< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Структура ринку і форми конкуренції.

Ринкова структура – це кількісна і якісна сукупність певних відокремлених товаровиробників, які спеціалізуються на конкретному

виді діяльності і конкурують між собою. Конкуренція визначається типом ринку. Розрізняють 4 типи ринку:

  • 1. Ринок чистої конкуренції (поліполія).
  • 2. Ринок чистої монополії.
  • 3. Монополістичний ринок.
  • 4. Олігопольний ринок.
  • 1. Ринок чистої конкуренції (або поліпольний). Ринок чистої конкуренції складається з багатьох продавців і покупців якого-небудь подібного, однорідного товару. Наприклад: пшениці, міді, цінних паперів. Тут ні покупець, ні продавець не може істотно вплинути на рівень ринкових цін. Продавець не може запросити ціну вище ринкової, оскільки покупець може вільно придбати товар в іншого продавця. Продавці не будуть запрошувати ціну нижчу ринкової, бо можуть свої товари продати по існуючій ринковій ціні.

Така форма конкуренції була характерна для домонополістичного капіталізму, де переважали невеликі підприємства і панувала, досконала вільна цінова конкуренція.

Для наступних трьох ринків характерною є недосконала конкуренція, оскільки фірми, продавці можуть впливати на ціни.

2. Ринок чистої монополії. Сама назва "монополія" походить від грецьких слів “моно", що означає єдиний і "поліс" – продавець. Чиста монополія існує тоді, коли на ринку є лише одна фірма, яка виступає продавцем продукту чи послуги. Наприклад до недавнього часу таким монополістом був Полтавський завод газорозрядних ламп. Однак, коли на українському ринку появилася аналогічна продукція з Польщі, Росії, то Полтавський завод втратив своє монопольне становище. Він змушений був знизити ціни на свою продукцію до цін конкурентів. Чиста монополія може обумовлюватися природними і штучними умовами. Так, наприклад, природна монополія виникає в районах, зонах з певними унікальними природно-кліматичними умовами, що дає можливість вирощувати особливі види продукції (високосортний виноград, тютюн та ін.). Це дозволяє встановити на ці товари монопольно високі ціни і збагачуватися за рахунок споживача.

Природна монополія виникає також в галузях, де існування багатьох підприємств, фірм, економічно-недоцільно. Наприклад: електростанцій, залізниць, сіток зв'язку, комунікацій (електро-водо-газо-теплопостачання).

Прикладом монополії, яка служить інтересам суспільства може бути патентне і авторське право. Наприклад, якщо якась фармацевтична компанія винайшла нові ліки, то вона може їх запатентувати і отримати виключне право на їх випуск протягом певного часу. Аналогічним правом користується автор на публікацію свого роману, чи пісні.

Штучні монополії створюються шляхом зговору підприємств, або зосередження в руках одного підприємства, переважаючої частини виробництва і збуту продукції. Таке підприємство (фірма) намагається не допускати в свою галузь конкурентів. Крім цього, можуть існувати нездоланні бар'єри для вступу в галузь інших виробників у зв'язку з потребою в великих капіталовкладеннях, які недоступні конкурентам. Штучна монополія може бути випадковою або стійкою (загальною). Випадкова виникає в результаті тимчасової переваги на ринку. Наприклад: запровадження якоїсь новинки. Стійка монополія має місце при заснуванні картелів, синдикатів, трестів – які захоплюють основні позиції на ринку. Стійка монополія характеризується двома основними ознаками:

  • а) великою ринковою питомою вагою компанії;
  • б) антиконкурентним поводженням.

В умовах чистої монополії продавцем продукту може бути приватна фірма (електростанція), чи державна організація (поштове відомство). В цих умовах проникнення в галузь додаткових фірм заблоковане і недоцільне.

Як встановлюються ціни на товари (послуги) в умовах чистої монополії? В кожному випадку ціни складаються по-різному. Наприклад, якщо товар має важливе значення для покупців, але вони неспроможні купувати його за повну вартість то держава може встановити на нього ціну нижче вартості і собівартості. Такі ціни інколи практикуються на електроенергію, паливо для побутових потреб населення. В той же самий час на окремі товари (тютюнові, горілчані вироби, кришталь, хутро) ціни можуть бути високими з метою зменшення їх споживання, або одержання великих прибутків. Останнє особливо властиве приватним фірмам. Але фірма може і не встановлювати високу ціну, щоб не приваблювати конкурентів, або щоб держава не вводила обмеження (регулювання ціни). При чистій монополії, на ціни істотно може впливати попит і пропозиція. Так, якщо попит більший ніж пропозиція, то монополія може диктувати високі ціни на ринку. Якщо пропозиція перевищує попит, то монополія може знижувати ціни. В умовах чистої монополії дещо втрачається стимул до науково-технічного прогресу. В цей самий час його високий рівень (технології) стає перешкодою на шляху проникнення в галузь інших виробників. Ринок чистої монополії характерний для монополістичного капіталізму, але не тільки для нього.

На Україні монополістом вважається підприємство, яке виробляє і реалізує 35% і більше певного виду продукції. Якщо норма прибутку перевищує 30%, то вся сума цього перевищення перераховується в державний бюджет. В результаті цього фірми не заінтересовані у зниженні собівартості продукції.

3. Монополістичний ринок. Це така ситуація на ринку, коли відносно велика кількість виробників (декілька десятків) пропонує подібну, але не ідентичну продукцію. Угоди між продавцями і покупцями на реалізацію такої продукції здійснюються не по єдиній ринковій ціні, а в широкому діапазоні цін. Це обумовлено тим, що продавці пропонують декілька варіантів товарів, які відрізняються між собою якістю, властивостями, зовнішнім оформленням. Покупці, помічаючи різницю в пропозиції, готові платити різні ціни. Таким чином, якщо при чистій монополії виробляється однакова стандартна продукція, яка реалізується по єдиним цінам, то при монополістичній – диференційована, яка продається по різним цінам. При цьому покупець має право (можливість) вибору, користуватись більш якісною продукцією і кращими послугами. Наприклад, купувати шоколад "Марс”, який має особливі смакові якості, замість звичайного вершкового шоколаду. Така конкуренція здійснюється також шляхом випуску нових товарів і обновлення їх асортименту. Наприклад, Одеська кондфабрика запропонувала шоколадні цукерки “Асорті”, (фасовані і вагові), а також батончик "Сало в шоколаді”.

При монополістичній конкуренції неважко вийти на ринок іншим фірмам, оскільки для цього потрібний невеликий капітал і фірми володіють відносно невеликим обсягом ринку. Тут економічне суперництво здійснюється не стільки ціновими, скільки неціновими методами при допомозі маркетингу, реклами з метою завоювання "своїх" покупців. При цій конкуренції крупний виробник має деяку монополію, оскільки він реалізує певний товар, що дає можливість встановити на нього свою ціну (вищу чи нижчу). Тут діють не лише крупні, але і середні, і дрібні підприємства, які не витримують конкуренції. Така форма конкуренції характерна для сучасного капіталізму.

4. Олігопольний ринок. Сама назва походить від грецького слова “олігос", що означає небагато. На олігополістичному ринку діє невелика кількість фірм (до десяти), між якими ведеться конкуренція. Ця ситуація нагадує щось середнє між чистою монополією і поліполією. Типовим прикладом в цьому відношенні може бути автомобільний ринок в США, де панує три компанії "Дженерал моторс”, “Форд”, і "Крайслер", на частку яких припадає 90% виробництва автомобілів. Подібне становище в автомобільній промисловості Росії. В Україні 5 Харківських фармацевтичних заводів випускають 40% ліків.

Олігополії можуть виробляти, як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідні товари панують на ринках сировини: руди, нафти, сталі, цементу, а диференційовані товари (неоднакові) на ринках автомобілів, комп'ютерів, телевізорів, пральних машин та ін. Невелика кількість продавців на олігополістичному ринку пояснюється тим, що іншим претендентам (продавцям) важко проникнути на цей ринок.

Цінова конкуренція на олігополістичному ринку має суттєві обмеження. Якщо якась компанія знизить ціну на свій товар на 10%, то покупці швидко переадресуються на цю компанію. У результаті цього інші компанії також змушені знижувати ціни, або пропонувати додаткові послуги. Олігополія• ніколи не має впевненості, що може домогтись довготривалого панування на ринку за рахунок зниження ціни. З іншого боку, якщо олігополія підвищить ціни, конкуренти можуть не послідувати за ним. Тоді йому доведеться або повернутись до попередніх цін, або ризикнути втратою клієнтів. Олігополія створює умови для монополістичних угод: по встановленню цін, поділу ринків збуту.

З'ясовано, що конкуренція на олігополістичному ринку тим інтенсивніше, чим нижчий рівень концентрації виробництва, Якщо на ринку чистої конкуренції ціни змінюються під впливом попиту і пропозиції, то при олігополії вони мають тенденцію до стійкості і змінюються не часто. Інтенсивність конкуренції на ринку визначається за формулою 1/п, де "п" – число виробників в даній галузі. Якщо на ринку конкурує 10000 (“п"), фірм і одна покидає ринок, то це практично не позначається на конкуренції, вона продовжується тому, що питома вага однієї фірми на ринку невелика. Якщо на ринку всього 4 фірми (1/4) і одна витісняється і залишається три, то тоді посилюється конкуренція (1 /3), бо кожна із фірм, що залишилася буде боротися за ту частку ринку, що вивільнилась. З іншого боку, чим більше виробників на ринку, тим гостріша між ними конкурентна боротьба, бо кожен хоче вижити.

Які наслідки конкуренції? Наслідками дії закону конкуренції є:

  • 1. Формування суспільно-необхідних затрат праці на виробництво однорідної продукції (ринкових цін).
  • 2. Вільний перелив капіталу з одних галузей в інші.
  • 3. Диференціація товаровиробників: одні багатіють, інші розорюються, тобто відбувається природний відбір кращих товаровиробників.
  • 4. Закон конкуренції стимулює науково-технічний прогрес, розвиток продуктивних сил, тобто конкуренція виступає мотором, рушійною силою ринкової економіки.

На ринку діє закон вартості. Він є законом цін, формує адекватну модель ціноутворення. Для поліпольного ринку характерні вільні ціни. На монопольному ринку має місце монопольне встановлення цін:

  • а) монопольно-високих;
  • б) монопольно-низьких.

Тут панує диктат виробника над споживачем. Олігопольному ринку відповідає регульоване ціноутворення Таким чином, в ринковій економіці діє; закон відособлення, закон конкуренції і закон вартості. Закон відособлення визначає тенденції формування ринкових структур у відповідності з рівнем розподілу праці, спеціалізації, тобто розвитку продуктивних сил. Закон конкуренції діє через відповідні ринкові структури, адекватні їм форми конкуренції, визначає динаміку розвитку економіки.

Закон вартості – реалізує свою дію через ринкові структури, форми конкуренції, механізм цін, приводить систему в цілісність, визначає цінову рівновагу, функціонування і загальну динаміку економічної системи.

Що таке вільна конкуренція і яка її база?

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >