Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

Своєчасна і кваліфікована медикаментозна підтримка пацієнта БЕ(Ш)МД відіграє домінуючу роль у подальшому прогнозі його загального стану, а нерідко має доленосне значення. Впродовж багатьох років і до сьогодні найпоширеніший шлях введення ліків – внутрішньовенний.

Впродовж останніх десятиліть широкого застосування набули катетери для пункції й катетеризації периферичних вен різних розмірів, залежно від віку пацієнта і калібру його вен (рис. 2.41).

Нерідко клінічна ситуація змушує провести катетеризацію ще однієї вени.

На сьогодні існують декілька альтернативних методів введення ліків хворим (постраждалим), що є особливо актуальним під час виконання СЛМР.

Внутрішньокісткове введення набуло широкого застосування на початку XXI століття. Зараз частіше використовують у педіатричній практиці, особливо у новонароджених та дітей грудного віку, а також при відсутності вираженої периферичної венозної сітки. Технічно простий і високоефективний спосіб введення медикаментів в організм здійснюють за допомогою бонін'єктора або шприца-пістолета (рис. 2.42, 2.43, А).

Ліки, введені в кістково-мозковий канал, досягають необхідної концентрації в плазмі так само швидко, як і при внутрішньовенній ін'єкції. Окрім того, дана методика дозволяє аспірувати кістковий мозок для дослідження газометрії венозної крові, визначення рівня глюкози, електролітів і концентрації гемоглобіну. Недоліком даного способу є неможливість проведення достатнього об'єму необхідної інфузійної терапії. У дорослих оптимальна локалізація для доступу до кістково-мозкового каналу – проксимальний кінець великогомілкової кістки (на 2 см нижче від виростків по передньо-середній поверхні) та дистальний кінець великогомілкової кістки (на 2 см вище від присередньої кісточки) (рис. 2.43, Б). На жаль, в Україні цей спосіб застосовують рідко, оскільки бонін'єктор одноразовий, а відтак, дороговартісний засіб.

Рис. 2.41. Катетери для пункції й катетеризації периферичних вен.

Рис. 2.42. Бонін'єктори.

Рис. 2.43. Шприц-пістолет для введення ліків у кістково-мозковий канал.

Внутрішиьотрахеальний метод. У пацієнтів із зупинкою кровообігу на тлі гіповолемії тяжкого ступеня, гіпоксії, у наркоманів виконання катетеризації вен може бути утруднене, а почасти й неможливе. В такому випадку існує ще один альтернативний шлях введення медикаментів – внутрішньотрахеальний. За складністю й технікою виконання поділяєть на два способи. Перший – достатньо доступний і здійснюється шляхом проведення конікопункції (рис. 2.44). Другий – технічно більш складний, оскільки досягається шляхом надходження медикаментів через інтубаційну трубку. Внутрішиьотрахеальний шлях має ряд особливостей і пересторог. По-перше, терапевтичну дозу препаратів (до прикладу, розчину адреналіну) потрібно збільшити в 5–7 разів. По-друге, препарати вводять після розведення в дистильованій воді (або воді для ін'єкцій), враховуючи вищу від нього осмолярність плазми, даний розчин швидше всмоктується через альвеоли, потрапляючи до вінцевих судин, створює при цьому концентрацію в крові майже ідентичну, що й при внутрішньовенному введенні. Недоліками даної методики є наявність у дихальних шляхах рідини як подразника, а також, згідно з проведеними дослідженнями, відбувається руйнування сурфактанта.

Рис. 2.44. Внутрішньотрахеальне введення медикаментів шляхом виконання конікотомії.

Впутрішиьоартеріальний метод – достатньо ефективний спосіб введення ліків в організм на етапі проведення СЛМР, який вимагає чітких знань топографічної анатомії за умови абсолютної відсутності пульсації. Технічно доступною і безпечною для виконання пункції та катетеризації є стегнова артерія.

На сьогодні техніку внутрішньосерцевого введення ліків через часті технічні огріхи під час її виконання й наявність вищенаведених альтернативних способів майже не виконують.