Класифікація видів діагностики
Діагностику в системі управління прийнято поділяти на різні види за рядом класифікаційних ознак. Основні з них наведено на рис. 1.3.
Основною класифікацією діагностики є вирізнення її внутрішньої і зовнішньої організаційної форми проведення. Внутрішня діагностика здійснюється керівництвом підприємства або за його дорученням іншими виконавцями. Результати внутрішньої діагностики використовуються виключно з метою управління підприємством, зазвичай вони є цілком конфіденційними. Обсяг аналітичних досліджень, їх спрямованість, методика діагностики залежать від потреб управління, обираються аналітиком та узгоджуються з керівництвом підприємства. Періодичність внутрішньої діагностики, обов'язковість її здійснення, інформаційна база й інші елементи регламентуються виключно внутрішніми положеннями підприємства.
Рис. 1.3. Види діагностики в системі управління за окремими класифікаційними ознаками
Зовнішня діагностика проводиться зовнішніми користувачами інформації або за їх дорученням. Результати такої діагностики використовуються для прийняття управлінських рішень зовнішніми суб'єктами. Часто методика здійснення, періодичність проведення, глибина досліджень й інші елементи зовнішньої діагностики регулюються законодавчо-нормативними документами або спеціальними положеннями. Її результати можуть не носити конфіденційного характеру і оприлюднюватися. Так, наприклад, оцінювання фінансово-економічного стану суб'єкта господарювання, проти якого порушено справу про неплатоспроможність (банкрутство) у господарському суді, здійснюється арбітражним керуючим із законодавчо встановленою періодичністю, його результати оприлюднюються на засіданнях господарського суду, зборах кредиторів та перед комітетом кредиторів. При проведенні діагностики арбітражний керуючий має користуватися виключно спеціальною методикою Агентства з питань банкрутства, у якій зазначено основні напрями оцінок та наведено перелік і порядок обчислення фінансових коефіцієнтів.
Залежно від обсягу досліджень діагностика може бути повною – охоплювати усі сфери життєдіяльності підприємства, та тематичною – спрямованою на вивчення лише окремих характеристик його функціонування (наприклад конкурентного статусу, платоспроможності і ліквідності, прибутковості, кредитоспроможності тощо). Повнота охоплення залежить від потреб управління, поточної ситуації на підприємстві, наявного інформаційного забезпечення тощо.
За об'єктами досліджень діагностика може проводитися по підприємству в цілому, по групі підприємств (наприклад, по підприємствах певної галузі, регіону, холдингової компанії, господарського об'єднання тощо), по окремому структурному підрозділу (цеху, відокремленому підрозділу, відділу збуту готової продукції, відділу постачання тощо), а також по окремій господарській операції (придбання майнових активів, просування конкретного товару на ринку, участь у спільній діяльності, емісія акцій чи інших цінних паперів, кредитування тощо).
Діагностика може здійснюватися під час, по завершенню або до настання аналізованих подій. У зв'язку з цим за часовою ознакою (залежно від періоду проведення) виділяють поточну, ретроспективну та прогнозну діагностику. Поточна або оперативна діагностика здійснюється під час проведення господарської операції або одразу по її завершенню. Метою такої діагностики є швидке реагування на кон'юнктурні зміни та прийняття управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію результатів від здійснення господарської операції. Наступна або ретроспективна діагностика покликана вивчити та оцінити тенденції економіко-господарських процесів на підприємстві, які склалися за ряд попередніх періодів. Проте найціннішою по праву вважають попередню (прогнозну) діагностику, адже її результати дають можливість заздалегідь виявити позитивні і негативні наслідки господарювання та прийняти управлінські рішення, спрямовані на максимізацію переваг і усунення недоліків у роботі підприємства.
Залежно від методики проведення виділяють фундаментальну та експрес- діагностику. Фундаментальна діагностика спрямована на всебічне та поглиблене вивчення фінансово-економічного стану і результатів господарської діяльності підприємства. Вона, як правило, ґрунтується на визначенні розгалуженої системи показників, використанні різноманітних методів дослідження. Здійснення такого виду діагностики часто вимагає тривалого часу і спеціальної підготовки аналітика. Водночас у складних економічних умовах та за обмеженістю часу проведення фундаментальної аналізу недоцільне. Натомість здійснюють коротку експрес-діагностику. яка включає скорочену систему індикаторів (зазвичай до 20) і покликана оперативно виявити недоліки у системі управління підприємством. Надалі фундаментальні дослідження, переважним чином, спрямовують на поглиблене вивчення виявлених у ході експрес-діагностики негараздів фінансового стану і діяльності підприємства.
