Тема 9. Макрорегулювання економіки

Поняття макроекономіки. Сукупний попит і сукупна пропозиція

Якщо мікроекономіка виступає на рівні підприємств, фірм і характеризує рух індивідуального капіталу, дію ринкового механізму, то макроекономіка охоплює функціонування економіки в цілому, як єдиної цілісної системи, єдиного господарства. Макроекономіка має справу із властивостями економічного життя країни в широкому плані; вона вивчає загальний обсяг національного виробництва, зайнятість, безробіття, ціни, а також досліджує ті форми й інструменти економічної політики, які дозволяють впливати на макроекономічні процеси у потрібному для нації напрямі. Досягається це через економічну і правову політику держави.

Макроекономіка дає можливість з'ясувати успіхи чи невдачі у розвитку економіки нації. Що стосується держави, то вона може впливати і впливає на економічний стан країни через такі інструменти, як витрати, податки, рух грошей, систему кредиту. Макроекономіка включає в себе таке поняття, як сукупний попит і сукупну пропозицію.

Що таке сукупний попит?

Сукупний попит – це вартісний обсяг і структура платоспроможної потреби суспільства. Іншими словами, сукупний попит – це платоспроможна потреба. Це той реальний обсяг національного виробництва, який населення, підприємства та уряд готові купити при будь- якому можливому рівні цін.

Від чого залежить сукупний попит? Сукупний попит залежить передусім від цін на товари і послуги: чим нижчий рівень цін, тим більший попит, готовність покупців більше купити, і навпаки, чим вищі ціни, тим менший попит. Тобто існує обернена залежність між рівнем цін і попитом, а отже, і обсягом національного виробництва.

Крім цін, на попит впливають і так звані нецінові фактори. До них відносяться:

1. Споживчі видатки. Вони залежать від:
- а) рівня доходів, добробуту споживача. Якщо майно, грошові доходи у споживача зростають, то підвищується і попит на товари і послуги. 1 навпаки, якщо вони зменшуються, то і попит падає.

У країнах з ринковою економікою спостерігається тенденція до постійного зростання доходів населення і попиту. Так, купівельна спроможність американських промислових робітників у XX столітті зросла у 20 разів, а японських – у 30 разів, що призвело до підвищення їх попиту на споживчі товари, а це, у свою чергу, сприяло загальному економічному зростанню. До речі, підвищення купівельної спроможності населення на 1% стимулює зростання виробництва на 7-8% (спрацьовує так званий ефект мультиплікатора);

б) очікуваннь споживача. Якщо люди, покупці вважають, що у майбутньому їхні доходи зростатимуть, то вони більше будуть витрачати, тобто попит підвищиться. І навпаки, якщо прогноз на майбутні доходи поганий, то попит на товари буде скорочуватись. Очікування інфляції також буде сприяти збільшенню попиту. Якщо передбачається зниження цін, то попит буде падати;
в) заборгованості споживача. Якщо у споживача є заборгованість, яку належить повернути, то це змушує його скорочувати свій попит. І навпаки, якщо він чекає на повернення боргу, то це сприяє підвищенню попиту;
г) податків. Зменшення ставки подоходного податку веде до збільшення чистого доходу і підвищення попиту на товари і послуги.
2. Інвестиційні видатки. Якщо підприємства передбачають здійснювати інвестиції, то це підвищить попит на засоби виробництва і робочу силу. Проте, крім цін на засоби виробництва, на інвестиції впливають:
- а) процентна ставка за кредит. Якщо вона зростає, то скорочується попит на кредит, зменшуються інвестиції. Якщо обсяг грошової маси у країні зростає, то це веде до зниження процентної ставки і збільшення інвестицій, підвищення попиту на засоби виробництва;
- б) очікувані прибутки від інвестицій. Якщо підприємці чекають зростання прибутків від інвестицій, то це підвищує попит на товари, необхідні для інвестицій. І навпаки, якщо прогнози від інвестицій невизначені і, тим більше, не вагомі, то сукупний попит скорочується;
- в) податки з підприємств. Збільшення податків із підприємств зменшує їх прибутки, купівельну спроможність, сукупний попит. І навпаки, зменшення податків веде до збільшення прибутків і підвищення попиту;
- г) технології. Запровадження нової технології веде до збільшення попиту на нові засоби виробництва;
- д) надлишкові потужності. Наявність зайвих, не використовуваних потужностей зменшує попит. Якщо надлишкові потужності вичерпуються, то фірма готова вкладати нові кошти в обладнання, збільшувати попит на нове обладнання, розширювати виробничі площі.
3. Державні видатки. Збільшення державних закупівель товарів веде до зростання попиту. Проте це можливо при постійних податках і процентних ставках. І навпаки, зменшення державних видатків веде до зменшення сукупного попиту.
4. Видатки на чистий експорт. Більш високий експорт підвищує попит на товар на зовнішньому ринку. З іншого боку, зменшення імпорту збільшує попит на вітчизняний, власний товар. Експорту, а значить, попиту, сприяє також збільшення національного доходу зарубіжних країн, що веде до зростання доходів населення, підвищення їх купівельної спроможності.

Сукупний попит тісно зв'язаний із сукупною пропозицією.

Сукупна пропозиція – це існуючий реальний обсяг виробництва при кожному можливому рівні цін. Це загальний обсяг, структура, грошовий вираз створених у суспільстві життєвих благ.

Сукупна пропозиція визначається обсягом випуску продукції, яку виробляють і продають товаровиробники, установлюючи звичайні ціни, використовуючи раціонально виробничі потужності, несучи відповідні затрати.

У ринковій економіці товаровиробники завжди прагнуть досягти так званого потенціального обсягу виробництва. Зрозуміти, що таке "потенціальний обсяг виробництва", можна з наступного графіка.

Потенціальний, або оптимальний обсяг виробництва – це такий його рівень, який за існуючих цін, витрат і пропозицій забезпечує найбільший прибуток. Справа в тому, що товаровиробник не може невпинно нарощувати обсяг виробництва (кількість випуску товарів). Теорія і практика свідчать про те, що на кожних даних виробничих потужностях (підприємстві) існує так званий оптимальний обсяг випуску продукції. Він визначається максимумом одержаного прибутку на одиницю продукції. З наведеного графіка №1 видно, що потенціального обсягу виробництва досягнуто при випуску 50 одиниць продукції, тут найбільша різниця між ціною реалізації (7 у.о.) і витратами виробництва (6 у.о.).

Отже, потенціальний обсяг виробництва – це об'єктивна величина.

Поняття "потенціальний обсяг виробництва” стосується як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому. Тому сукупна пропозиція тісно пов'язана з рівнем потенціального обсягу виробництва. Сукупна пропозиція визначається розміром виробничих затрат (праці, капіталу) і тією продуктивністю, яку приносять ці затрати.

Від чого залежить сукупна пропозиція? Сукупна пропозиція залежить насамперед від рівня цін. Чим вищий рівень цін, тим більша пропозиція. Справа в тому, що більш високі ціни стимулюють виробника і збільшують пропозицію. І навпаки – зниження цін веде до скорочення обсягу виробництва і пропозиції. Тому між рівнем цін, виробництвом і пропозицією існує пряма залежність.

Крім цін, на пропозицію впливають і нецінові фактори. А саме:

1. Зміна цін на ресурси (землю, працю, капітал). Підвищення цін на ресурси призводить до зростання витрат виробництва, зменшення прибутку і пропозиції. Зниження цін на ресурси зменшує витрати виробництва, збільшує прибуток і пропозицію. Якщо пропозиція ресурсів зростає, то ціни на них зменшуються, що позитивно позначається на витратах виробництва і пропозиції. Зменшення пропозиції на ресурси веде до підвищення на них цін, витрат виробництва, зменшення прибутку і пропозиції. Збільшення кількості ділових людей, які прагнуть до підприємництва веде до підвищення пропозиції.

Імпорт ресурсів за низькими цінами також сприяє підвищенню пропозиції. Якщо курс валюти даної країни підвищується, то вона може її обміняти на більшу кількість іноземної валюти і більше придбати сировини й інших ресурсів, що підвищує пропозицію. І навпаки, якщо ціна на іноземну валюту зростає, то це зменшує можливості щодо закупівлі сировини, підвищує витрати виробництва і зменшує пропозицію. Наявність монополізму на зовнішньому ринку може вести до встановлення високих цін на сировину й інші ресурси, що знижує пропозицію.

2. Продуктивність виробництва. При підвищенні продуктивності виробництва скорочуються затрати на виготовлення одиниці продукції, що веде до збільшення пропозиції. І навпаки, зниження продуктивності виробництва збільшує витрати на одиницю продукції і зменшує пропозицію.
3. Податки і субсидії. Збільшення податків на підприємства (податку з обороту, на додану вартість, акцизні збори), податку на соціальне забезпечення, а також зростання заробітної плати веде до збільшення витрат на одиницю продукції, зменшує прибуток і пропозицію. Зменшення податків і надання державою субсидій фірмам веде до зниження витрат виробництва і збільшення пропозиції.
4. Державне регулювання. Державне втручання, зокрема посилення вимог до збереження навколишнього середовища підвищує витрати виробництва і зменшує пропозицію.

На ринку сукупна пропозиція виявляється як пропозиція товарів з їх цінами, а сукупний попит – як пропозиція грошей.

Обмін грошей на товари, який здійснюється на ринку, задовольняє потреби як продавців, так і покупців, створює умови для безперервного процесу відтворення.

Яке завдання в цьому зв'язку макроаналізу?

Головним завданням макроекономічного аналізу є:

– по-перше, з'ясування динаміки сукупного попиту і сукупної пропозиції, а також факторів, які на них впливають;
– по-друге, визначення форм і методів регулювання цих процесів.

Сукупний попит і пропозиція тісно пов'язані між собою. Їх можна показати графічно, якщо на вертикальній осі зобразити загальний рівень цін, а на горизонталі – загальний обсяг виробництва.

Перетин кривих сукупного попиту і пропозиції визначає рівень рівноваги цін і реального обсягу національного виробництва.

Загальна рівновага означає, що і покупці, і продавці задоволені, оскільки рівень цін (3 у.о.) такий, що покупці готові купити саме стільки товарів, скільки продавці готові виробити і продати. Із цього графіка видно, що зі зниженням цін сукупний попит має тенденцію до зростання, а це веде до підвищення загального рівня споживання. Підвищенню споживання сприяє зростання доходів населення, у чому заінтересоване суспільство, цьому сприяє держава шляхом макрорегулювання. Як це здійснюється, розглянемо у другому питанні.