Тема 13. Адміністративне право Єгипту
Єгипет (офіційна назва - Арабська Республіка Єгипет) - держава в Північній Африці і на Синайському півострові Азії, тому є країною двох материків. Межує з Ізраїлем, Палестинською національною адміністрацією (сектор Газа), Суданом і Лівією. На півночі територія омивається водами Середземного, на сході - Червоного морів. Обидва моря з'єднані за допомогою штучно спорудженого Суецького каналу.
Столицею Єгипту є місто Каїр. Великі міста: Александрія, Порт-Саїд, Луксор, Ель-Фаюм, Асуан.
Населення Єгипту складає 81,714 млн чоловік. Етнічний склад - араби 98%, а також нубійці, беджа, бербери та інші. Релігії - мусульмани (в основному суніти) - 90%, християни-копти - 9%, інші християни - 1%'. Грамотність - 83% чоловіків, 59% жінок.
За формою правління Єгипет - президентська республіка з деякими елементами парламентаризму.
Адміністративний устрій Єгипту. Єгипет поділений на 26 губернаторів (провінцій, мухафаз), зокрема чотири міста-губернаторства: Александрія, Каїр, Порт-саїд і Суец. Дев'ять губернаторств знаходяться в Нижньому Єгипті, в дельті Ніла, вісім губернаторств у Верхньому Єгипті, уздовж долини Ніла, чотири на лінії Каїр-Асуан і п'ять прикордонних губернаторств на Синаї та в пустельних регіонах на схід і захід від Ніла. Губернаторства діляться на округи (мар-кази), округи - на райони (нахії).
Поняття адміністративного права Єгипту та його джерела
Аналіз єгипетського законодавства та відповідної судової практики, а також ознайомлення з концепціями єгипетських правознавців показує, що адміністративне право Єгипту як самостійна галузь і направлення юриспруденції відчуває помітний вплив французької правової культури.
У єгипетській правовій науці немає єдиного погляду на розуміння предмета адміністративного права. Одні автори включають у дану галузь всі правові норми і принципи, що стосуються органів виконавчої влади (публічної адміністрації), а інші бачать призначення адміністративного права в регулюванні здійснення адміністративних функцій з метою реалізації виконавчої влади. Як правило, обидва підходи - структурний і функціональний - збігаються у визначенні адміністративного права як галузі публічного права, предмет якого становлять регулювання організації, повноважень та діяльності органів публічної адміністрації щодо здійснення виконавчої влади (функцій державного управління), їх відносин між собою, з іншими державними органами, з громадянами та асоціаціями, а також закріплення правових основ адміністративної юстиції та адміністративного процесу.
Адміністративне право - відносно молода галузь єгипетського права, у становленні та розвитку якої помітну роль зіграла судова практика. Єгипетська правова наука пов'язує виникнення адміністративного права із створенням у 1975 р. "змішаних судів" як судових органів загальної юрисдикції для вирішення спорів за участю іноземців. Ці суди відповідно до положень про їх організацію не могли розглядати справи, які стосувалися державної власності, питань суверенітету, а також діяльності адміністративних органів (за винятком скарг, що зачіпали майнові або особисті права іноземців). Всі ці питання були віднесені до компетенції адміністративних органів. Аналогічну норму передбачало і положення про організацію національних судів, створених у 1883 р. Конституція Єгипту 1923 р., закріпивши принцип поділу влади, фактично підтвердила вилучення питань організації та діяльності державної адміністрації з юрисдикції загальних судів.
Найважливішим рубежем у становленні адміністративного права стало прийняття Закону № 112 віл 1946 р. "Про Державну раду", який передбачив формування органів адміністративної юстиції і закріпив основи адміністративного процесу. Єгипетські вчені вважають, що зі створенням незалежної системи адміністративних судів завершилося становлення адміністративного права як самостійної галузі публічного права.
Історія розвитку адміністративного права Єгипту та провідна роль у цьому процесі судової практики багато в чому пояснюють сформовану систему джерел даної галузі. Підкреслюючи, що адміністративне право залишається не кодифікованим, єгипетські правознавці дають наступну класифікацію його джерел:
- 1) нормативно-правовий акт;
- 2) адміністративно-правовий звичай;
- 3) судова практика.
Провідна роль серед нормативно-правових актів належить Конституції Єгипту, яка була прийнята на референдумі 2 вересня 1971 р.2 Основне значення для адміністративного права мають розділи Конституції, які стосуються, зокрема, центральних органів виконавчої влади, місцевого управління, судової влади (Державної ради).
До джерел адміністративного права належить і діюче законодавство Єгипту, насамперед, прямо присвячене адміністративним питанням - наприклад, закони Єгипту: № 43 від 1979 р. "Про місцеву владу", № 58 від 1978 р. "Про сільських старост і шейхів", № 10 від 1990 р. "Про вилучення нерухомого майна в інтересах публічної користі".
Крім того, єгипетська правова наука відносить до джерел адміністративного права окремі розділи громадянського та кримінального законодавства, зокрема положення Цивільного кодексу 1948 р. про наділення суб'єктів публічного права правами юридичної особи і про публічну власність, а також статті Кримінального кодексу 1937 р. щодо відповідальності державних службовців за відмову від роботи або невиконання своїх обов'язків.
Нормативно-правові акти як джерела адміністративного права включають також підзаконні акти - декрети і постанови президента, адміністративно-виконавчі розпорядження уряду, накази і рішення міністрів, які містять адміністративно-правові норми.
Єгипетські вчені зазначають, що в деяких випадках адміністративне право визнає нормативний характер звичаїв. Зокрема Верховний адміністративний суд Єгипту неодноразово визнавав, що адміністрація університету у своїх рішеннях повинна дотримуватися усталених академічних звичаїв, якщо вони не суперечать нормі законодавства.
Важливим джерелом адміністративного права Єгипту є судова практика, точніше - рішення вищих ланок системи адміністративної юстиції, винесені у конкретних справах, але які формулюють правові принципи, що можуть застосовуватися при розгляді аналогічних справ у майбутньому. Наприклад, саме таким чином єгипетські адміністративні суди уточнили законодавче визначення державного службовця.
