Облік реімпортних операцій

Раніше експортований товар може повертатися підприємству- продавцю, тобто ввозитися на митну територію України. У цьому випадку раніше експортований товар може бути ввезено на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту. Для ввезення товарів у режимі реімпорту суб'єктам ЗЕД необхідно дотримуватися певних умов та правил, визначених Митним кодексом. Режим реімпорту також може бути застосовано, якщо ввозиться лише частина раніше експортованої партії товарів.

Реімпорт – це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно, Митний кодекс дозволяє поміщати товари у митний режим реімпорту за умови дотримання таких вимог (рис. 8.2):

Рис. 8.2. Умови поміщення товарів у митний режим реімпорту

Таким чином, як видно із рис. 8.2, необхідною умовою є походження товарів з митної території України та ввезення товарів на митну територію України не пізніше, ніж через шість місяців після їх вивезення (експорту) за межі митної території України. Товари ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання.

Для поміщення товарів у митний режим реімпорту особа, на яку покладається обов'язок щодо дотримання вимог митного режиму, повинна:

• 1) ввезти товари на митну територію України не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України;
• 2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі реімпорту, документи на такі товари;
• 3) надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються^[1].

Товари, що ввозяться в режимі реімпорту, звільняються від ввізного мита. При цьому в разі реімпорту суми ввізного (експортного) мита, сплачені раніше при експорті таких товарів, можуть бути повернені з бюджету власникам таких товарів за їх заявою.

Що стосується оподаткування податком на додану вартість реімпортних операцій, то згідно з Податковим кодексом України операції із ввезення товарів у митному режимі реімпорту звільняються від оподаткування, крім операцій із ввезення товарів, які були у митному режимі експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари помішувалися у режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню договору. Останні оподатковуються податком за основною ставкою.

Акцизний податок при реімпорті сплачують на загальних підставах, оскільки звільнення у цьому випадку законодавством не передбачено.

Якщо ж умов реімпорту не дотримуватися, то ввезення раніше експортованих товарів здійснюється в митному режимі звичайного імпорту з повним оподаткуванням (сплатою ввізного мита, акцизного податку та ПДВ).

Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе тільки за умови, що товари, заявлені в режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами, тобто необхідно надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються.

Особа, яка перемішує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

З облікової точки зору при реімпорті товару має місце не придбання товару, а його повернення, тобто анулювання операції продажу. З цього випливає, що сплачені при реімпорті платежі не включаються до первісної вартості товару.

Витрати на сплату мита, на транспортування товару відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" включаються до складу інших операційних витрат; а з метою оподаткування – до витрат звітного періоду.

Приклад. У квітні 2014 року підприємство експортувало товар вартістю 10 000 дол. США. Сума мита – 1 500 грн. (умовно). Курс НБУ на дату оформлення митної декларації 21 квітня – 9,95 грн. за 1 дол. США. Курс НБУ на дату оплати нерезидентом коштів (19 травня) – 10,11 грн. за 1 дол. США.

Згодом нерезидент-покупець та резидент-продавець домовилися про повернення товару.

Товар було імпортовано у червні 2014 року. Курс НБУ на дату оформлення митної декларації (28 червня) – 10,10 грн. за 1 дол. США. При імпорті сплачено ПДВ: (10000 × 10,10) × 20% – 20200 грн. Курс НБУ на дату повернення оплати нерезиденту 29 квітня – 10,00 грн.

Таблиця 8.3

Відображення в обліку відвантаження та повернення товару від нерезидента (за умови надходження оплати від нерезидента)

Приклад. У квітні 2014 року підприємство експортувало товар вартістю 10 000 дол. США. Сума мита – 1 500 грн. (умовно). Курс НБУ на дату оформлення митної декларації 21 квітня – 9,95 грн. за 1 дол. США.

Собівартість відвантаженого товару – 65 000 грн. Однак нерезидент-покупець не зміг розрахуватися з підприємством за товар, у зв'язку з чим сторони домовилися про розірвання договору та повернення товару нерезидентом. Товар було імпортовано у липні 2014 року. Курс НБУ на дату оформлення митної декларації 2 липня – 10,10 грн. за 1 дол. США. При імпорті сплачено ПДВ: (10000 х 10,10) × 20% – 20200 грн. Курс НБУ на 30 червня – 10,15 грн. за 1 дол. СІЛА.

Таблиця 8.4

Відображення в обліку відвантаження та повернення товару від нерезидента (якщо оплата від нерезидента не надходила)

* У зв'язку з тим, що дебіторська заборгованість за поставлені товари була погашена не оплатою коштів, а поверненням товарів, відбулася перекласифікація дебіторської заборгованості з монетарної статті в немонетарні в результаті чого необхідно провести коригування нарахованої раніше в бухгалтерському обліку курсової різниці методом "червоне сторно".

• [1] Митний кодекс України від 13.03.2012 р., № 4495-VI.