Структура публічної влади Королівства Саудівська Аравія

Виконавча влада належить Раді міністрів, яка поєднує в собі як виконавчі, так і законодавчі функції. Рада міністрів визначає внутрішню, зовнішню, фінансову, економічну, освітню та захисну політику, а також всі суспільні державні справи і стежить за їх виконанням. Рада міністрів буде переглядати декрети Консультаційної ради. Вона володіє винятковими повноваженнями, і приймає остаточні рішення з фінансових і адміністративних питань в усіх міністерствах та інших урядових установах.

Всі її рішення повинні бути сумісні з нормами шаріату, приймаються більшістю голосів і підлягають остаточному затвердженню королівським декретом. Рада міністрів складається з Прем'єр-міністра, першого і другого віце-прем'єра, 20 міністрів (у т. ч. міністра оборони, який є другим віце-прем'єром), а також державних міністрів і радників, призначуваних в якості членів ради міністрів декретом короля. На чолі найважливіших міністерств стоять представники королівської родини. Міністри допомагають королю виконувати його повноваження відповідно до Конституції та інших законів.

До організаційної структури Ради міністрів входять: а) Голова Ради; б) заступник Голови Ради; в) міністри; г) радники Короля, які призначені членами Ради міністрів згідно з королівським наказом.

Король є головою Ради міністрів. Своїм указом Король призначає заступників голови Ради міністрів і членів Ради міністрів, а також звільняє їх від виконання обов'язків. Король має право в будь-який час розпустити або реорганізувати Раду міністрів. З 1993 р. тривалість роботи кожного міністра не може перевищувати чотирирічний термін. 2 серпня 1995 р. королем Фахдом були зроблені найбільш значні за останні десятиліття кадрові зміни в Кабінеті міністрів, який залишили 16 з 20 міністрів діючого уряду.

Заступники голови і члени Ради міністрів несуть колективну відповідальність перед Королем за виконання ісламського шаріату, правових актів, ведення загальної політики держави. Міністри і керівники окремих відомств несуть відповідальність за очолювані ними міністерства і відомства перед Головою Ради міністрів.

Член Ради міністрів повинен відповідати таким критеріям:

а) повинен бути вихідцем із Саудівської Аравії за походженням і вихованням;
б) повинен мати репутацію гідної і компетентної людини;
в) не може бути звинувачений у злочині проти релігії і честі. Членство в Раді міністрів має виключати зайняття будь-якого іншого державного поста, крім випадку, коли Голова Ради міністрів вважатиме це необхідним.

Під час виконання своїх обов'язків член Ради міністрів не має права купувати або орендувати будь-яку державну власність сам безпосередньо, через третю особу або на державних торгах. Також він не має права продавати або здавати будь-яку частину своєї власності уряду. Він не повинен брати на себе зобов'язання щодо виконання якої-небудь комерційної або фінансової діяльності, не ставати членом Ради директорів жодної компанії.

Член Ради міністрів не повинен перебувати на посаді більше чотирьох років, протягом яких Рада міністрів може бути переформована за королівським наказом. У разі якщо період функціонування Ради міністрів закінчується до його переформування, Рада міністрів продовжує свою роботу до переформування.

Члени уряду несуть відповідальність перед королем. Вихід у відставку Прем'єр-міністра означає вихід у відставку всього Кабінету міністрів. Прем'єр-міністр несе відповідальність за загальну політику держави. Уряд розробляє бюджет і є вищою владою під керівництвом короля у фінансових справах.

Право відвідування засідання Ради міністрів належить тільки його членам та Генеральному Секретареві Ради. На прохання Голови чи члена Ради міністрів і після схвалення Голови Ради посадова особа або експерт може отримати дозвіл на відвідування засідань Ради міністрів і подання його можливих відомостей і пояснень. Однак у голосуванні може брати участь виключно член Ради.

Дві третини членів уряду складають кворум, рішення приймаються більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів слово Прем'єр-міністра є визначальним. У Короля зберігається право вето.

Кожен міністр має право запропонувати проект статуту або правила, що стосуються роботи його міністерства. Кожен міністр Ради міністрів буде володіти правом запропонувати те, що, на його погляд, може принести користь при обговоренні на Раді міністрів, після схвалення Голови.

Усі декрети повинні бути опубліковані в офіційній газеті. Вони набирають юридичну силу з дня їх опублікування, якщо не була обговорена інша дата.

До структури Ради міністрів Саудівської Аравії, як і у більшості держав світу, входять галузеві міністерства, очолені міністрами. До Кабінету можуть бути введені міністри без портфеля і королівські радники. Міністром може стати тільки підданий Саудівської Аравії. Так, наприклад, на сьогоднішній день, в Королівстві Саудівська Аравія діють такі міністерства: Міністерство внутрішніх справ, Міністерство з прав жінок, Міністерство оборони, Міністерство культури і інформації, Міністерство з питань вакфів і релігії. Міністерство освіти, Міністерство цивільної служби, Міністерство фінансів, Міністерство економічного розвитку і планування, Міністерство праці та соціального розвитку, Міністерство водних ресурсів та електрифікації, Міністерство закордонних справ, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство юстиції, Міністерство нафти і мінеральних ресурсів та інші.

Міністр є прямим керівником свого міністерства і приймає остаточні рішення в тому, що стосується справ його міністерства. Він виконує свої обов'язки відповідно до положення "Про Раду міністрів Королівства Саудівська Аравія" та інших нізамів (законів).

Рада міністрів не повинна приймати рішення з питань, що стосуються роботи одного з міністерств, крім як у присутності міністра, відповідального за дане міністерство чи будь-кого іншого, виконуючого його функції, в разі необхідності.

Наради Ради міністрів проводяться за закритими дверима. Рішення, що приймаються Радою, в основному, оприлюднюються, крім тих, що розглядаються Радою як секретні.

Будучи прямою виконавчою владою, Рада має повний контроль над виконавчими й адміністративними справами. До розгляду виконавчих справ належать:

1) спостереження за виконанням статутів, правил та декретів;
2) створення та організація громадських служб;
3) контроль термінів виконання загального плану розвитку;
4) створення комітетів, метою яких є дослідження роботи міністерств та інших урядових установ, або іншого особливого питання. Дані комітети надають Раді результати своїх досліджень у встановлений час.

Деякі міністерства, що входять до структури Ради міністрів, мають особливе значення. Перш за все, йдеться про Міністерство внутрішніх справ Саудівської Аравії та Міністерство оборони. Наприклад, Міністерство внутрішніх справ контролює роботу емірів в провінціях (особливо в частині розпорядження земельними ресурсами і будівництва освітніх закладів). Крім того, міністр внутрішніх справ вирішує питання про відставку членів ради провінції на місцях і інших посадових осіб.

Рада міністрів може формувати комітети, до складу яких будуть входити його члени або інші особи для обговорення питання, включеного до порядку денного, щоб вони (комітети) надавали щодо нього спеціальну доповідь. Внутрішній статут Ради міністрів визначає склад комітету і процедуру роботи.

Окрім міністерств є відомства, статус яких прирівняний до міністерського. Це, передусім, Національна гвардія Саудівської Аравії, Валютне агентство Саудівської Аравії, Головна державна установа з розпорядження нафтою і мінеральними ресурсами Саудівської Аравії, Рада громадянської служби Саудівської Аравії, Генеральне контрольно-ревізійне управління Саудівської Аравії, Погоджувальна рада з питань контролю за розповсюдженням і обігом наркотиків, Установа державної служби і дисципліни.

Всі міністерства та інші урядові установи протягом 90 днів із початку кожного фінансового року, повинні надавати Голові Ради міністрів доповідь про досягнуті здобутки в порівнянні з тим, що було зазначено в загальному плані розвитку, протягом попереднього фінансового року, про труднощі, які виникли, і їх пропозиції щодо поліпшення роботи.

Кожне міністерство або департамент уряду має свою службу в регіонах. Службу очолює керівник органу в регіоні. Цей керівник належить безпосередньо до центрального органу, і його обов'язком є координування з еміром регіону в сфері Його відання.

Раді міністрів підпорядковується місцева адміністрація.

Адміністративно місцева виконавча влада Королівства Саудівська Аравія поділена на регіони, які складаються з декількох правлінь (еміратів), районів і центрів, організованих з урахуванням демографічних, географічних особливостей і міркувань безпеки, умов навколишнього середовища та комунікації. Правління створюються відповідно до королівського декрету з рекомендації еміра регіону. Адміністративно-територіальний поділ Саудівської Аравії включає 13 провінцій (еміратів), які в свою чергу, поділені на 103 округи. Влада в провінціях належить губернаторам (емірам), які призначаються королем. На чолі найбільш важливих міст, таких, як Ер-Ріяд, Мекка і Медіна, стоять губернатори, які належать до королівської сім'ї. Місцеві справи перебувають у віданні Рад провінцій, члени яких призначаються королем з представників найбільш знатних родин.

Таким чином, головною особою, яка очолює місцеву ланку в системі органів виконавчої влади в Саудівській Аравії є емір або губернатор провінції (департаменту), який перебуває у прямому підпорядкуванні Короля і безпосередньо підзвітний і підконтрольний Міністру внутрішніх справ Саудівської Аравії. Емір і його заступник призначаються та звільняються з посади за королівським наказом за рекомендацією Міністра внутрішніх справ.

Реалізовуючи політику Ради міністрів на місцях, емір відповідає за усі адміністративні справи у провінціях, йому підпорядковуються всі державні установи і відомства. Емір особисто відповідальний перед Королем за стан соціально-економічного розвитку провінції, за результати реалізації всіх державних і суспільних програм і проектів. Крім того, він веде всі справи, пов'язані з життям підданих, відводячи щоденно декілька годин для особистого прийому. Під час роботи з підданими емір особисто приймає скарги, прохання, пропозиції, обговорює їх і приймає відповідні рішення в межах наданих йому державно-владних повноважень.

Разом з тим, обов'язками еміра під час виконання його повноважень є:

а) підтримання безпеки, порядку і стабільності, вживання необхідних заходів у даній області, відповідно до правил і пропозицій;
б) приведення у виконання судові рішення після їх остаточного винесення;
в) гарантування права і свободи фізичних осіб, і невживання заходів, які завдадуть шкоду цим правам і свободам;
г) праця з метою соціального, економічного розвитку та урбанізації регіону;
г) праця з метою розвитку суспільних служб в регіоні та сприяння їх розвитку;
д) управління справами правлінь, районів і місцевих органів влади, а також контролювання роботи губернаторів, районних голів і голів місцевих органів влади, і забезпечення виконання їх обов'язків належним чином;
е) забезпечення захисту активів і власності держави і запобігання вчиненню правопорушень щодо них;

є) спостереження за роботою державних органів та їх службовців у регіоні для забезпечення належного виконання їх обов'язків з усім довірою і відданістю, беручи до уваги зв'язки службовців міністерств та різних служб у регіоні з їх належними повноваженнями;

ж) підтримування безпосереднього контакту з міністрами і главами служб, а також обговорення з ними справ регіону для поліпшення роботи органів під їх керівництвом, та інформування про це Міністра внутрішніх справ;
з) надання Міністру внутрішніх справ щорічних звітів про діяльність громадських служб в регіоні, і про інші справи регіону.

Кожне правління має губернатора. Губернатори регіонів, губернатори правлінь та голів центрів повинні:

1) мати резиденції за місцем своєї роботи і не повинні залишати місце роботи без дозволу свого прямого керівництва;
2) виконувати визначені обов'язки у відповідних адміністративних зонах в рамках делегованих повноважень;
3) спостерігати за роботою голів центрів і їх службовців;
4) забезпечувати ефективність виконання їх обов'язків і представляти губернатору регіону періодичні доповіді щодо ефективності роботи їх суспільної служби та інших питань, що стосуються справ правлінь паралельно з виконавчими приписами для даної системи.

Збори губернаторів правлінь та голів районів відбуваються два рази на рік під головуванням еміра регіону з метою обговорення питань регіону; емір надає Міністру внутрішніх справ доповідь з даного питання.

У кожній провінції при губернаторові існує рада, яка складається з тридцяти чоловік, що мають право дорадчого голосу та має назву Рада регіонів. Персональний склад ради призначається Королем Саудівської Аравії. Строк повноважень ради складає два роки. Членом ради може стати кожен Саудівський підданий, який досяг 25 років, проживає на відповідній території провінції або займається на цій території торговельною чи підприємницькою діяльністю, вміє читати і писати та який зарекомендував себе як правовірний мусульманин. Двадцять членів ради представляють юрисдикцію кожного з міністерств Королівства, а інші десять - є представниками територіальних громад.

До складу Ради регіону входять: а) емір регіону в якості голови; б) заступник еміра регіону в якості заступника голови; в) помічник еміра; г) глави урядових установ в регіоні, які призначаються відповідно до рішення Прем'єр-міністра за рекомендацією Міністра внутрішніх справ; г) не менше десяти жителів. Вони повинні бути науковими діячами, бути досвідченими і кваліфікованими. Вони призначаються Прем'єр-міністром на підставі рекомендації еміра регіону після схвалення Міністра внутрішніх справ. їх членство триває чотири роки, і може бути відновлене.

Член Ради регіонів повинен: а) бути вихідцем із Саудівської Аравії за походженням і вихованням; б) мати визнану репутацію чесної та компетентної людини; в) бути не молодше 30 років; г) бути постійним жителем регіону.

Якщо призначений член Ради регіонів хоче подати у відставку, він повинен представити прохання подібного роду Міністру внутрішніх справ через еміра відповідного регіону. Рішення про відставку не буде вважатися дійсним до його схвалення Прем'єр-міністром за рекомендацією Міністра внутрішніх справ.

Призначений член Ради не може бути звільнений у період його діяльності в якості члена Ради, окрім як за наказом Прем'єр-міністра на підставі пропозиції Міністра внутрішніх справ.

Завданнями Ради регіонів є:

а) визначення потреб регіону і внесення пропозицій їх включення до державного плану розвитку;
б) виділення корисних проектів відповідно до шкали першочерговості та пропонування їх на схвалення для включення до державного щорічного плану;
в) вивчення планів щодо організації міст регіону і спостереження за їх виконанням після схвалення;
г) приділення особливої уваги питанням, що стосуються регіону, в тому числі плану розвитку, при спостереженні за балансом і координацією в даному питанні.

Рада регіону проводить чергові засідання кожні три місяці на запрошення Голови, Голова також може скликати позачергові збори, якщо вважає це необхідним. Засідання буде включати в себе збори або ряд зборів по одному запрошенню; засідання може бути завершено тільки після вивчення та обговорення всіх питань порядку денного.

Збори Ради вважаються правомочними тільки за наявності двох третин членів. Прийняття рішень відбувається абсолютною більшістю голосів членів Ради. При рівному розподілі голосів Голова має вирішальний голос.

У разі необхідності Рада формує спеціальні комітети для вивчення якого-небудь декрету в межах його компетенції. Рада може скласти список кваліфікованих фахівців для надання допомоги в даному питанні. Рада також може запросити на збори будь-яку особу для участі в обговоренні без права голосу.

Рада скликається тільки на вимогу її Голови, або його заступника, або за наказом Міністра внутрішніх справ.

Голова Ради повинен інформувати міністерства та урядові департаменти про резолюції, що стосуються їх, які були прийняті Радою.

Рада може бути розпущена тільки за рішенням Голови Ради міністрів за рекомендацією Міністра внутрішніх справ. У цьому випадку, мають бути призначені нові члени Ради протягом трьох місяців з дня розпуску.

Рада регіонів має секретаріат, проживає в регіоні емірату, який займається підготовкою порядку денного, продовженням тимчасових запрошень на збори, записом обговорень на зборах, підрахунком голосів, підготовкою протоколу зборів, складанням проектів рішень, виконанням необхідної роботи для організації зборів Ради і записом рішень.

Кожна провінція в адміністративно-територіальному відношенні поділяється на головну провінцію, тобто центр, де перебуває провінційна столиця і де проживає емір, і підпорядковані йому населені пункти (міста і села). На чолі кожної з таких одиниць стоїть емір, який особисто відповідальний перед губернатором провінції. Емір міста і села призначається з урахуванням думки більшості населення, що проживає на території, що йому ввірена.

Під головуванням голови міського управління у кожному місті створюється комітет у складі завідувачів різними відділами. До обов'язків комітетів належить: вироблення способів і засобів для точного виконання постанов загальних міських рад; ретельний розгляд всіх переданих їм приписів та розпоряджень; прийняття необхідних рішень. Засідання адміністративних комітетів скликаються два рази на тиждень, а в разі необхідності і частіше.