Суть капіталу його кругооборот й оборот
Різні економісти по-різному трактують капітал. Так, меркантилісти називають капіталом самозростаючу вартість. А. Сміт визначав капітал як винагороду за “командуванням над працею". Багато економістів вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять їхньому власникові прибуток. П. Самуельсон і Р. Макконнел твердять, що капітал – це засоби виробництва, які знаходяться у приватній власності. На їхню думку, капітал не пов'язаний з відносинами експлуатації, оскільки кожний фактор виробництва привласнює лише те, що створює. К. Маркс пише, що капітал – це вартість, яка шляхом експлуатації найманих робітників приносить додаткову вартість. Таке визначення випливає з того, що К. Маркс своїм головним завданням вважав довести експлуататорський характер капіталізму, непримиренність суперечностей між працею і капіталом, неминучість зміни капіталізму соціалізмом.
На сучасному етапі у зв'язку з демократизацією капіталістичної власності, участі робітників у привласненні прибутків капіталістичні виробничі відносини зазнали істотних змін. До речі, саме поняття робітничий клас, клас селян, зникає з соціальної карти. Науково-технічна революція веде до того, що "сірі комірці" (робітничий клас) замінюються "білими" (інженерно-технічним персоналом). Наприклад, у США 90% фермерів мають вищу освіту. Тому визначати в сучасних умовах капітал як вартість, що приносить додаткову вартість шляхом експлуатації найманих робітників, некоректно, невиправдано. А як визначати?
Сучасні західні економісти під капіталом розуміють як речові (фізичний капітал), так і особисті ("людський капітал", під яким розуміють знання, уміння, досвід людей) фактори виробництва. Деякі економісти ототожнюють капітал із грошима і навіть часом. Згідно з ученням К. Маркса, різні частини функціонуючого капіталу приймають неоднакову участь у створенні додаткової вартості. У зв'язку з цим капітал поділяється на постійний-“с”-(засоби виробництва) і змінний"v" – (робоча сила). К. Маркс вважав, що додаткову вартість “ш" приносить лише змінний капітал, оскільки він створює більшу вартість, ніж сам її має. Щодо постійного капіталу, то він у процесі виробництва не змінює своєї величини і не приносить доходу.
У реальній дійсності картина набагато складніша і багатогранніша. По-перше, без укладеного у виробництво капіталу прибуток не одержиш; по-друге, капіталіст сам працює, організовує виробництво, ризикує ним, тому має право на прибуток.
Відношення постійного капіталу (С) до змінного (v) характеризує органічну будову капіталу. Органічною будовою капіталу називається відношення постійного капіталу до змінного.
Для того, щоб капітал приносив прибуток, він повинен постійно знаходитися в русі, обороті. Рух капіталу являє собою послідовне проходження його через сферу виробництва й обігу. У процесі руху капітал проходить три стадії: а) грошову, б) продуктивну, в) товарну.
Першою стадією є грошова, оскільки всякий капітал починає свій шлях із певної суми грошей. Щоб одержати прибуток, власник грошей повинен перетворити їх у виробництво, що досягається шляхом купівлі засобів виробництва (з.в.) і робочої сили (р.с.). Формула цієї стадії така:
Купивши засоби виробництва і робочу силу, підприємець приступає до процесу виробництва. У результаті цього капітал переходить у другу стадію – продуктивну (В...ТІ). Здійснюється це шляхом з'єднання робочої сили із засобами виробництва. В процесі виробництва відбувається споживання засобів виробництва і робочої сили, створюється певний товар (ТІ), який містить прибуток (Р).
Виробництво і присвоєння прибутку в його первісній формі є функцією продуктивного капіталу. Але для того, щоб прибуток з'явився на світ, потрібна третя стадія – товарна. Вона характеризується перетворенням товарного капіталу у грошовий ТІ – Г1; одержавши прибуток, капіталіст знову пускає капітал у рух. Отже, промисловий капітал у своєму русі проходить такі 3 стадії:
Перша стадія – перетворення грошового капіталу у продуктивний. Друга стадія – перетворення продуктивного капіталу в товарний. Третя стадія – перетворення товарного капіталу в грошовий. Повна формула кругообороту капіталу така:
Рух капіталу, який охоплює три стадії послідовного перетворення капіталу з однієї форми в іншу, називається кругооборотом капіталу. В процесі свого руху капітал проходить не тільки три стадії, але й одноразово знаходиться у трьох формах:
- 1) Грошового капіталу
- 2) Продуктивного капталу
- 3) Товарного капіталу
Безперервний процес кругообороту капіталу називається його оборотом. Час обороту капіталу складається з часу виробництва і часу обігу. До часу виробництва належить той час, протягом якого відбувається виготовлення продукції. Час виробництва включає в себе:
- 1) робочий період, протягом якого працівники за допомогою знарядь праці діють на предмети праці.
- 2) переривів, протягом яких виробництво зазнає дії природних сил: біологічних, хімічних (проростання і дозрівання врожаю].
Час обігу охоплює той час, протягом якого відбувається реалізація готової продукції і придбання сировини та інших засобів виробництва. За одиницю обороту капіталу (о.о.) беруть рік, який складається з 12 місяців. Кількість оборотів (П) визначається за формулою:
де "ТО" – тривалість обороту.
Якщо капітал робить один оборот за три місяці, то кількість обо
Це означає, що капітал за рік робить 4 обороти. Швидкість обороту капіталу залежить значною мірою від його складу. За своїм складом капітал поділяється на основний і оборотний.
Основним капіталом називається той капітал, який, беручи участь у процесі виробництва, переносить свою вартість на готовий продукт поступово, у міру свого зношення. До нього належать виробничі будови, споруди, верстати й інші засоби виробництва, що служать роками.
Оборотним капіталом називається той капітал, який, беручи участь у виробництві, переносить свою вартість на готову продукцію відразу, повністю, протягом одного кругообороту. До нього належить сировина, паливо, електроенергія, заробітна плата.
Для відшкодування основного капіталу утворюється фонд амортизації. Амортизаційний фонд нараховується шляхом включення в одиницю продукції частини основного капіталу, яка відповідає його зношенню. Наприклад, якщо вартість верстата становить 10 тис. грн. і він розрахований на 10 років експлуатації, то це означатиме, що кожного року верстат зношуватиметься на 1 тис. грн. Якщо протягом року за допомогою цього верстата виготовляється 1 тис. виробів, то це означатиме, що в кожній одиниці виробу буде міститися 1 грн. амортизації.
Розрізняють фізичне і моральне зношення основного капіталу. Фізичне зношення капіталу полягає в тому, що його вартість переноситься на продукцію, яка за його допомогою виробляється. Фізичне зношення спостерігається і тоді, коли основний капітал руйнується під впливом атмосферних умов. Моральне зношення основного капіталу виявляється у зв'язку з науково-технічним прогресом, адже з появою нової техніки стара техніка морально старіє, хоч фізично придатна ще для експлуатації.
З метою прискорення реалізації досягнень науково-технічного прогресу в зарубіжних країнах уряди здійснюють політику прискореної амортизації. Її суть полягає в заохочуванні підприємців скоріше оновлювати техніку (через підвищену норму амортизації). Політика прискореної амортизації веде з однієї сторони до зменшення сплати податків, оскільки штучно завищуються витрати виробництва (собівартість продукції), а з іншої – до прискорення обороту капіталу, що збільшує прибутки і сплату податку. Достроково списаний і реалізований основний капітал (основні фонди) також збільшують доход підприємств.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів в Україні з 1 січня 1997 р. уведено нові норми амортизації. Якщо раніше нараховувалося 1400 диференційованих норм амортизації, то зараз три. З цією метою основні фонди поділено на три групи.
До першої групи входять будівлі, споруди з річною нормою амортизації 5%.
До другої групи віднесено транспортні засоби з річною нормою амортизації 25%.
Третя група – це основні фонди, які не увійшли в першу і другу групу (сільськогосподарські машини, багаторічні насадження), де норма амортизації – 15%. Якщо порівняти діючі норми з попередніми, то вони удвічі-утричі вищі, що повинно прискорювати оновлення техніки, сприяти науково-технічному прогресу.
У процесі праці створюється валовий суспільний продукт (ВСП). Валовий (сукупний) продукт – це сума всіх споживних вартостей, створених суспільством за певний період часу, наприклад за рік. Він включає в себе різноманітні матеріальні і нематеріальні блага і послуги, які створюються різними галузями, сферами людської діяльності. Якщо від сукупного суспільного продукту відняти матеріальні затрати або минулу працю, то залишиться чистий продукт, або національний доход. Чистий продукт поділяється на необхідний і додатковий продукт.
