то бідність не піддається точному виміру. В широкому розумінні бідність це нездатність підтримувати прожитковий мінімум. Сім'я вважається бідною, якщо її потреби перевищують можливості їх задовольнити. Так, у США до таких сімей (з чотирьох чоловік) відносяться ті, у яких річний доход складає менше 22,3 тис. доларів. Таких людей у 2011 р. було 15,7% (46 млн. американців). В Європейських країнах до бідних людей відносять тих в яких доход на місяць становить 650-700 Євро.

У різних країнах існують неоднакові критерії щодо визначення бідності (див. табл. 3). Щоб сім'я вважала себе бідною, достатньо однієї ознаки.

Таблиця 3

Англійська сім'я вважає себе бідною, якщо:

Українська сім'я вважає себе бідною, якщо:

  • 1. Не може оплачувати житло.
  • 2. В будинку немає туалету і душа.
  • 3. Немає ліжка для кожного.
  • 4. Немає двох пар взуття для кожного сезону.
  • 5. Немає окремої спальні для кожної дитини.
  • 6. Немає килимів на підлозі.
  • 7. Немає можливостей святково організувати Різдво.
  • 8. Немає пральної машини.
  • 9. Не може купувати новий одяг для всіх членів сім'ї.
  • 10. Не може купувати вирізку, їсть м'ясо або рибу через день.
  • 11. Не може дозволити тижневий відпочинок поза домом кожного року.
  • 12. Не може дозволити видатки, пов'язані з відпочинком чи хобі.
  • 13. Не може купити спортивний інвентар для дітей.
  • 14. Немає саду перед будинком.
  • 1. В сім'ї недоїдають.
  • 2. Їдять м'ясо або рибу рідше 2-х

разів на тиждень.

  • 3. Не може забезпечити себе предметами гігієни.
  • 4. Немає коштів для оновлення і ремонту одягу, взуття.
  • 5. Не може придбати холодильник, меблі і телевізор.
  • 6. Немає коштів на ліки.
  • 7. Не може звертатись до платних лікарів.
  • 8. Не може купувати дітям фрукти і цукерки.
  • 9. Не може давати дітям кошти на харчування в школі.
  • 10. Не може купити дітям одяг у міру їх росту.

За рівнем доходів, структура населення країни зі стабільною ринковою економікою така: 10% – багатих; 20% – бідних; 70% – із середнім доходом (середній клас) в т. ч. середній клас в США складає 46,2% (доход від 15 до 50 тис $ на рік) в Іспанії – 58,3%, Франції – 60,4%, Німеччині – 64%, Данії – 71,6%, Бельгії – 72,4%, Швеції – 73,2%, Фінляндії – 74,6%. В СРСР нараховувалося 2,3% багатих, 11,2% з середнім доходом і 86,5% бідних. Якщо в 90-х роках в СРСР на одну сім'ю приходилося багатства на 2,8 тис. крб., то в США на 33 тис. $.

Одначе у зарубіжних країнах різниця в споживанні продуктів харчування між багатими і бідними не така вже й вагома. Так, у США душове споживання продуктів харчування в найбільш забезпечених американських сім'ях всього на 10% вища, ніж у малозабезпечених. Різниця полягає насамперед в якості, наприклад, м'яса: дешеві кури чи дорогі біфштекси з телятини. У колишньому СРСР наприкінці 80-х років у сім'ях з найменшими доходами (до 260 крб. на місяць) споживалося м'яса у 3 рази менше, ніж у сім'ях з доходом більше 900 крб.

В Україні вважається, що 2-3% людей є багатими, 6-7% мають середній доход і 90-92% населення є бідним. Таке неприродне розшарування зумовлене затяжною (1991-1999 pp.) економічною кризою, що негативно позначається на рівні життя більшості людей. В 2007 р. в Україні офіційно зареєстровано 9 мільярдерів і 50 тисяч мільйонерів проти 40 в 1999 р. Якщо у 90-х роках середньодобове споживання продуктів харчування в Україні становило 3600 калорій, то в 2010-2011 pp. близько 3000, або менше, на 600 калорій. За останні роки в Україні споживання м'яса і м'ясопродуктів скоротилось в 2 рази, плодів і ягід – у 1,5 рази, молочних продуктів і яєць – у 1,5 рази.

За життєвим рівнем населення Україна займає 95 місце у світі. У 2010 р. середньорічний ВВП на душу населення в Україні становив 6 тисяч доларів (142 місце із 210 країн); у Норвегії – 46,7 тис., у США – 42,7 тисяч доларів.

В Україні соціально-економічна політика держави має зосереджуватися на формуванні надійної соціальної бази реформ, створенні сприятливих умов для становлення та зміцнення позицій середнього класу. Це повинно здійснюватися за рахунок формування стійкого прошарку людей-власників нерухомого майна, земельних ділянок та акцій, прискореного розвитку малого та середнього бізнесу, фермерських господарств, посилення законодавчої захищеності інтелектуальної власності та зміцнення на цій основі соціальних позицій представників науково-технічної інтелігенції, учених, діячів культури та освіти, спеціалістів середньої ланки управління, фінансистів та менеджерів.

Цьому повинна сприяти активна політика доходів. Подолання диспропорцій, які утворилися, має здійснюватися не шляхом штучного обмеження верхнього рівня доходів, а навпаки, їх легалізація та виведення з тіні, розширення прошарку людей, які користуються приватною власністю, у т.ч. на землю, отримуючи від цього доходи. Державна політика буде спрямована на стимулювання населення до набуття приватної власності, її захисту.

На які потреби витрачаються доходи сім'ї?

Якщо порівняти структуру видатків бюджету сімей країн з командною і ринковою економікою, то тут спостерігається істотна відмінність.

Таблиця 4

Країни

Харчування

Одяг,

Взуття

Житло

Транспорт

Навчання,

лікування

СРСР

40,0

20,0

8,0

8,0

3,0

Португалія

35

11

15

16

6

Греція

33

9,5

20,5

13,0

4,5

Швеція

16,5

7,0

30,5

14,0

3,0

Японія

15,0

6

24

10

15

США

10,0

6,5

25,5

13,5

17,5

З таблиці видно, що в колишньому СРСР сім'я на харчування тратила 40% свого бюджету, тоді як сім'ї з ринковою економікою – від 10 до 35% . До речі, в Україні сім'я в середньому на харчування в 2000 р. витратила 62,7% свого бюджету, а у 2010 р. – 53,5%.

Відповідно до Закону Енгеля із зростанням доходів сім'ї питома вага видатків на харчування знижується, доля видатків на одяг, житло і комунальні послуги змінюється мало, а питома вага на задоволення культурних і інших нематеріальних потреб помітно зростає. Енгель стверджував, що про рівень добробуту населення в країні можна судити за питомою вагою видатків на харчування. Чим його питома вага нижча, тим вищий життєвий рівень. Цікаво, що 100 років тому питома вага видатків населення на харчування у США, Японії, Швеції була такою ж високою, як і в колишньому СРСР.

З таблиці видно, що на житло в СРСР сім'я тратила 8% свого бюджету, тоді як у капіталістичних країнах – від 15 до 30,5%. Справа в тому, що "житло” в нашому розумінні у високо розвинутих країнах іменується нетрями (трущобами). Якщо на Україні на душу населення припадає 20,7 м2, житлової площі, то у США – 70 м2, у Швеції – 52 м2, у Швейцарії – 45,5 м2. Середній розмір квартири в нашій країні становить 30,2 м2, у США – 150 м2, в Ісландії – 400 м2. Існує істотна відмінність у якості житла. Наприклад, у США 95% будинків мають телефон, кондиціонери, центральне опалення. На Україні центральне опалення має 74,6% житла у містах і 25,3% на селі, а ваннами забезпечено 71,7% житла у містах і 14,1% на селі. На нагромадження в СРСР сім'я тратила всього 6,3% свого бюджету, тоді як у капіталістичних країнах – 22-23%.

Таблиця 5

Структура доходів і витрат населення України (2012 р.) у %

Доходи

Витрати

1. Заробітна плата

41,7

1. Придбання товарів та послуг

76,2

2. Соціальні допомоги і трансферти

38,5

2. Побочні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти

6,9

3. Прибуток і змішаний доход

14,6

3. Приріст фінансових активів

12,1

4. Доходи від власності

5,2

4. Нагромадження нефінансових активів

2,1

5. Доходи від власності; сплачені

2,7

За останні роки в Україні спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги витрат населення на купівлю непродовольчих товарів, і збільшуються витрати на послуги (у зв'язку з їх подорожчанням), придбання валюти, сплату податків. Якщо в 2000 році 62,7% своїх грошових доходів населення витрачало на придбання продовольчих товарів, а 29,2% – непродовольчих, то у 2010 р. відповідно 56 і 35,1%. Сума вкладів населення зросла з 1995 по 2010 рік з біб млн. грн. до 300 млрд. грн., а в розрахунку на душу населення відповідно з 12 грн. до 6580 грн.

У цілому грошові видатки населення України за останні роки є більшими за офіційні доходи, що зв'язано з тінізацією економіки. В Україні доходи в розрахунку на душу населення в 2007 р. становили 9930,3 грн., а витрати 12383,9 грн. або на 2453,6 грн. більше. Середньомісячний сукупний доход на одне домогосподарство в 2007 році в Україні становив 2012 грн., а витрати 1722 грн.

  • [1] До речі, до революції кваліфікований робітник заробляв від 30 до 100 крб. за місяць, а інженер, вчитель, лікар до 200 крб. Кілограм хліба коштував 2 коп., м'яса12 коп., відро горілки 13 крб., 1 пуд (16 кг) борошна50 коп.; вечеря на 12 персон (з крабами, ікрою) – 5 крб., костюм „трійка"- 5 крб. в модному салоні; корова – 3 крб., драгунський кавалерійський кінь – 25 крб. На заводі Прохорова робітнику платили 25 крб. на місяць, при цьому за рахунок господаря надавали гуртожиток, медичне обслуговування, сніданок і обід. Кухарі і медики несли відповідальність, якщо через їхній недогляд робітник не міг вийти на роботу. До речі, на роботу ніхто не запізнювався (А и Ф №10, 2001 р. с. 25; Голос України, 16 березня 2004 Р; с. 13).
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >