Розподіл обов'язків усередині виконавчої влади

Прем'єр-міністр є головою Ради Міністрів. Прем'єр-міністр:

• - представляє Раду Міністрів;
• - керує роботою Ради Міністрів;
• - видає постанови і розпорядження;
• - забезпечує проведення політики, прийнятої Радою Міністрів, та визначає спосіб її реалізації;
• - координує та контролює роботу членів Ради Міністрів;
• - здійснює нагляд за органами місцевого самоврядування в межах повноважень та у способи, що визначені Конституцією та іншими відповідними правовими нормами;
• - є вищою посадовою особою урядового апарату.

Після набуття чинності у вересні 1999 р. Закону про напрями діяльності уряду Прем'єр-міністр отримав більше можливостей у розподілі портфелів між міністрами.

Значення посади Прем'єр-міністра у виконавчій гілці влади визначається його відповідальністю за склад Ради Міністрів, головуванням у Раді Міністрів та контролем над урядової адміністрацією. Так, він призначає, за рекомендацією відповідних міністрів, дві категорії заступників міністрів - державних секретарів, заступників державних секретарів і Голову державної служби.

Рада Міністрів проводить внутрішню та зовнішню політику і приймає рішення з питань державної політики, якщо ці питання не належать до компетенції інших державних органів або органів місцевого самоврядування. Зокрема Кабінет Міністрів:

• - забезпечує виконання нормативних актів;
• - видає постанови і розпорядження;
• - координує і наглядає за роботою урядових органів;
• - захищає інтереси Державної скарбниці;
• - схвалює проект державного бюджету;
• - наглядає за виконанням державного бюджету і приймає постанову про закриття державних рахунків, а також звітує про виконання бюджету;
• - забезпечує внутрішню безпеку держави та громадський порядок;
• - забезпечує зовнішню безпеку держави;
• - здійснює загальний контроль у сфері стосунків з іншими державами та міжнародними організаціями;
• - укладає міжнародні угоди, що потребують ратифікації, схвалює та денонсує інші міжнародні угоди;
• - здійснює контроль у галузі національної оборони та щорічно визначає кількість громадян для проходження дійсної військової служби;
• - визначає організацію та спосіб своєї власної діяльності.

Міністри здійснюють керівництво тією чи іншою ділянкою урядування згідно з рішеннями Прем'єр-міністра або виконують інші завдання, покладені на них Прем'єр-міністром.

Відомство Уряду (відомство Голови Уряду)

Реформа державного господарського управління, здійснена в Польщі у 1996 р., була спрямована, крім усього іншого, на вдосконалення організаційної структури, що сприяє роботі Ради Міністрів та її функціонуванню як колегіального директивного органу. Одним з елементів цієї реформи була ліквідація відомства Ради Міністрів і його перетворення на канцелярію Прем'єр-міністра. Канцелярія несе відповідальність за організаційну та законодавчу підтримку Ради Міністрів і Прем'єр-міністра. Вона також відповідальна за планування, аналіз та контроль реалізації політики, визначеної Радою Міністрів.

Відповідно до Закону 1996 р. про організацію та порядок роботи Ради Міністрів та про сферу компетенції міністрів. Канцелярія несе відповідальність за:

• - перевірку виконання завдань, поставлених Радою Міністрів та Прем'єр-міністром, звітування про таку перевірку, розробку пропозицій щодо вдосконалення методів перевірки;
• - публікацію "Журналу законів" Республіки Польща та "Офіційних відомостей" Республіки Польща;
• - координацію реалізації кадрової політики в урядових органах у межах, встановлених окремими нормативними актами;
• - управління кадровими справами щодо осіб, які обіймають вищі державні посади в урядових органах;
• - координацію співпраці Ради Міністрів і Прем'єр-міністра з Сеймом, Сенатом, Президентом Республіки та іншими державними органами;
• - надання інформації та зв'язки преси з Радою Міністрів, Прем'єр-міністром та дорадчими органами, підпорядкованими Раді Міністрів;
• - координацію наглядової функції Прем'єр-міністра щодо державних урядових органів;
• - виконання завдань, пов'язаних з національною обороною та безпекою і визначених окремими нормативними актами;
• - виконання інших завдань, поставлених окремими нормативними актами або розпорядженнями Прем'єр-міністра.

Канцелярія також забезпечує організаційну та матеріальну підтримку міністрів без портфелів, відповідальних за важливі реформи, що їх проводить Рада Міністрів. Кількість таких вищих призначенців, які користуються послугами Канцелярії, була значно скорочена у 1999 р. у перебігу реорганізації Канцелярії, спрямованої на удосконалення та раціоналізацію її внутрішньої структури. Деякими важливими спеціальними програмами діяльності можуть керувати урядові повноважні представники, які є вищими політичними призначенцями у ранзі державного секретаря чи заступника державного секретаря. Повноважний представник може працювати при Канцелярії Прем'єр-міністра або іншій центральній урядовій установі.

Керує Канцелярією начальник Канцелярії, який не є членом Ради Міністрів. Як будь-яке міністерство, Канцелярія у своєму складі має такі основні організаційні одиниці:

• - управління, які виконують основні завдання Канцелярії;
• - бюро, які надають допоміжні послуги;
• - секретаріати, що обслуговують Прем'єр-міністра, його заступника (заступників), начальника Канцелярії, державних секретарів та їхніх заступників та інших осіб;
• - політичні кабінети Прем'єр-міністра, його заступника (заступників), начальника Канцелярії, до складу яких входять радники з політичних питань (на відміну від державних службовців).

Управління Канцелярії можна розбити на три групи: управління, що обслуговує Прем'єр-міністра як Голову Ради Міністрів; управління, що обслуговують Раду Міністрів і її постійні комітети; кадрові, фінансові та допоміжні служби при Генеральному директорі.

До складу апарату Канцелярії також входить секретар Ради Міністрів, державний службовець найвищого рангу, відповідальний за підготовку та організацію засідань уряду. Він також несе відповідальність за отримання проектів документів від авторів різних законодавчих пропозицій і передання їх членам Ради Міністрів; підготовку протоколів рішень, прийнятих Радою Міністрів; підготовку документації для вивчення її Радою Міністрів та підписання Прем'єр-міністром.

У вересні 1999 р. в Канцелярії працювали приблизно 580 чоловік.