Співвідношення сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності зі суміжними складами злочинів

Заздалегідь не обіцяне укриття діяльності учасників злочинних організацій має схожі ознаки з приховуванням злочину (ст. 396 КК). Зокрема, приховування злочину може бути виражено у вигляді надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів. У тому випадку, якщо особа приховує діяльність злочинних організацій, вона повинна нести відповідальність за ст. 256 КК України. Це зумовлено тим, що кваліфікований вид причетності до злочину має пріоритет перед основним складом. Заздалегідь не обіцяне сприяння діяльності злочинних організацій становить велику суспільну небезпеку. Тому відповідальність за цей злочин більш сувора в порівнянні з відповідальністю за злочин, передбачений ст. 396 КК України.

Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності має схожі ознаки із заздалегідь не обіцяним придбанням, отриманням, зберіганням чи збутом майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК), а також із відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК). Зазначені злочини об'єднує та обставина, що вчинення їх можливе лише за наявності попередньої злочинної діяльності.

Слід відзначити, що придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК), а також відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК), можуть виступати як спосіб заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій. Це зумовлено тим, що під терміном "здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності", уживаним у статті 256 КК України, можна розуміти заздалегідь не обіцяне придбання, отримання, зберігання, збут, використання або відмивання майна, здобутого учасниками злочинних організацій.

Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності поглинає ознаки злочину, передбаченого ст. 198 КК України. Разом із тим, якщо проаналізувати санкції статей 256 та 209 КК України, то привертає увагу та обставина, що відповідальність за легалізацію злочинних доходів більш сувора, ніж за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій. Так, якщо злочин, передбачений ч. І ст. 209 КК України, належить до категорії тяжких, то злочин, установлений ч. 1 ст. 256 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Відмивання "брудних" грошей злочинних організацій спричиняє тяжкі наслідки для національної економічної безпеки, оскільки здобуті злочинними угрупованнями доходи потрапляють до легального господарського обігу. Уважаємо, що кваліфікація заздалегідь не обіцяного відмивання злочинних доходів, спрямованого на створення умов, які сприяють діяльності учасників злочинної організації, як єдиного злочину за ст. 256 або ст. 209 КК України є недостатньою, оскільки ці правові норми не повною мірою відображають ступінь суспільної небезпечності скоєного. Узята окремо кожна з кримінально-правових норм не охоплює скоєне в повному обсязі. Якщо кожне зі злочинних діянь, передбачених ст.ст. 209 і 256 КК України, розглядати окремо, то необхідно дійти висновку, що вони належать до різних родів. Відмивання злочинних надбань і заздалегідь не обіцяне сприяння членам злочинних організацій завдають шкоди різним групам суспільних відносин. У результаті заздалегідь не обіцяної легалізації доходів кримінальних формувань відбувається посягання на суспільні відносини, які забезпечують легальний господарський обіг майна у сферах виробництва (виготовлення) продукції, торгівлі, надання послуг, виконання робіт. Безпосереднім об'єктом заздалегідь не обіцяного сприяння діяльності учасників злочинної організації є охоронювані законом відносини у сфері громадської безпеки. Суспільні відносини у сфері охорони господарської діяльності можуть бути лише додатковим безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 256 КК України.

Тому вважаємо, що заздалегідь не обіцяне сприяння членам злочинних організацій шляхом відмивання здобутих ними доходів слід кваліфікувати за правилами ідеальної сукупності злочинів, передбачених ст.ст. 209 та 256 КК України.

Якщо створення умов, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, буде заздалегідь обіцяним, діяння винної особи необхідно розглядати як пособництво в діяльності злочинної організації. Кваліфікація таких дій буде за ст. 255 або за ст.ст. 257, 258-3, 258-5 КК України.