< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Що являють собою проблемні холдингові компанії?

Головною цінністю будь-якого регіону в сучасних умовах є його науково-технічний потенціал, який через відсутність організаційного механізму управління інноваційною діяльністю до теперішнього часу залишається в будівельній галузі не затребуваним. Широкому використанню його сприяє створення проблемних холдингових компаній (холдингові інжинірингові компанії, інноваційні холдинги, холдингові компанії змішаного типу, програмно-цільові холдинги тощо).

У загальному вигляді під холдингом слід розуміти форму організаційної структури управління групою самостійних підприємств, засновану на механізмі контрольної участі головної компанії в управлінні підлеглими компаніями. Склад елементів нової системи і зміст видів їх діяльності не нормовані, проте вона формується за функціональним призначенням шляхом об'єднання перспективних підприємств наукової та виробничої сфери регіону, що мають достатньо високий науково-виробничий потенціал, без руйнування сформованих на підприємствах виробничих структур (перед-проектне дослідження, проектування, підготовка кадрів і т. д.).

У цьому випадку належні державі акції або об'єкти науково-технічної та інтелектуальної власності передаються в статутний капітал лідируючому за напрямом інноваційних розробок науковому, проектному закладу чи установі або будівельному підприємству як споживачеві їх продукції. Таке підприємство виступає в ролі головної компанії.

У виняткових випадках можливе повне злиття будівельних і промислових підприємств в одну юридичну особу. Така модель може бути реалізована в межах адміністративно-територіального району або локальної зони при високому рівні технологічної пов'язаності підприємств.

У чому характерні риси фінансово-будівельних груп?

Відмітна особливість фінансово-будівельних груп — їх висока здатність об'єднувати активи підприємств різних галузей, що забезпечує розвиток зв'язків між ними. Привабливим цей вид інтеграції робить також участь в її діяльності фінансово-кредитних організацій.

У той же час необхідно відзначити, що створення інтегрованих формувань у вигляді фінансово-будівельних груп має свої обмеженість і труднощі. Подібним об'єднанням притаманні недоліки великих об'єднань, потрібна розробка документів, що регламентують внутрішні взаємовідносини (статут, угода з фінансових питань, положення про між виробничі відносини тощо). Крім того, звужують сферу застосування цих моделей закладені в них акціонерні принципи функціонування та управління.

Які чинники перешкоджають розвитку фінансово-промислових будівельних груп?

Аналіз різних організаційних форм управління підприємствами будівельного комплексу, які отримали розвиток в ході ринкових перетворень у регіонах України, дозволив встановити чинники, які гальмують розвиток фінансово-промислових (фінансово-будівельних) груп. Головними з них, на нашу думку, є дефіцит керованості інвестиційним (в тому числі інноваційним) процесом і проблеми забезпечення інноваційних програм фінансовими ресурсами. Отже можна зробити висновок: фінансово-будівельні та подібні їм групи найбільш активно утворюються в самодостатніх регіонах з сильно розвиненим промисловим сектором.

У деяких проблемних регіонах, виходячи зі сформованих умов, на даний час найбільш перспективним напрямом розвитку організаційних форм інвестиційної (в тому числі інноваційної) діяльності є розвиток малого підприємництва у сфері виробництва інноваційно-інвестиційних послуг для будівельного комплексу. Однак умови, сприятливі для ефективного розвитку малих організаційних форм подібного роду, тобто відповідають вимогам ринкової економіки, в регіонах поки не створені. Багато в чому це пов'язано з відсутністю державного протекціонізму і програмно-цільового підходу до вирішення питань розвитку будівельного комплексу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >