< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОБЛІК ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Поняття імпортних операцій

Імпорт – це придбання (купівля) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням їх на територію України, включаючи придбання товарів, призначених для споживання установами і організаціями України, розташованими за її межами[1].

Відповідно до Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України[2].

Імпортна операція – комерційна діяльність, пов'язана із закупівлею і ввезенням до України іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх подальшої реалізації на внутрішньому ринку або використання у виробничо-господарській діяльності.

Передумовою здійснення імпортних операцій є проведення переговорів з іноземним контрагентом та укладання імпортного контракту.

Для того, щоб ввезти товари на митну територію України, підприємство повинне зареєструватися в митних органах і відкрити в банку валютний рахунок.

При імпорті товарів необхідно подати на митницю, де оформляється їхнє ввезення, картку акредитації, митну декларацію, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, контракт на придбання товарів, довідку валютної інспекції, довідку про транспортні витрати, копії паспорта митного брокера та його ліцензії, а також платіжних доручень про сплату податку на додану вартість, акцизного збору, послуг з митного оформлення за кожним платежем окремо.

Якщо імпортовані товари входять у перелік тих, що ліцензуються, то необхідно додатково подати ліцензію, яка видається Мінекономіки України на підставі заяви підприємства на її отримання з прикладеними до неї листом-зверненням про оформлення ліцензії, в якому гарантують оплату збору за оформлення акта експертизи товарів, що ввозяться, виданого торговельно- промисловою палатою (регіональним відділенням), завірених керівником підприємства копії контракту (якщо є специфікації, то їх також додають) та свідоцтва про державну реєстрацію. Зокрема, подаються такі документи:

  • – технічні паспорти, креслення, інструкції із встановлення, монтажу, налагодження;
  • – сертифікати якості, відвантажувальні специфікації, пакувальні листи, комплектуючі відомості;
  • – залізничні накладні, багажні квитанції, коносаменти, автотранспортні накладні тощо;

– акти приймання товарів, докові розписки про приймання вантажів на зберігання в іноземному порту;

  • – рахунки-фактури;
  • – заяви на переказ валюти, інкасові доручення, доручення про відкриття акредитива, чеки, заяви на розподіл експортної виручки;
  • – митні декларації, сертифікати походження товарів, довідки про оплату мита, акцизного збору;
  • – претензійні листи, позовні заяви до суду або арбітражу, постанови цих органів;
  • – комерційні акти, в яких зафіксовано нестачі, аварійні сертифікати, рекламації.

Обов'язковою умовою є наявність сертифіката, що засвідчує відповідність імпортованих товарів встановленим в Україні санітарним, ветеринарним, екологічним, фармакологічним нормам.

Імпорт товарів здійснюється за угодами (контрактами), що укладаються між резидентами-підприємствами (установами, організаціями) України і нерезидентами з урахуванням Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС.

Одним із найважливіших у контракті на здійснення діяльності у сфері зовнішньоекономічних відносин є розділ "Ціна і загальна вартість товарів". Ціни на товари, що імпортуються, визначаються за домовленістю сторін з урахуванням цін світового ринку, які публікуються в каталогах, прейскурантах, бюлетенях, зокрема у бюлетені "Огляд цін українських і зовнішніх товарних ринків", що видається Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх ринків.

Процедура здійснення митного контролю і митного оформлення товарів з використанням митної декларації складається з трьох етапів.

Перший етап – оформлення митної декларації.

Посадовці митного органу проводять:

  • • звіряння відповідності даних, внесених декларантом у графи митної декларації, з даними, що містяться в документах, які подані разом з нею;
  • • перевірку наявності всіх документів, вказаних у реєстрі.

За відсутності яких-небудь претензій митні органи здійснюють прийом митної декларації до оформлення шляхом проставляння відмітки "Під митним контролем" на всіх її аркушах, а також присвоюють митній декларації реєстраційний номер;

  • – звіряння даних електронної копії митної декларації з даними митної декларації на паперових носіях;
  • – перевірку відповідності товарної номенклатури Митному тарифу України при класифікації товарів, тобто перевіряється правильність визначення кодів товарів;
  • – перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів;
  • – перевірку правильності нарахування податків і зборів, а також контроль за надходженням грошових коштів;
  • – перевірку відповідності даних про товари, вказані у митній декларації, даним, вказаним у дозвільних документах уповноважених держорганів;
  • – підготовку запиту в митну лабораторію за необхідності проведення лабораторних досліджень.

На другому етапі митним органом ухвалюється рішення про необхідність проведення митного огляду. В ухвалення позитивного рішення огляд здійснюється у присутності власника і декларанта. За наслідками огляду складається акт про проведення митного огляду товарів.

На третьому етапі виконується нарахування та стягнення платежів і завершується проходження митного оформлення.

Підсумовуючи, відмітимо, що поміщення товарів у митний режим імпорту відбувається у такій послідовності (ст. 75 Митного кодексу) (рис. 5.1).

Порядок поміщення товарів у митний режим імпорту

Рис. 5.1. Порядок поміщення товарів у митний режим імпорту

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень Митного кодексу. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (рис. 5.2):

Методи визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну

Рис. 5.2. Методи визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Відповідно, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю чи на користь продавця через третіх осіб та / або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосовується у разі, якщо:

  • 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;
  • 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
  • 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень Митного кодексу;
  • 4) покупець та продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Митного кодексу. Методи на основі віднімання і додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для:

  • – нарахування митних платежів;
  • – застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;
  • – ведення митної статистики;.
  • – розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Імпортні поставки в Україну здійснюються, як правило, за умови розрахунків в іноземній валюті. Основне завдання бухгалтера під час надходження таких товарів – правильно визначити їх первісну вартість. Розглянемо порядок визначення первісної вартості імпортних товарів і відображення розрахунків з нерезидентами в бухгалтерському обліку.

  • [1] Закон України "Про зовнішьноекономічну діяльність" від 16.04.1991 р., № 959-ХІІ.
  • [2] Митний кодекс України від 13.03.2012 р., № 4495-V.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >