Культура австралійських аборигенів

Австралійських аборигенів називають найдавнішою з культур, що живуть на нашій планеті. Англійські колоністи назвали місцевих жителів "аборигенами", що дослівно означає "від початку" (від латинського "aborigene"). Культура австралійських жителів вивчена мало, для дослідників залишається безліч загадок. Засоби для самовираження у жителів Австралії самобутні і нехитрі: різьба по дереву, нанесення орнаментів і малюнків на землю, на предмети побуту, на зброю, на церемоніальні предмети, на скелі і дерева. Також поширені ліплення з бджолиного воску та нанесення малюнків на шкірні покриви. Найчастіше в малюнках аборигенів дослідники бачать сцени з повсякденного життя, однак австралійські жителі черпають натхнення для своїх картин із міфів і переказів. Художник наяву переживає все зображуване, зв'язуючи себе видимими засобами зі світом духів. Настільки чуйне сприйняття максимально наближає художника до явищ природи і духовних героїв, зображуваних у малюнках.

Мистецтво австралійських аборигенів мало на меті передати ідеї, а не тільки зробити своєрідний знімок того, що відбувається в реальності. За своєю формою мистецтво аборигенів було і залишається символічним. Воно не ставить за мету передачу в зображенні повної схожості з об'єктом, саме тому більшість малюнків і хитромудрих візерунків здаються людям інших культур безглуздими. Але для аборигена вони зрозумілі і наповнені настроєм, переживанням, ідеєю. В Австралії можна натрапити на безліч малюнків, виконаних на корі дерева, найчастіше евкаліпта, а також на священних скелях. Не всі жителі мали можливість залишати малюнки на скелях і деревах. Художник зобов'язаний був розуміти сенс накреслень, а це було доступно тільки посвяченим. Приміром, малюнки або лінії, які наносилися вохрою, могли сприяти гарному врожаю і збільшенню популяції тварин. Залишені ж без нагляду і вицвілі орнаменти могли викликати посуху, принести невдачу в пошуку їжі та інших справах. У різних районах усього континенту чисельність малюнків і предметів мистецтва варіювалася.

Північна частина Австралії – джерело образотворчого мистецтва аборигенів. Погрібно особливо відзначити так звані "рентгенівські картинки", поширені не тільки в Австралії, але і в мистецтві деяких народностей Сибіру. Вони характеризуються тим, що, крім зовнішнього вигляду тварин, художником зображувалися їхні внутрішні органи. Відомо, що аборигени не можуть дивитися звичайне кіно, яке ми дивимося з великим задоволенням. Справа в тому, що вони бачать тільки швидко змінювані кадри, не злиті в русі. В аборигенів особливий зір, вони бачать швидше цивілізованих людей. Однак для цивілізації мистецтво аборигенів залишається найчастіше загадковим і незбагненним. Для самих же художників їхні картини – реалізм.

Австралійські аборигени створили цілий духовний світ – Dreamtime, час мрій, снів або часи до початку часів. У цих легендах вони пояснюють створення планети, Австралії, людини та виникнення зв'язку між людиною та космосом. Вони включають в себе велику кількість легенд про духів – тотемів, про створення всього живого на землі та про вплив духів на матеріальне життя. Також у цих легендах присутній своєрідний чинник місцевої фауни. Наприклад, аборигени вважають, що все, абсолютно все, що існує на землі, вийшло з велетенського яйця Казуара (клас птахи, підклас безкілеві, родина казуарових, вид казуар звичайний, притаманний австралійській фауні), адже він – один із чинників існування тропічних лісів. Насіння дерев не може прорости у ґрунті, не пройшовши через стравохід цієї пташки і не втративши покривної оболонки.

Саме на образності та смисловій вазі легенд та міфів предків побудоване ідейне навантаження робіт сучасних австралійських аборигенів. У них був розвинений тотемізм, і кожне плем'я мало свій тотем, який вважався родоначальником і зачинателем племені. Його поважали і викарбовували зображення як на шкірі, так і на предметах побуту, одязі, а особливо на воєнних знаряддях і зброї. Окрім тотему, ще існував дух-охоронець, який супроводжував людину впродовж її життя, і цей дух-охоронець зображувався у вигляді символічного та узагальненого образу на зброї чи власних речах людини, чиїм покровителем він вважався. Таким чином, велику роль зіграло і образне мислення. Це проявляється в ракурсі зображення живописних і скульптурних робіт – виключно вид "згори". І до сьогодні невідомо, як саме вони змальовували цілі пейзажні плани місцевості з висоти польоту гелікоптера. Ці два чинники роблять їхнє мистецтво визначним та автентичним.

Символи та умовні позначення в мистецтві аборигенів Австралії відіграють неабияку роль, адже, передусім, носять релігійний характер. Світ духів, або Dreamtime, присутній у кожній фазі їхнього життя. Так само і кожен предмет чи людина з нанесеним малюнком набуває суто духовного значення. Наприклад, раніше аборигени материка наносили на шкіру символи у вигляді різноманітних кіл та стрічок за допомогою глинки – вохри, яку розмішували з водою, і це нібито надавало їм певних сил та можливостей. Художники сьогодення використовують ті самі символи, але вже надаючи їм більше зображального та декоруючого змісту, аніж духовного. Але незмінною залишилась оповідальність творів мистецтва: кожна картина – це своєрідна історія, в якій закладена мудрість та сила Світу Духів. Сам по собі кожен символ дуже простий, але їх зазвичай поєднують, щоб "розповісти" більш складні історії.

Інший зображальний прийом, який широко використовується у аборигенів Західної Австралії, – пуантилізм, або його предок. Усі зображення та символи перетворюються, на перший погляд, на хаотичне скупчення точок на площині твору мистецтва. Існує теорія, що таку манеру живопису аборигени запозичили також із природи: під час припливу вода з океану проникає глибоко в пісок, насичуючи його поживними одноклітинними чи колоніальними організмами. Після відпливу величезна кількість крабів, що ховаються у піску, починають активно споживати ці організми, пропускаючи невеликі порції піску через свій стравохід і залишаючи невеликі округлі грудочки переробленої маси. Таким чином практично все узбережжя вкривається мереживом пуантилістичних рельєфів, які знаходять свої аналогії у творчості аборигенів.

Крапочки, які є основним інструментом створення предметів мистецтва, мають душе широку амплітуду символістичних тлумачень. Вони можуть означати як зорі, так і блискавки чи спалахи або землю.

З часом, особливо в сучасному мистецтві, аборигени стали використовувати крапки для замилювання роботи, надання їй більш декоративного характеру з метою приховування таємного, священного змісту, зрозумілого тільки ініційованим людям та представникам общини. Таким чином, вони приблизили живопис до соціально- побутових ареалів використання, при цьому не втрачаючи його релігійного змісту, а як би розшаровуючи роботу на два виміри – вимір людей та вимір духів.

Предки сучасних аборигенів використовували для своєї творчості природні кольори: чорний – сажа, вугілля; білий – вапно з днища рік; червоний – червона земля вулканічного походження, характерна для австралійського материка; жовтий – глина. Ці "пігменти" розводилися водою, якщо це було розписом релігійної місцевості чи боді-артом, або жиром із кров'ю, якщо малюнок наносився на зброю та знаряддя збиральництва, з метою покращення якостей та здібностей людей, які мали цим займатись.

Сьогодні основна фарба – це акрил. Ним робляться розписи як на холсті, так і на дерев'яних виробах (бумеранг, аборигенські літаючі списи, різноманітні музичні інструменти). Семантичне значення кольорів надзвичайно різноманітне і має виключно ідейно-тематичний характер. Тобто художник підпорядковує і обирає саме ті значення, які допомагають йому розповісти його "історію".

Іншу семантичну особливість можна побачити на національному прапорі аборигенів Австралії, створеному в 1970 р. Гарольдом Томасом із Центральної Австралії. Він виступав символом об'єднання та унікальної автентичності австралійських аборигенів під час рухів за визнання національних прав. Символістичним є значення прапору: чорна стрічка зверху представляє аборигенські народи Австралії, червона стрічка знизу символізує червону землю, червону вохру та духовний зв'язок аборигенів із землею, жовте коло посередині символізує сонце як життєдайну силу та захисника.

Біля 6000 аборигенів, що становлять чверть усього аборигенського населення Австралії, мають відношення до мистецтва чи є митцями. їх роботи чи не втричі популярніші, ніж будь-яких інших "білих" митців, адже несуть у собі індивідуальний і абсолютно новий погляд. За останні 2 десятиліття відбувся різкий підйом популярності творів мистецтва аборигенів, а також їхніх виробів із дерева та шкіри.

У 1980 році аборигени вже повноправно займали свої історичні позиції як у територіальному значенні, так і в соціальному. Почалося відновлення общин та спільнот, повільне відродження культури та поступове її відкриття білими людьми.

Мистецтво аборигенів, його популярність у сучасному "білому" соціумі стало однією з найбільш позитивних ознак стосунків між чорним та білим населенням. Адже розвиток та відкрите розповсюдження творів мистецтва отримує широку підтримку не тільки в матеріальному плані ринкових відносин, але і в духовному, адже допомагає їм відновити культуру, що була втрачена 200 років тому з приходом білої експансії. Насаджування іншої віри, нові хвороби та знищення природних територій призвело до внутрішньої кризи, і певні життєві ритми почали руйнуватися разом із руйнацією внутрішнього світу суспільства аборигенів. Акції 1940-1960 pp., що спричинили насильницьке вилучення напівкровних аборигенів із сімей з метою подальшого виховання в місіях, та масове вивезення аборигенів з території Центральної Австралії в закриті локальні резервації практично повністю знищили траєкторії їх міграцій та культурну автентичність. їхня творчість допомагає зрозуміти самих аборигенів, їхній світогляд, біль, втрати, та весь негатив, які вони отримали з часів знищення їхньої культури білими людьми. До 1967 р. аборигени, які не вважалися "громадянами Австралії", отримали право голосу. Наступним поштовхом стали рухи за визнання прав людей у США та Південній Африці, що спричинило запеклу боротьбу за права та визнання аборигенів повноцінними представниками соціуму з правами та обов'язками, яка завершилася обранням у 1972 р. демократичного уряду, на чолі якого став Гоу Вітлам, чиєю головною реформою був дозвіл аборигенам повертатись на їх природні місця проживання і надання їм першої допомоги та певної матеріальної компенсації.

Через своє мистецтво сьогодні вони намагаються відродити те, що було втрачено з приходом європейської експансії. Так само, як і міфологія, на сучасне мистецтво впливають і події, що відбуваються у навколишньому світі: від повені, пожеж та землетрусів до подій у світі спорту.

Така концепція поєднання минулого, теперішнього та майбутнього в одному просторі отримала в аборигенів, як вже було раніше сказано, назву "Dreamtime", а в XX столітті була названа антропологами "Dreaming". Українською мовою можна перекласти це поняття словом "всечасність", тобто існування одночасно у всіх часах та просторах. Саме так розтлумачив це поняття антрополог В. І. Г. Станнер (W. E. Н. Stanner). Основною ідеєю цього вірування є те, що земля та люди, які є її корінним населенням, взаємозалежні.

Сьогодні у своїх малюнках, розписах, карбуваннях на скелях, на дереві, розписах по тілу в акрилі чи у вохрі аборигени намагаються понад усе відновити та зберегти легенди та закони, передані їм предками. Адже в сучасному світі існує проблема самовираження на тлі багатьох країн та народів планети, повернення власної, колись втраченої ланки в людському соціумі.

Варто зауважити, що, на відміну від західних митців, образотворче мистецтво аборигенів не має чіткої прив'язаності до зовнішньої оболонки чи форми предмета. Саме тому художники-аборигени використовують різноманітні зображальні та технічні засоби: концентричні кола та крапки, чисті кольори та безструктурні поверхні для створення вільного дизайну. Для деяких глядачів зміст роботи закінчується зовнішнім впливом, інші ж занурюються глибше та розуміють досконале поєднання форми, кольору та текстури, які надзвичайно впізнавано поєднуються із землею Австралії та її корінним народом, і розуміють взаємодію картини з ними.

Перша виставка аборигенського мистецтва під назвою "Світанок мистецтва" відбулася в 1888 р. в Мельбурні.

У середині XX століття в містечку Германсбург малюнки Альберта Наматьїра почали приваблювати публічну увагу. Його ранній художній талант був помічений пастором міси Дж. В. Альбрехтом, який залучив його до розписів та декорування стін церков, що здійснювалося з використанням комбінації аборигенської та західної іконографії. Спадщиною Наматьїра стало створення цілої школи молодих акварельних художників – Аррернтської групи акварелістів, чия робота продовжується і сьогодні. Також його творчість зіграла провідну роль у стильовому аспекті нового покоління художників Мельбурна.

Незадовго до смерті Альберта в селищі Ернабелла розвивався інший напрям живопису. Під керівництвом радника з мистецтва і промислових виробів Вініфреда Хілліарда, призначеного в 1954 р., люди активно запрошувалися до малювання народних мотивів яскравими акриловими фарбами. Певна кількість із них була сфотографована і випущена в якості обмеженої партії поштових листівок та плакатів, інші були перекладені на візерунки коврових покриттів та інші матеріали. Дизайн, оснований на традиційних мотивах, мав певний "зірковий" вигляд завдяки мерехтливим використанням чистих кольорів, закритих в затягуючі форми. Такий дизайн отримав назву "валка (walka)", на ринку ж представлений як "Абстракція Пітьянтьятьяра". Створені людьми кольорові полотна не можна було віднести до жодного іншого стилю, окрім "етнографічного" на сучасний лад, і представники мистецьких угруповань із сіті з острахом та нерозумінням ставилися до такого різновиду живопису, який випередив свій час на десятиліття. З іншого боку, таким чином він заклав початки створенню в Ернабеллі школи батіка та живопису, яка з часом захватила всі південно-західні райони.

У живописі аборигенів в 1960-х простежується хвиля модерну. У першу чергу, це проявляється в ідейній основі та використанні нових матеріалів для створення предметів дизайну. Активно стала розвиватися декоративна скульптура з дерева та різноманітні розписи по деревині.

У той самий час автентичні ідеї та картини аборигенів використовувалися в якості елементів дизайну різноманітних речей ужитку. Щоб повніше розкрити всю трагедію цього моменту, треба ще раз зауважити, що ці малюнки носили глибоко релігійний та священний характер, і їх друкування на предметах щоденного вжитку чи обкладинках журналів було абсолютно недоречним та неприпустимим. У 1967 р. члени Австралійської Спільноти Освіти почали активно атакувати таке використання малюнків аборигенів, які мали секретний та священний зміст. Таким чином, науковці дійшли висновку, що треба заохочувати дітей до малювання та роботи з деревом, технологія та семантика яких передавалася від старійшин. Почалося активне повернення до використання природних матеріалів та розкриття штучним способом секретів аборигенів через дітей, що були вилучені з власних поселень. І незважаючи на те, що вчені прикривалися добрими намірами, неможливо виміряти втрати аборигенської культури, які вони спричинили.

Але не тільки діти заохочувались до мистецтва. Картини та скульптури більш освіченої молоді та старших аборигенів стали одним із найбагатших джерел у туристичній сфері. Адже кожен хотів привезти із собою частку невідомої австралійської землі. На 1970- 1980 роки кількість приватних колекцій з роботами аборигенів набула свого екстремуму, і якраз у цей період аборигени отримали свою незалежність та право на самовизнання. З того часу і по сьогодні їм не потрібні "білі люди": щоб показувати світу майстерність та своєрідність дизайну власних робіт, створені цілі центри аборигенської культури, де вони без "перекладачів" розповідають та показують свою розвинутість у сфері порозуміння з природою, глибоку образність сприйняття та символічність спілкування. Незалежність стала для них синонімом відродження культури, хоча певні прогалини ніколи не будуть відновлені, а певні знання назавжди втрачені. Багато з племен та культур, наприклад аборигени Тасманії, були знищені поселенцями з Європи, і їхні культурні надбання назавжди залишилися лише в уяві та переказах.

Аборигени, їхня культура та символізм – виняткова можливість зазирнути у власне минуле, адже якщо порівнювати навіть ті самі символи, то можна знайти архаїчні аналогії по всьому світу. їхнє світосприйняття, сформоване 30 000 років тому, прийшло практично недоторканим та незміненим. Філософія та магічне бачення, які пройшли терни часів та випробувань, міцно закріпили свої позиції і зараз набувають нових форм та вирішень, зберігаючи головну ідею – донести єдність людини і природи. Сьогодні ми забуваємо про цю взаємозалежність, ставлячи себе окремо від біогеоценозу і вважаючи антропологічний чинник єдиним на планеті. Таке повернення до коріння може стати поштовхом для вивчення власної культури, легенд, джерел традицій. І таким чином повернення до природи, в якій ми живемо. Природи, яка нас створила.