Адміністративне судочинство ФРН

Контроль за адміністрацією в Германії базується на положенні Основного закону. Принцип правової держави встановлює загальний обов'язок адміністрації щодо дотримання права і закону. Дотримання адміністрацією права і закону підлягає різним формам контролю. Спочатку слід згадати саму адміністрацію, оскільки в її ієрархічних структурах здійснюється адміністративний контроль вищестоящих органів над нижчестоящими, а всередині органів окремі підрозділи контролюються їх керівниками. Громадянин може оскаржити дії конкретного державного службовця, подавши визначену формою і строком скаргу, яка розглядається в порядку службового контролю. Крім цього, бундестаг використовує різнобічні механізми парламентського контролю.

Самим сильним інструментом, яким наділений громадянин, є формальні можливості подання позову з метою здійснення контролю щодо будь-кого з представників виконавчої влади, хто зачіпає його інтереси шляхом судового провадження.

Система адміністративних судів

Історія німецької адміністративної судової системи починається з XIX ст., коли у 1863 р. в одній із німецьких держав - Бадені був створений перший адміністративний суд. Адміністративні суди в їх сьогоднішньому вигляді були створені після Другої світової війни у 1946-1947 рр., хоча в деяких з них можна угледіти зв'язок з попередниками періоду Веймарської республіки.

Адміністративно-правовий захист у Німеччині здійснюється загальними і спеціалізованими адміністративними судами. Спеціалізованими є спеціальні і фінансові адміністративні суди. Фінансовим судам підвідомчі тільки фінансово-правові спори, при цьому існують дві інстанції. Система спеціальних судів складається із трьох інстанцій і приймає рішення щодо соціально-правових вимог громадян до держави (наприклад, на вимогу надання соціальної допомоги чи виплату на дітей). Всі інші адміністративно-правові конфлікти розглядаються (загальними) адміністративними судами.

Провадження та організація діяльності (загальних) адміністративних судів регламентується прийнятим у 1960 р. Законом про адміністративні суди.

Загальні адміністративні суди передбачають три інстанції судової системи. Сьогодні в Німеччині функціонують 53 адміністративні суди, які утворюють першу інстанцію. На другому рівні знаходяться 16 вищих адміністративних судів, утворених відповідно до поділу держави на землі. На чолі адміністративної судової системи знаходиться Федеральний адміністративний суд.

Адміністративні суди є незалежними, тобто організаційно і предметно відділеними від адміністративних органів, на них не розповсюджується дія вказівок чи інструкцій, що зазначено в Основному законі. Рішення в адміністративному судочинстві приймаються незалежними (пожиттєво призначеними) професійними суддями і частково непрофесійними суддями.

В усіх випадках адміністративні суди є судами першої інстанції розгляду адміністративно-правових спорів. Адміністративний суд приймає рішення як колегіальний орган, в ньому утворюється палата, що складається з трьох професійних і двох непрофесійних суддів.

Рішення вищих адміністративних судів приймаються сенатами, що складаються із трьох суддів. Вони є апеляційною інстанцією для рішень адміністративних судів. Крім того, в окремих випадках вони приймають рішення як суди першої інстанції.

Федеральний адміністративний суд приймає рішення через свої сенати, до складу яких входять п'ять суддів. Вони діють, у першу чергу, як суди касаційної інстанції щодо рішеннях адміністративних судів та вищих адміністративних судів. Лише в окремих випадках (спори за участю вищих федеральних органів) Федеральний адміністративний суд діє як суд першої інстанції. Строк подання апеляції і касації складає один місяць.