< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Проблеми переходу України до ринкової економіки

Командна економіка показала свою неефективність і неспроможність. Це затратна і дефіцитна економіка. Так, на виробництво одиниці продукції в колишньому СРСР затрачалось у три-чотири рази більше ресурсів порівняно з країнами з розвинутою ринковою економікою, а енергоресурсів у десять разів більше. Маючи близько 75% світових чорноземів, СРСР не міг себе прогодувати, а тому щорічно імпортував 30-40 млн. т зерна й багато інших харчових продуктів. Існував постійний дефіцит на ряд видів товарів: автомобілі, побутова техніка, добротний одяг, взуття та ін.

Слід зазначити, що становлення ринкової економіки в Україні має свої особливості обумовлені її історичним минулим. По-перше, розвиток капіталізму і товарно-грошових відносин тут почався пізніше ніж в західних країнах. Він прискорився лише після скасування кріпацтва в 1861 р. і продовжувався до жовтневого {1917 р.) перевороту. З 1918 р. по 1921 р. в країні була заборонена торгівля, ринок, які стали поновлюватися лише з введенням НЕПу. Але це тривало не довго. По-друге, в країні панувала теоретична концепція що соціалізм і ринок несумісні. До речі намагання Чехословаччини в 60-х роках будувати ринкову економіку закінчилось введенням в 1968 р. туди наших військ, оскільки вважалося, що ринок веде до реставрації капіталізму. По-третє, існуюча раніше командна система господарювання сформувала у наших людей, в т. ч. керівників підприємств, утриманську психологію згідно якої, за все несе відповідальність держава. Вона повинна дати освіту, роботу, житло, забезпечити охорону здоров'я, старість. Тому значна частина населення особливо старше покоління не сприймає ринкову економіку і вважає, що вона кидає його напризволяще самостійне виживання. Керівники підприємств в минулому також звикли до того, що держава диктувала що і як їм виробляти: де брати сировину, пальне і інші засоби виробництва, кому і по яких цінах продавати продукцію. В ринковій економіці усі ці питання вирішує саме підприємство.

Що необхідно здійснити для переходу до ринкової економіки?

  • • Усунути державний монополізм у виробництві та реалізації товарів. Досягається це шляхом переходу від державної та одержавленої кооперативної власності до різноманітних її форм, серед яких домінуюче становище повинна зайняти приватна власність, а між підприємствами існувати конкуренція.
  • • Здійснити структурну перебудову галузей народного господарства, спрямувати виробництво на задоволення потреб людини, а не самого виробництва і військово-промислового комплексу, що було характерним для командної економіки.
  • • Оздоровити грошову й кредитно-фінансову систему в країні, обмежити інфляцію, забезпечити конвертованість національної валюти, її стабільність.
  • • Перейти на вільне ціноутворення, де основним стимулюючим фактором формування цін виступає ринок, конкуренція між виробниками за споживача, а не адміністративний диктат.
  • • Надати повну свободу господарської діяльності товаровиробникам як у виробництві, так і в реалізації товарів. Адже до цього часу свобода господарської діяльності підприємств на Україні обмежена із-за надмірної регламентації з боку держави, що стримує формування ринкової економіки.
  • • Встановити цілковиту майнову відповідальність товаровиробників за результати господарської діяльності своїх підприємств.
  • • Забезпечити відкритість економіки, її послідовну інтеграцію в систему світогосподарських зв'язків. Сприяти припливу іноземного капіталу, створенню зарубіжних і змішаних підприємств.

Чому на Україні так повільно здійснюється трансформація командної економіки в ринкову? Тому, що слабо реалізуються ті умови, які необхідні для переходу до ринкової економіки. Це, насамперед, стосується відносин власності, формування справжнього господаря, конкурентного середовища, створення сприятливих умов для підприємництва, проведення структурної, інноваційної та інвестиційної політики, реформування грошової, фінансової та банківської системи.

Виходячи з тієї ситуації, що склалась на Україні, основним пріоритетом економічної політики має бути створення сприятливого інвестиційного клімату як для національного, так і для іноземного капіталу, необхідних умов для пожвавлення трудової, ділової та підприємницької діяльності, стимулювання виробництва й підвищення конкурентоспроможності наших товарів, зростання продуктивності праці на основі НТП і нових стимулів до праці. А для цього необхідно створити максимально сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу, що призведе до появи чисельної армії власників, так званої “критичної маси", необхідної для функціонування ринку, усунення монополізму і розвитку конкуренції.

Ринок повинен підпорядковувати розвиток виробництва інтересам і потребам особистості, створювати умови для реалізації здібностей, таланту, заохочувати працьовитість та ініціативу, приводити в дію стимули до високопродуктивної, ефективної праці. Необхідно також усунути корупцію у всіх ешелонах влади, яка гальмує розвиток підприємництва, формування ринкового середовища, розшаровує людей на багатих і бідних. Крім цього, держава в процесі ринкових перетворень повинна приділяти належну увагу створенню нової, адаптованої до умов ринку соціальної інфраструктури, системи самозахисту населення.

Для того, щоб ринок сформувався і виконував свою економічну і соціальну функцію, потрібна активна правова й соціальна політика держави, створення конкурентного середовища, свобода підприємництва, державна гарантія власності і стабільність грошей.

Необхідно також долати фактори психологічного характеру, адже значна частина людей звикла до попередньої системи, де держава за все відповідала: давала роботу, житло, освіту, забезпечувала охорону здоров'я. У ринковій економіці всі ці питання людина вирішує сама, а держава створює максимально сприятливі умови для цього і піклується лише про тих, хто не в змозі заробити собі на прожиття (хворі, пристарілі, багатодітні, малозабезпечені).

Тому частина людей при переході до ринку розгубилася і не сприймає ринкову економіку, не знає що їм робити, як далі жити. Тобто вони не готові до ринкової системи, де людина сама виборює собі потрібні життєві блага.

Однак незважаючи на існуючі труднощі на шляху переходу до ринку вони поступово долаються тому в 2006р. світ визнав Україну країною з ринковою економікою.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >