Вільна конкуренція і її матеріальна основа. Внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція

Для існування вільної, чесної конкуренції потрібні певні умови:

1. Наявність на ринку багатьох незалежних продавців і покупців.
2. Вільний вихід на ринок продавців і покупців і його покидання.
3. Свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний визначає що? як? скільки? і для кого виробляти?
4. Відповідність між попитом і пропозицією. Якщо попит перевищує пропозицію, то виникає дефіцит. А якщо навпаки, то перевиробництво.
5. Наявність антимонопольного законодавства.
6. Правове забезпечення господарської діяльності:
- а) захист сторін в договорах і суперечках;
- б) існування незалежного суду.

Крім вільної, чесної конкуренції в ринковій економіці зустрічається нечесна, недобросовісна конкуренція.

Нечесна конкуренція – це діяльність господарського суб'єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди шляхом обдурювання споживачів. Вона має ряд форм.

1. Дезінформація виробником споживачів (покупців] і господарських суб'єктів про товар (послугу). Це проявляється в неправильних відомостях про споживчі властивості товару: клас, сорт, якість.
2. Використання чужого фірмового знаку товару, підприємства, яке добре себе зарекомендувало.
3. Поширення компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів, яка наносить шкоду конкуренту і може позитивно вплинути на дезінформатора.
4. Тиск на постачальників, банки, щоб вони відмовлялись співпрацювати з конкурентами.
5. Переманювання висококваліфікованих спеціалістів із конкуруючих фірм.
6. Намагання фізично знищити конкурента.
7. Порушення законів про ціни, згідно яких продавець немає права продавати товари по демпінговим цінам, тобто нижче собівартості Фірми інколи вказують ціну на свій товар не кінцеву, а проміжну, що заборонено законом. Інколи фірми для рекламування свого товару використовують підставних осіб, яких видають за випадкових респондентів. До речі одна із американських фірм за це була покарана на 320 тисяч доларів.

З метою захисту споживачів у зарубіжних країнах прийняті закони "Про захист від недобросовісної конкуренції". В 1992 р. на Україні також прийнято Закон "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. Згідно цього закону, підприємство вважається монополістом, якщо його частка в реалізації певного виду продукції на ринку перевищує 35%. З 01.01.97 вступив в силу Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції”. Однак ці закони часто порушуються. В результаті чого конкурентне середовище існує переважно у звітах Антимонополістичного комітету. Про це свідчить той факт, що в Україні 40% промислової продукції монополізовано. На початок 2003 р. на товарному ринку монопольне становище займали 67,5% суб'єктів господарювання, а частка монопольного сектору у ВВП становила 40%. Найбільша кількість монопольних порушень існує в житлово-комунальних господарствах, які встановлюють непомірно високі ціни на свої послуги незалежно від їх кількості і якості.

В історичному аспекті конкуренція в своєму розвитку пройшла ряд етапів. В домонополістичну епоху панувала так звана вільна, до певної міри чесна і чиста конкуренція. Вона велась між роздрібними і порівняно невеликими підприємствами, які виробляли товари на невідомий ринок. В умовах вільної конкуренції, як ми уже вияснили, існує багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, тому ні один з покупців і продавців не може вплинути на рівень поточних ринкових цін на товар. Продавець не в силі встановити ціну вище ринкової, оскільки покупець може вільно придбати будь-яку кількість потрібних йому товарів по ринковій ціні. Продавець не буде встановлювати ціну нижче ринкової, оскільки може продати товари по ринковій ціні.

В епоху домонополістичного капіталізму західна економічна наука* відстоювала принципи вільної конкуренції, бачила а цьому закінчений ідеал вільних загальнолюдських відносин. З одного боку, це дійсно так, але з іншого, в умовах вільної конкуренції відбувалося зміцнення панування крупного капіталу, який часто поглинав дрібні і середні підприємства. Це прискорювало процес концентрації і централізації капіталу.

Вільна конкуренція – це конкуренція між:

– продавцями за продаж більшої кількості товарів по нижчих цінах;
– покупцями за купівлю більшої кількості товарів по нижчих цінах;
– продавцями і покупцями (між покупцем і багатьма продавцями).

Вільна конкуренція – це перш за все цінова конкуренція, тобто вона ведеться шляхом збивання цін і примушує усіх товаровиробників слідувати єдиній лінії господарської поведінки. В її умовах відбувається тиск згори (продавців) і тиск знизу (покупців), але оскільки тиск згори часто виявляється більшим, тому ціни мають тенденцію до зниження. Цінова конкуренція може здійснюватися "ціновою війною” коли фірма знижує ціну на свій товар до такого рівня, який не витримують конкуренти, вони розоряються. Після цього, фірма залишається одна на ринку і підвищує ціну, яка компенсує попередні втрати.

Ціновий варіант війни був розіграний на індійському ринку між фірмою "Пепсі-Кола" і "Кока-Кола".

"Пепсі-Кола" в своїй рекламі повідомляла про те, що хто пред'явить 20 пустих банок від напою "Пепсі", то отримає дисконтну картку, по якій матиме можливість купувати джинси, кросівки, годинники та інші товари з 25% знижкою. Картка забезпечувала знижки в кінотеатрах, дискотеках та ін. У відповідь на це "Кока-Кола” просто знизила ціну на свій напій на 25%, в результаті чого "Пепсі-Кола" була змушена вчинити те ж саме.

На ринку ціна – це інформаційний сигнал, що іде від виробника до споживача і навпаки. Ціна показує наявність потреби, обсяг потреби, рівень якості продукції, вигідність виробництва даного товару.

Вільне коливання цін – це найбільш ефективний механізм саморегулювання ринку, при якому відбувається спонтанне (довільне) автоматичне пристосування виробництва до потреб споживання.

Коли виникла конкуренція?

Історично склалось так, що конкуренція почалась тоді, коли виникло машинне виробництво і в економіці переважала легка промисловість. В цих умовах в найбільш чистому виді проявляються дві основні форми конкурентної боротьби: внутрішньогалузева і міжгалузева.

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між підприємствами однієї галузі, які виробляють однорідні товари, за більш вигідні ринки збуту, джерела сировини, науково-технічні дані, висококваліфіковані кадри.

Кінцевою метою внутрігалузевої конкуренції є прагнення підприємців одержати якомога більший прибуток. Справа в тому, що різні підприємства однієї і тієї ж галузі, працюють в неоднакових умовах. Одні використовують найбільш досконалу техніку і технологію, другі – середню, а треті – відсталу. В результаті цього, індивідуальна вартість товару на цих підприємствах різна. Товари ж продаються на ринку не по індивідуальній вартості, а по суспільно-необхідній. Суспільна вартість визначається середніми умовами виробництва, або суспільно-необхідними затратами праці. Тому у виграшному становищі будуть ті підприємства, в яких більш досконала техніка і технологія, де індивідуальні витрати виробництва – нижчі суспільних. Ці підприємства протягом певного часу одержуватимуть так званий "надлишковий прибуток".

"Надлишковий прибуток" – це надлишок прибутку над середнім прибутком, який привласнюють окремі підприємці на своїх підприємствах, внаслідок зниження індивідуальних витрат виробництва порівняно з суспільно-необхідними затратами. Надлишковий прибуток виступає надзвичайно стимулюючим фактором розвитку науково-технічного прогресу, розвитку продуктивних сил. Внутрішньогалузева конкурентна боротьба веде до утворення єдиних ринкових цін на однакові товари, вироблені в різних умовах виробництва. Таким чином, в результаті внутрішньогалузевої конкуренції:

1. Формується ринкова вартість товару даного виду; здійснюється насичення ринку товарами, іцо сприяє зниженню на них цін.
2. Стимулюється НТП і зростання продуктивності праці.
3. Відбувається диференціація товаровиробників (одні розорюються, інші багатіють).
4. Виникає комерційна таємниця виробництва і промислове шпигунство.
5. Відбувається укрупнення виробництва,що з часом приводить його до монополізації.

В чому суть міжгалузевої конкуренції?

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між підприємствами різних галузей за найбільш прибуткове вкладення капіталу. Вона веде до рівновигідного вкладення капіталу.

Міжгалузева конкурентна боротьба породжує тенденцію перетворення загального прибутку в середній. Вона сприяє переливу капіталу з одних галузей в інші. Якщо в якійсь галузі, наприклад, взуттєвій, норма прибутку вища порівняно з іншими, то в цю галузь переливається капітал з інших галузей. Взуття на ринку стає багато, тому ціни на нього починають знижуватись. В цей же самий час у тих галузях, з яких частина капіталу перемістилась у взуттєву галузь, виробництво товару зменшується, в результаті чого, ціни на них починають зростати. Міжгалузева конкуренція урівноважує попит і пропозицію на різні товари, сприяє одержанню приблизно однакового прибутку на рівновеликий капітал. Міжгалузева конкуренція може бути між товарами з різними фізичними властивостями, які використовуються для однієї мети. Прикладом може бути боротьба між вугільними і нафтовими монополіями, або між виробниками алюмінію і олова, алюмінію і сталь

Так, наприклад, в останній час, в будівництві, алюміній все більше замінює сталь. З алюмінію виготовляють стінні панелі, віконні рами, роблять покрівлю. З алюмінію виробляють тару, електроприлади, автодеталі. Якщо в США перед другою світовою війною на автомобіль витрачали 2,2 кг алюмінію, то зараз – близько 90 кг. Існує конкуренція замінників. Наприклад: натуральні продукти, матеріали, замінюються штучними, синтетичними.

Які наслідки міжгалузевої конкуренції?

Наслідками міжгалузевої конкуренції є:

1. Утворення середньої норми прибутку і формування цін виробництва (витрати + середній прибуток).
2. Вільний перелив капіталу з одних галузей в інші.
3. Формування рівноваги економічної системи в цілому.

Вільна конкуренція на певному етапі розвитку капіталізму підводить до створення монополій, тобто союзів капіталістів. Як це позначається на конкуренції розглянемо в наступному питанні.