Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

Діяльність екстреної медичної допомоги України регламентує низка нормативних державних актів, а саме: Постанова Кабінету Міністрів України № 1290 від: 05.11.2007 року "Про затвердження Державних програм створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року", наказ № 24 Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.2005 року "Про затвердження протоколів із надання медичної допомоги за спеціальністю "Медицина невідкладних станів", наказ № 120 МОЗ України від 18.03.2005 року "Про організацію навчання медичних і немедичних працівників із надання медичної допомоги в екстрених ситуаціях", наказ № 132 МОЗ України від 02.03.2009 року "Про організацію навчання окремих категорій немедичних працівників навичкам надання першої невідкладної медичної допомоги", наказ № 283 МОЗ України від 28.04.2009 року "Про удосконалення підготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників із надання екстреної та невідкладної медичної допомоги", наказ № 370 МОЗ України від 01.06.2009 року "Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги".

У липні 2012 року прийнято Закон "Про екстрену медичну допомогу", який вступив у дію з 01.01.2013 року. Після введення в дію цього Закону в службі ЕМД України відбулися докорінні зміни. Головним завданням реорганізації є наближення якісної екстреної та невідкладної медичної допомоги до населення, а також швидкого доїзду до хворих (постраждалих). Для цього в обласних центрах створено первинні медико-санітарні центри (ПМСЦ). Умовою для їх створення було проживання 100 тис. населення на певній території, але до уваги брали наявність лікувально-профілактичних закладів (станцій, підстанцій екстреної медичної допомоги) та радіус шляху швидкого доїзду до пацієнта для надання невідкладної допомоги.

Відповідно до Закону "Про екстрену медичну допомогу" в областях діють центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції, підстанції (відділення) пункти постійного або тимчасового базування бригад з метою швидкого доїзду до пацієнта. На базі центральних районних лікарень створено відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. По можливості буде відновлено санітарну авіацію.

Другий етап – госпітальний, який передбачає створення відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги в багатопрофільних лікарнях і центрах екстреної медичної допомоги з цілодобовим режимом роботи. Крім цього, створюють Центри медицини катастроф: бригади постійної готовності першої черги, спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги, мобільні польові бригади, мобільні медичні загони швидкого реагування, мобільні шпиталі.

На сьогодні, згідно з основними положеннями цього закону, у всіх областях України вже функціонують Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, яким підпорядковані всі районні станції, підстанції (відділення), пункти базування БЕ(Ш)МД. Чітко регламентовані ергономічні принципи в роботі виїзної бригади, а саме: час отримання виклику, який надходить у диспетчерський пункт; час оголошення евакуатором бригади, що повинна виїхати з бази в межах 3 хв з моменту отриманого виклику; час доїзду до постраждалого (хворого) – в межах міста до 10 хв, в населених пунктах сільської місцевості – до 20 хв; час діагностики та лікування на місці події (10 хв); час транспортування в медичний заклад (10 хв); час повернення на базу.

Вищевказані часові рамки адаптовані до сучасних світових ергометричних принципів діяльності БЕ(Ш)МД, а саме понять про "платинові півгодини" та "золотої години". Так, "платинові півгодини" умовно поділяють на три десятихвилинки:

• 10 хвилин – доїзд до місця події;
• 10 хвилин – оцінка місця події в т. ч. проведення медичного сортування, діагностичні заходи та надання невідкладної допомоги на місці;
• 10 хвилин – транспортування постраждалого в стаціонар із продовженням (за показами) проведення протишокових заходів і постійним моніторингом життєво важливих органів та систем в кареті ЕМД.

"Золота година" включає наступну тридцятихвилинку, коли постраждалому в стаціонарі в ургентному порядку проводять різні, в тому числі високоспеціалізовані, лабораторно-інструментальні методи обстеження, як то КТ, МРТ тощо, аж до початку оперативного втручання.

Водночас існує ще одна концепція "золотої години", що інтерпретує тяжкість стану травмованих постраждалих з одночасним проведенням первинного медичного сортування. Відповідно до цього пошкодження поділяють на три категорії:

• 1. Незворотні, при яких навіть негайні адекватні втручання не приводять до позитивного результату (частіше травми, які не сумісні з життям (у медичному сортуванні – "чорні постраждалі").
• 2. Пошкодження, при яких наслідки травми (смерть або інвалідність)

залежать від своєчасного та якісного медичного втручання – "червоні по страждалі". Їм допомогу надають першочергово з подальшою госпіталізацією для надання спеціалізованого лікування в т. ч. можливого оперативного втручання впродовж 1 години (!) з моменту отриманої травми.

3. Пошкодження, при яких надання спеціалізованої медичної допомоги може бути відтерміноване впродовж 1 год без очевидного ризику для життя і здоров'я травмованих – "жовті постраждалі".

Згідно з окремими положеннями Закону "Про екстрену медичну допомогу", фінансування даної служби здійснюватиметься з обласного й частково державного бюджетів.

Також у роботі Центру передбачені скоординовані дії рятувальних служб 101, 102 та 103 зі створенням системи виклику за єдиним номером 112. Скоординованість їх роботи важлива при ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру з великою кількістю постраждалих. Особливо це актуально під час ліквідації дорожньо-транспортних пригод та інших випадків, що стаються на межах територій районів, коли з'ясування, з якого саме району мають виїжджати БЕ(Ш)МД, призводять до втрати дорогоцінного часу. Відповідно до Закону, з підпорядкування центральних районних лікарень виводять відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зі створенням на їх базі самостійних станцій та підстанцій (відділень), пунктів постійного або тимчасового базування бригад. Керівництво усіма підрозділами служби покладається на Територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф області.

У Законі передбачено чітке розмежування між екстреною на невідкладною медичною допомогою. Так, всі нещасні випадки, травми, гострі захворювання, що призводять до раптового погіршення загального стану пацієнта, відносять до категорії екстрених випадків і забезпечуються наданням медичної допомоги працівниками ЕМД та МК. У сферу діяльності цієї служби входить також здійснення виїздів провідних спеціалістів- медиків у межах області для проведення висококваліфікованої консультативної та оперативної допомоги хворим. Водночас пацієнтам із хронічною патологією догоспітальну медичну допомогу будуть надавати дільничні та сімейні лікарі і називатиметься вона невідкладною. Доїзд до такої категорії хворих може бути здійснений протягом однієї години.

Значну увагу також приділено матеріально-технічному оснащенню карет ЕМД. Незважаючи на роль так званого людського фактора (професійної підготовки медиків), складно розраховувати на успішне лікування хворих, зокрема, на догоспітальному етапі без належної апаратури, інструментарію, медикаментів. У Додатку 1 наведено рекомендований перелік майна та медикаментів для роботи БЕ(Ш)МД згідно з наказом МОЗ України № 500 від 29.08.2008 р.

Керівництво лікувального закладу може додатково, враховуючи місцеві умови та фінансування, доповнювати типи діагностичної та лікувальної апаратури, замінювати на аналоги або розширювати асортимент і кількість медикаментів, перев'язувального матеріалу, інструментарію та виробів медичного призначення, які зареєстровані та дозволені до застосування в Україні.

Також заплановано оснастити всі карети ЕМД радіозв'язком та системами GPS-навігації, що дасть можливість постійного контакту диспетчера з бригадою та моніторингом пересування санітарного автомобіля. Координуючі дії єдиної диспетчерської служби дадуть змогу при потребі скерувати з одного району бригаду до хворого, який знаходиться в іншому районі, таким чином нівелюється так званий територіальний принцип медичного обслуговування населення області.

Кардинальних змін зазнає і професійна підготовка медиків та водіїв карет ЕМД, адже на часі створення навчально-тренувального Центру підвищення кваліфікації медичного персоналу служби ЕМД області, в якому передбачене навчання водіїв, фельдшерів та лікарів з їх обов'язковою сертифікацією. Наявність сертифіката підготовки в центрі повинно стани домінуючим чинником при прийомі' на роботу. Зокрема, це стосується водіїв, більшість яких, на жаль, неохоче бере участь у наданні екстреної медичної допомоги.

На рисунках 1.1-1.13 подано фотографії навчального манекена для відпрацювання практичних навичок працівниками ЕМД та окремі обов'язкові зразки медичного обладнання карет ЕМД, використовувати які за призначенням повинні вміти всі члени бригади.

Реалізація основних положень Закону про єдину систему надання екстреної медичної допомоги за умови раціональної організації, управління та фінансування мережі станцій, підстанцій та пунктів тимчасового базування карет ЕМД підвищить рівень готовності цієї важливої ланки в системо охорони здоров'я населення о сприятиме своєчасному та якіснішому наданню екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі

Рис. 1.7. Фольга для підтримання температурного режиму постраждалого.

Рис. 1.8. Ящик із набором інструментарію та медикаментів БЕ(Ш)МД.

Рис. 1.9. Сучасний набір для виконання конікопункціі.

Рис. 1.10. Методика застосування вакуумних шин.

Рис. 1.11. Сумка з вакуумними шинами.

Рис. 1.12. Портативний дихальний апарат із кисневим балоном для ШВЛ.

Рис. 1.13. Дефібрилятор.