Мистецтво виготовлення китайської порцеляни
Відтоді, як порцеляновий посуд у 13 столітті потрапив до Європи з Китаю, його називають China, тобто ніби як і раніше вважають китайським витвором (хоча сьогодні в Піднебесній порцеляни елітних марок не виробляють). Цей "атавізм" наявний і в маркуванні більшості європейських виробників. Класична Fine China – порцеляна з білою глиною – каоліном – в основі. Порцеляна класу "люкс" – це Bone China, себто кістяна (винайдена 1796 року в Англії). Каолін у ній замінено фосфатом кальцію, простіше кажучи – подрібненими коров'ячими кістками.
У китайців найціннішим вважався посуд ручної роботи з відбитками пальців автора.
Сучасна китайська порцеляна і нині одна з найкращих. Порцелянові заводи Чунцін виготовляють порцеляну, яка й у самому Китаї за ціною доступна не кожному.
До нас, в Україну, якщо й надходить продукція щоденного вжитку, то адаптована до смаків вітчизняного споживача: чашки – більші, тарілки – глибші.
Легенда пов'язує розвиток порцелянового виробництва з уживанням чаю. Один благочестивий буддійський святий мав дати обітницю утримання від сну. Оскільки виконати це було важко, вів вирвав свої вії і кинув їх на землю. З них виріс чайний кущ, що відганяв сон. Жив цей святий приблизно в VI ст.
Азіатські правителі вірили: якщо хтось замислив їх отруїти, то на наявність отрути в їжі чи напої вкаже китайський порцеляновий посуд – сулії, чаші, блюда, змінивши свій колір. Тому порцеляну виписували з Китаю.
Ця країна дала світу шедеври порцеляни, секрети виготовлення якої передавалися з покоління в покоління.
У VII ст., за доби династії Тан (608-907 pp.), з'явилися перші витвори з білої прозорої порцеляни. У період династії Сун (960-1279 pp.), неначе змагаючись із самою природою, керамісти створювали вази кольору "неба після дощу", застосовували для прикрашання бісквітної порцеляни кольорову емаль.
В азіатських країнах звичай пити чай поширився у IV ст. В Європі перші відомості про цей напій з'явилися в 1559 р. завдяки голландцям, які привезли чай, придбаний у китайських купців.
Найяскравішою добою китайської порцеляни є період панування династії Мін (1368-1644 pp.). Одноколірність поступається місцем барвистості. З'являється синій колір, і вперше створюються зразки білої порцеляни з малюнками на поливі після обпалювання ("у дай" – п'ятиколірна порцеляна). Форми порцелянових виробів найрізноманітніші: вази для квітів, дзбани різного призначення тощо. Серед мотивів розпису переважають півонії й хризантеми, плоди і тварини, трапляються пейзажі й жанрові сценки, що копіюють живопис і візерунки шовкових тканин. Дуже частим є зображення імператорського дракона, якого легко розпізнати за п'ятьма кігтями.
Триває й виготовлення однотонної порцеляни, поступово вводиться зелений колір. У період правління Маньчжурської династії (XVII- XVIII ст.) виробництво порцеляни сягало сотень тисяч витворів. Із цією епохою пов'язана діяльність найвизначнішого кераміста XVII ст. Тинь Іна, який створив низку праць з керамічного виробництва і дав опис 58 типів орнаментації порцеляни. За цієї доби віртуозна майстерність керамістів сягнула вершин у виготовленні сапфірово-синіх речей на кобальтовій основі. Випускаються також вироби огірково-зеленого, фіолетового, жовтого, червоного кольорів. Білий колір має кілька відтінків: молочний, мигдалевий, слонової кістки тощо. Переважають, однак, багатоколірні вироби з візерунком: біло-сині, "зелене сімейство" з фігурками або квітами, виконаними кількома зеленими тонами на білому тлі, "чорне сімейство" з багатоколірним орнаментом на глибокому чорному тлі і "рожеве сімейство" з блакитними тонами і ніжними переливами відтінків.
На виробах "зеленого сімейства" найчастіше зображено сюжети з легенд, іноді батальні сцени; на рожевих, що мали великий успіх у європейських знавців, – фігури жінок і квіти ніжних відтінків. Орнамент нерідко містить символічні мотиви щасливих віщувань: метелика (довголіття), кажана (щастя) і т. ін.
Витонченість форм, чистота і білизна черепка, багатство візерунка і барвистість розпису притаманні витворам XVII-XVIII ст. Пластичністю форм вирізняються фігури божеств, міфічних героїв, легендарних красунь.
Серед безлічі творів XVIII ст. – чашки і блюдця з порцеляни "яєчна шкаралупа" – свято технічної витонченості, крихкості й манірності.
Велику колекцію китайської порцеляни зібрано в Музеї порцеляни в Цзиндечжені – провідному центрі її виробництва.
Сучасна китайська порцеляна здебільшого проста за формою, хоча трапляються й майстерно виконані, складні за технікою вироби, наприклад вази у формі ажурних ієрогліфів.
