Суб'єкти адміністративного права Єгипту

Основними суб'єктами адміністративного права Єгипту є: Парламент (Народні збори), Президент, Уряд, центральні органи публічної адміністрації, органи місцевого управління і самоврядування.

Парламент

Перший парламент в Єгипті був скликаний в 1866 p., відтоді він зазнав ряд змін. За понад 135 років парламентської історії Єгипту Парламент обирався 32 рази. Кількість його представників була в різні часи від 75 до 458. Відповідно до діючої Конституції Єгипту Парламент (Народні збори) - двопалатний законодавчий орган, що розташований в Каїрі, столиці Єгипту та складається з двох палат: Народна асамблея та Рада Шура.

Народна асамблея (Меджліс Аш-Шааб) - нижня палата парламенту, до якої входять 5J8 представників (508 з них обираються за мажоритарною системою, 10 призначаються президентом), які обираються на п'ятирічний термін. Цікавим є те, що за Конституцією Єгипту не менше половини народних обранців до нижньої палати повинні складати робітники і селяни.

Відповідно до чинного єгипетського законодавства селянином визнається особа, для якої основним джерелом доходу є зайняття сільським господарством, яка постійно проживає в сільській місцевості та разом зі своєю сім'єю є власником або орендарем земельного наділу площею не більше 10 феддаків. До робітників належать особи, зайняті фізичною або інтелектуальною працею в сфері сільського господарства, промисловості або послуг, для яких така праця є основним джерелом доходу і які не входять до профспілки творчих працівників або вільних професій, не зареєстровані в торговому реєстрі в якості підприємця і не мають диплома про вищу освіту (виняток зроблено лише для членів вказаної профспілки, які не мають диплома про вищу освіту, а також для осіб, які раніше були робітниками відповідно до наведених критеріїв і при отриманні диплома про вищу освіті залишилися в робочій профспілці).

Формально Народна асамблея виступає вищим законодавчим органом країни.

Рада Шура (Меджліс Аш-Шура), або Консультативна рада є своєрідним дорадчим органом парламенту (а також президента). Цей орган складається не менше ніж з 132 членів, 2/3 з яких обираються прямими виборами (50% з них повинні бути робітниками і селянами), а 1/3 призначається президентом. Термін повноважень його членів - 6 років, але президент може розпустити цей орган достроково (на відміну від парламенту, без проведення референдуму). Рада оновлюється наполовину через 3 роки. Забороняється поєднувати мандат депутата парламенту і члена Консультативної ради.

Конституція Єгипту 1971 р. присвячувала цьому державному органу цілу главу, в якій визначалось досить широке коло його повноважень. Рада, зокрема, вивчала "питання про збереження принципів революції 1952 р., національної єдності, соціального миру, союзу трудових сил народу, а також основних складових єгипетського суспільства, його вищих цінностей, прав, свобод і обов'язків громадян, поглиблення демократичної соціалістичної системи і розширення її сфери" і давала свої пропозиції та висновки з цього питання. З Радою консультувалися при зміні конституції, розробці проектів усіх законів, що стосуються парламенту і президента, національного плану розвитку, при підготовці міжнародних договорів про союз з іншими державами. Перед президентськими виборами 2005 р. до ст. 74 Конституції була внесена поправка, відповідно до якої вибори глави держави мають проводитися прямим загальним голосуванням (а не референдумом, як було раніше) і на альтернативній основі. Депутати парламенту змогли прийняти цю конституційну поправку тільки після того, як її схвалила Консультативна рада. З усіх перерахованих вище питань Рада повинна була давати консультації як президенту країни, так і парламенту, з яким він міг збиратися на спільні засідання на вимогу президента.

Таким чином, Консультативна рада у Єгипті, спираючись на ісламський принцип "шура" (який є основою ісламської концепції керування державою, тому традиційно використовувався в мусульманських суспільствах і державах), виконувала функцію легітимізації прийнятих законів, оскільки формально забезпечувала вирішення найбільш важливих питань на колегіальній основі шляхом обміну думками між представниками різних груп населення.

У теперішній час Консультативна рада обирається на основі Декрету-закону № 122 від 2011 р. Вищої ради збройних сил "Про доповнення деяких положень закону № 120 від 1980 р. про Консультативну раду", Резолюції № 11 від 2011 р. Верховної виборчої комісії "Про кандидатів в Народну асамблею та Консультативну раду, про процедури та необхідні документи для кандидатів" і Закону № 120 від 1980 р. "Про Консультативну раду" з наступними доповненнями, включаючи Декрет-закон № 109 від 2011 р.

Відповідно до цього законодавства Консультативна рада розглядає і дає свої висновки з особливо важливих питань у сфері захисту національної єдності і соціального світу, фундаментальних основ суспільства, вищих інтересів нації, прав і свобод громадян. Рада уповноважена давати консультації за проектом спільного плану економічного і соціального розвитку; з питань внутрішньої або зовнішньої політики держави, які вносяться Народною асамблеєю та Президентом Республіки. Окрему групу повноважень Ради становлять: пропозиції Ради по доповненню або зміні однієї чи більше статей Конституції; обговорення проектів законів для застосування певних конституційних положень; розгляд договорів про мир і союз, а також усіх договорів, які мають відношення до територіальної цілісності держави або зачіпають його суверенні права.

При процедурі прийняття законів Консультативна рада є повноцінним учасником. Так, якщо виникають розбіжності між Народною асамблеєю і Консультативною радою щодо питань, які входять до сфери їх компетенції, спікер Народної асамблеї повинен винести це питання на обговорення спільного Комітету, що складається з двох спікерів і 14 членів (по 7 осіб від Народної асамблеї та Консультативної ради). Цей Комітет на спільному обговоренні повинен виробити остаточний текст спірного питання, який після цього повторно виноситься для обговорення на їх спільному засіданні, де має зібратися більшість їх членів. Рішення при цьому повинно бути схвалене більшістю присутніх. Цікаво також, що якщо Комітет не зможе виробити єдину позицію щодо спірного питання, то Народна асамблея і Консультативна рада на їх спільному засіданні можуть розглянути і прийняти будь-який текст, схвалений до цього Народною асамблеєю або Консультативною радою.

Консультативна рада має дорадчу функцію і не володіє реальною законодавчою ініціативою.

Позачергові сесії скликаються Президентом або на вимогу більшості депутатів Народних зборів.

Засідання парламенту відкриті. Закриті засідання можуть проводитися лише на вимогу Президента, Уряду, Прем'єр-міністра, 20 членів Зборів. Кворум для засідань становлять більшість членів парламенту. Рішення та закони приймаються більшістю голосів присутніх членів.