Мистецтво Марокко

Марокканці пишаються своїми традиціями, культурою і дбайливо їх зберігають. Культурні традиції Марокко з'являються більш яскраво в народних ремеслах, вік яких складає вже більше тисячі років. На території Марокко раніше жило дуже багато окремих племен, в яких були ідентичні традиції, що відрізняються в деталях. У них були свої особливості в одязі, ремеслах, кухні, музиці, святкуваннях і ритуалах. Ці відмінності були пов'язані спочатку з особливостями місця проживання племені. Стиль життя в пустелі дуже відрізнявся від життя на океанському узбережжі. А ремесла в лісових районах відрізнялися від ремесел місць, де дерев було мало. І тепер традиції Марокко різняться по регіонах. Бербери сформували майже в усьому ту специфіку культури, яка властива африканським народам.

Марокканські килими є предметом гордості марокканців і значимою частиною доходу державної економіки. Тчуться килими з натуральної вовни, вся робота – від стрижки овець до забарвлення (тільки натуральними барвниками) – робиться вручну. Марокканські килими діляться на дві головні групи: рабатскі (вузлові) і берберські (ткані). Рабатскі килими вважаються одними з найпрекрасніших, на квадратний метр килима може бути до 150 тис. вузликів.

Картинки килимів дуже винахідливі, в мотивах уживаються умовні зображення архітектури, флори і фауни. Ткалі самі вигадують начерк. Дами, навчені виготовляти килими, користуються повагою, і, до речі, за таку дружину запросять вищу вартість. У кожному регіоні свої прийоми ткацтва, зав'язування вузликів, в'язання. Справжні знавці, глянувши на килим, можуть сказати, де конкретно він був виготовлений. На килимах посеред широко застосовуваних знаків трапляються рука Фатіми (дочка пророка, що захищає від пристріту і злих духів), восьмикінечна зірка, що символізує родючість, ящірки, змії, скорпіони.

Марокканки обожнюють ювелірні декорації. Вони говорять про статус дами, спроможності її чоловіка. Для прикрас вживається срібло або його сплави, золото бербери вважають металом біса. Якщо килимарством займаються дами, то виготовлення ювелірних прикрас – справа чоловіча, секрети цієї майстерності передаються від батька до сина.

Традиції Марокко, окрім цивільних і релігійних свят, передбачають неодмінне проведення муссемів. Мусеем – це звичайний релігійний ритуал, який організовується в певний день і присвячений якійсь поди (раз на рік у країні проводиться близько 700 таких свят). Зазвичай у такий день проводяться паломництва і фольклорні заходи – ярмарки, джигітовки, танцювальні уявлення і ритуали.

У марокканських весіль теж свої звичаї. Традиції Марокко наказують святкувати одруження сім днів. Дружина вважається центральною фігурою торжества, вона виглядає чудово: її наряд складається з величезної кількості драпіровок і прикрас, голова дружини і наряд неодмінно прикрашається квітами. Потрібно сказати, що квіточки – це принципова деталь у марокканському весіллі, так само як і мушлі, які марокканці вважають емблемою чистоти і непорочності. Напередодні одруження дружина приймає спеціальну ванну, після її руки і ноги розфарбовуються хною. їй дуже ретельно роблять макіяж та зачіску. Під час одруження дружина переодягається, причому не раз.

Незважаючи на сповідування ісламу, в Марокко дуже розвинені шаманізм і чаклунство. Для марокканців це зовсім звичайне явище, на самому звичайному ринку можна вільно придбати всі потрібні ліки для проведення обрядів.