ОБЛІК ВАЛЮТНИХ КОШТІВ

Загальні вимоги щодо обліку валютних коштів

У сфері зовнішньоекономічної діяльності розрахунки, як правило, здійснюються у грошовій формі з використанням іноземної валюти.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу^[1]. Тобто під поняттям "іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах^[2].

Валютні операції – це операції, які пов'язані з: – переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

• – використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
• – ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей^[2].

Порядок відображення операцій в іноземній валюті в бухгалтерському обліку визначений нормами П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів".

Згідно з П(С)БО 21 операція в іноземній валюті – це господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка спричиняє проведення розрахунків в іноземній валюті.

Одним з основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, який зумовлює особливий порядок обліку операцій в іноземній валюті, є принцип єдиного грошового вимірника.

Принцип єдиного грошового вимірника – це принцип, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій ОДИНИЦІ^[4].

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь- яких вимог та зобов'язань. Отже, принцип єдиного грошового вимірника обумовлює перерахунок всіх операцій, відображених в іноземній валюті, в єдиний грошовий вимірник – гривню.

Для перерахунку використовується валютний курс – встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни^[5].

При здійсненні операцій в іноземній валюті виникає необхідність первісного визнання активів, капіталу, зобов'язань, доходів та витрат.

Первісне визнання валютної операції здійснюється на дату:

• – визнання одержаних активів, у тому числі іноземної валюти, дебіторської заборгованості;
• – визнання зобов'язань (кредиторської заборгованості);
• – визнання власного капіталу;
• – визнання доходів і витрат.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції у разі, якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Одним із принципів формування фінансової звітності є принцип обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. У зв'язку з цим П(С)БО 21 передбачає особливі правила визнання авансів при здійсненні операцій в іноземній валюті.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу. В разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. В разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

При цьому потрібно враховувати, що статті балансу, згідно з нормами П(С)БО 21, поділяються на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів^[5].

До монетарних статей належать (рис. 3.1):

Рис. 3.1. Складові монетарних статей

На кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу, тобто підлягають перерахунку при зміні валютного курсу.

Немонетарні статті – статті інші, ніж монетарні статті балансу, тобто статті, які відображають активи чи зобов'язання, які не будуть сплачені у фіксованій сумі грошей або їх еквівалентів.

До немонетарних статей належать (рис. 3.2):

Рис. 3.2. Складові немонетарних статей

Немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції, а немонетарні статті, які відображаються за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості.

• [1] Митний кодекс України від 13.03.2012 р., № 4495-VI.
• [2] Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р., № 15-93.
• [3] Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р., № 15-93.
• [4] Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р., № 73.
• [5] Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р., № 193.
• [6] Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р., № 193.