Власність та економічний лад різних суспільних систем

Кожній суспільно-економічній системі відповідає певна форма власності. Власність на засоби виробництва є матеріальною основою способу виробництва. В цьому зв'язку розрізняють:

1. Архаїчний спосіб виробництва. Він відноситься до початку зародження людського суспільства, де ще відсутні знаряддя праці, і де люди живуть за рахунок збирання плодів природи.
2. Первісно-колективний спосіб виробництва. Він виникає тоді, коли людина починає втручатись у природу з метою відворювання у неї необхідних матеріальних благ. Для цього люди об'єднуються в колективи, общини. Тут відбувається поділ праці в залежності від статі і віку: між чоловіками і жінками, людьми похилого віку і дітьми. Община відтворюється як єдине ціле.

У цей період відбуваються дві великі революції давнини – неолітична революція (створення і удосконалення знарядь праці) та родова екзогамія (задля сталого генетичного відтворення племені в общину почали приходити чужаки, що стало основою утворення парної сім'ї і, відповідно, сімейного господарства).

3. Родовий спосіб виробництва. Для нього характерним є те, що люди відтворюють свою життєдіяльність у кровно-родинних общинах, племенах, які відокремлені (відособлені) територією та умовами проживання. Між племенами виникає природний поділ праці, який зумовлений природно-кліматичними умовами тих кормових територій, де живуть общини. В результаті вперше в історії людства виникає надлишковий продукт, який починає надходити в обмін між відособленими (природно-територіально) общинами. Тобто саме в цей період формуються передумови товарної (ринкової) економіки: поділ праці, відособленість виробників та обмін продуктами.
4. Первіснообщинний лад. У процесі його розвитку проходить перший великий суспільний поділ праці, в результаті якого одні групи людей (общини) займаються скотарством, а інші – землеробством. Це веде до підвищення продуктивності праці, появи надлишкового продукту, яким обмінюються, що сприяє розвитку товарних, ринкових відносин.

Поряд з відособленням общин відбувається відособлення господарств усередині общини, починається приватне привласнення виробленого продукту, зароджується приватна власність, що призводить до розпаду первісного ладу.

Архаїчний, первісно-колективний, родовий та первісно общинний способи виробництва об'єднуються в архаїчну, або первісну суспільну формацію, для якої характерним є:

а) нерозвиненість поділу праці;
б) натуральне господарство;
в) колективна (общинна) власність;
г) зрівняльний розподіл.

Людина є часткою общини і може вижити лише разом з іншими, тому людина як індивідуальність ще не відтворюється, відтворюється локальна община, що базується на родинних, кровних зв'язках. Первіснообщинний спосіб виробництва є перехідним до нової суспільної формації – економічної, для якої характерні:

а) розвинутий суспільний поділ праці;
б) приватна власність;
в) товарне виробництво;
г) свобода особистості.

В економічній формації людина відтворюється як особистість, індивідуальність, її життя залежить, перш за все, від власної економічної активності. В межах економічної суспільної формації, людство проходить через такі історичні способи виробництва: рабовласницький, феодальний, капіталістичний та сучасний, посткапіталістичний. Кожен з них має три основні стадії (етапи):

а) формування,
б) зрілості,
в) занепаду (переходу до нового ладу).

Це, так би мовити, щаблі цивілізаційного прогресу людства. Але історія показує, що існують і регресивні способи виробництва, тупикові шляхи розвитку. До таких відноситься так званий азіатський спосіб виробництва, який склався в деяких країнах у період розпаду родового ладу. Дослідження показують, що азіатський спосіб виробництва не є лише здобутком давнини. Аналогічні соціально-економічні системи можуть виникати в різних країнах у різний час, як правило, на зламах історії. Сьогодні визнано, що всі ці регресивні соціально-економічні системи мають дуже багато спільних характерних рис. Тому таку систему сьогодні називають тоталітарною.

5. Рабовласницький спосіб виробництва. Спочатку виникає патріархальне сімейне рабство, потім настає зріле рабство і нарешті, колонат, тобто розпад рабовласницького ладу на колони – невеликі земельні ділянки, які здаються землевласниками в оренду колонам – безпосереднім виробникам.
6. Феодальний спосіб виробництва. Для нього характерні три види ренти: відробітна, натуральна і грошова.
7. Капіталістичний спосіб виробництва. Він пройшов ряд етапів:
- а) первісного нагромадження капіталу (цей етап проходить зараз Україна);
- б) вільної конкуренції;
- в) монополістичного капіталізму (імперіалізму).
8. Посткапіталістичний спосіб виробництва. Пройшов такі стадії:
- а) державно-корпоративного капіталізму;
- б) змішаної економіки (соціальне ринкове господарство);
- в) транснаціонального соціального ринкового господарства.

Крім формаційного підходу до розвитку суспільства існує і інший.

Так, Морган Л.Г. (1818-1881) у книзі "Первісне суспільство" виділив три головні етапи людської історії: епоху дикості, варварства і цивілізованості.

Люди, які жили в період перших двох епох споживали переважно готові продукти природи. Вони використовували примітивні знаряддя праці, які лише допомагали збирати життєві блага.

Становлення цивілізованого суспільства пов'язане з переходом до виробництва життєвих благ. Цивілізоване суспільство пройшло такі етапи:

1. Доіндустріальне суспільство – переважає ручна праця. Люди живуть переважно за рахунок збирання плодів природи, а також використовують примітивні знаряддя праці для здобуття життєвих благ. Тут переважає натуральне виробництво. Залишки до індустріального суспільства зберігаються і по сьогоднішній день у слаборозвинутих країнах.
2. Індустріальне суспільство – переважає машинне виробництво, енергетичні ресурси створені людиною, добре розвинутий обмін результатами праці.
3. Постіндустріальне суспільство – переважає автоматизація, комп'ютеризація.

Для постіндустріального суспільства характерні такі риси:

1. Міняється місце людини як суб'єкта праці; праця носить все більше інтелектуальний, творчий характер. Все більшу роль в суспільстві відіграє інформація.
2. Змінюється співвідношення між людьми зайнятими у матеріальному і нематеріальному виробництві на користь останнього (70%). Перехід від серійного до персоніфікованого виробництва.
3. Відбувається інтеграція сфери матеріального і духовного виробництва. Крім задоволення фізіологічних потреб людини все більшого значення надається задоволенню її інтелектуальних потреб, всебічному розвитку особи.

Таким чином, в постіндустріальному суспільстві центральне місце займає людина – задоволення її різноманітних потреб (фізичних, духовних, громадянських, саморозвитку).

На сучасному етапі досить широкого розповсюдження одержала концепція класифікації господарських систем за формами власності (приватна і суспільна) і способу організації виробництва (ринковий і плановий), з метою вирішити три головні питання економічної системи:

1. Що виробляти?
2. Як виробляти?
3. Для кого виробляти?

В залежності від того, як вирішуються ці питання, розрізняють традиційну, ринкову, командну і змішану економіку.

Традиційна економіка функціонує на тих традиціях, які склалися в суспільстві. Вона характерна для натурального, домашнього господарства.

Ринкова економіка заснована на приватній власності, ринкових відносинах, вільному ціноутворенні і конкуренції між товаровиробниками, матеріальній заінтересованості і відповідальності за кінцеві результати праці, мінімальному втручанні держави в економіку.

Командна економіка – це строго централізована, планова економіка, яка базується на державній власності, регламентації економічного, політичного і культурного життя. Це затратна і дефіцитна економі-

Змішана економіка – поєднує в собі ринкову економіку, яка доповнюється державним втручанням в економічні і соціальні процеси розвитку суспільства. Тут влада поділяється між державою, підприємствами і профспілками. Така економіка на сучасному етапі є переважаючою в західних країнах, і найбільш яскраво проявляється в Швеції.

В нашій країні після жовтневого перевороту (1917 р.} вважалось, що будується новий соціалістичний лад. Насправді сформувалась тоталітарна система, яка характеризувалась повним (тотальним) контролем над усіма сферами життя суспільства. В цій системі вся економіка і влада зосереджувались в руках комуністичної партійної еліти.

Які риси властиві для тоталітарної системи?

1. Державна власність на основні засоби виробництва і землю.
2. Нерозвинутість товарно-грошових відносин, натуралізація господарства і нормування споживання.
3. Невизначеність прав людини. Тут діє принцип: "Правий той, у кого більше прав".
4. Державна експлуатація всього суспільства, заснована на неекономічному примусі і бездумній траті коштів.

Прикладом цього може бути надмірна мілітаризація економіки. Так, в СРСР у 1990 р. нараховувалося 100 тис. танків, що в 3,3 рази більше, ніж в усіх інших разом взятих країнах. А1 танк у вартісному виразі – це 150-200 квартир. Тобто замість 100 тис. танків можна було б побудувати 15-20 млн. квартир, або забезпечити 60-80 млн. чоловік житлом. А ракети і інше озброєння?! Навіть якщо б СРСР виробляв стільки танків, як США, то можна було б повністю вирішити питання забезпечення населення житлом, автомобілями, а сільське господарство – технікою. Наступним прикладом бездумного витрачання коштів було прагнення повернути Північні ріки, будівництво "БАМу" та ін., щось подібне до будівництва у свій час Єгипетських пірамід. Тут відбувається відтворення дешевої некваліфікованої робочої сили. Тоталітарній системі потрібні не стільки висококваліфіковані робітники, як ретиві, слухняні виконавці.

5. Особлива роль держави і її апарату, який безпосередньо контролює основні засоби виробництва і експлуатує первинні трудові колективи. В тоталітарній системі формується клас державно-бюрократичної еліти. Відбувається злиття економічної, політичної, судової, законодавчої влади і каральних органів в єдине ціле при повній відсутності захисту особи.

Ця форма державного устрою веде до регресу і тупикового стану суспільства.

Тоталітарна система породжує тоталітарний режим. Тоталітарний режим – це політичний режим, при якому державна влада в суспільстві зосереджена в руках якоі-небудь однієї групи (політичної партії), що знищує в країні демократичну свободу і можливість виникнення політичної опозиції, повністю підпорядковує життя суспільства своїм інтересам і зберігає свою владу завдяки насильству, військово- політичному терору і духовному поневоленню – населення.

Характерні риси тоталітарного режиму:

A. В соціально-економічній галузі:

1. Одержавлення економічних відносин і монопольне становище державної власності.
2. Ієрархічна командно-адміністративна система управління.
3. Перетворення всіх громадян у трудящих за наймом у держави, яка є єдиним роботодавцем.
4. Тотальне відчуження трудящих від засобів виробництва і експлуатація їх з боку держави в особі її апарату.
5. Відсутність конкуренції.

Б. У політичній системі:

1. Відсутність демократичних структур (парламентської демократії, виборності), ліквідація політичної громадянської свободи, конкуренції (між партіями).
2. Повне панування однієї партії, комуністичної або націонал- соціалістичної (фашистської), яка підмінює собою державу. Створюється партійно-державний бюрократичний апарат.
3. Повне придушення опозиції.

B. В юридичній галузі:

1. Відсутність юридичного механізму захисту прав особи (права особи демократично не оформлені, немає суду присяжних).
2. Відсутність юридично оформленої системи прав власності.

Г. В ідеологічній галузі:

1. Утвердження офіційної ідеології, яка складається з набору догматичних положень і виправдовує існування тоталітарної системи. Так, в нашій країні в 30-х роках без суду і слідства одних-людей розстрілювали, а в цей час інші люди співали: "Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек!"
2. Повне придушення інакомислення будь-якого відступу від Офіційної ідеології. Той, хто цього не дотримується, потрапляє у в'язницю, психлікарню або висипається за межі країни з позбавленням громадянства (П. Григоренко, А. Солженіцин, С. Росторпович та інші).

Д. В науці та мистецтві:

1. Монополізація певного набору класиків.
2. Одержавлення наукового і культурного життя.
3. Попередня цензура.

Тоталітарна система має ряд загальних характеристик:

1. Закритість суспільства (політична, наукова, економічна).
2. Головні цінності – це пануюча ідея й інтереси держави.
3. Закономірне злиття державних ідей з ідеєю національною. Власність на засоби виробництва породжує суспільний лад з відповідними економічними інтересами і підприємництво.