< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Основні напрями виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Практика свідчить, що найчастіше легалізація (відмивання) доходів, отриманих від противоправної діяльності, може бути виявлена під час розслідування кримінальних злочинів по основному (попередньому) злочину. Отримані під час розслідування основного злочину докази використання кримінального прибутку слугують підставою для виявлення ознак їх легалізації (відмивання), що у свою чергу сприяє повному розкриттю предикатного злочину[1].

Дані офіційної статистичної звітності Державної служби фінансового моніторингу України свідчать про досить активне застосування ст. 209 КК України.

Так, протягом 2013 р. до правоохоронних органів направлено 588 узагальнених та 234 додаткових узагальнених матеріалів.

Відповідно до інформації правоохоронних органів, яка надійшла в період 2003-2012 pp., за результатами розгляду узагальнених матеріалів:

  • – розпочато 519 кримінальних проваджень за результатами перевірки 497 узагальнених матеріалів;
  • – використано 294 узагальнених матеріалів у 294 кримінальних провадженнях;
  • – закінчено 177 кримінальних проваджень у зв'язку з направленням обвинувального акту до суду;
  • – судами розглянуто 115 кримінальних справ, розпочатих за результатами розгляду 138 узагальнених матеріалів із постановленням обвинувального вироку або винесенням ухвали за нереабілітуючими обставинами;
  • – у межах кримінальних проваджень, в яких використовуються узагальнені матеріали, накладено арешт на майно (кошти) на загальну суму 590,56 млн грн.;
  • – загальна вартість вилученого майна (коштів) – 8,12 млн грн.(за перше півріччя 2014 р. – 25,5 млн грн.).

Організація та тактика діяльності правоохоронних органів щодо виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є комплексною та складною проблемою. Належне її роз'яснення можливе лише в разі відповідного наукового дослідження загальних проблем цієї діяльності та створення спеціальних методик.

На ефективність виявлення ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, певним чином впливає зміст чинного кримінально-процесуального та оперативно-розшукового законодавства, яке регламентує діяльність щодо збору первинних матеріалів, заведення оперативно-розшукової справи та початку кримінального провадження, застосування окремих оперативно- розшукових заходів і слідчих (розшукових) дій.

На формування тактики виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, впливають такі фактори:

  • – тип учиненого предикатного злочину, що передував легалізації (відмиванню) доходів, залежно від якого визначаються пріоритетні напрями пошуку;
  • – використана правопорушниками модель злочинної діяльності (трифазова, чотирифазова та ін.);
  • – результати використання при моделюванні механізму злочинної діяльності методу експертних оцінок, який дає можливість переходу від якісних елементів криміналістичної характеристики легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, до кількісних показників;
  • – характер взаємозв'язку між елементами механізму легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
  • – формування типових версій, необхідних для перевірки їхнього оптимального вибору. Для цього потрібні спеціальні індикатори – ознаки для всіх сфер одержання злочинних доходів (торговельно- промислової, фінансово-кредитної, загально кримінальної та ін.);
  • – існуючі сучасні методики виявлення, які є в розпорядженні правоохоронних органів.

Головними компонентами в структурі тактики виявлення зазначеного злочину є[2]:

  • – установлення складу злочину (завершується відтворенням картини злочину);
  • – збирання і використання доказів (завершується виявленням усього злочинного формування чи однієї особи з його складу).

Діяльність оперативних підрозділів з виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, повинна містити взаємозалежні між собою системи:

  • – обгрунтовану систему ознак, які вказують на наявність цього виду злочину;
  • – систему гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, що дозволяють виявити кримінальні правопорушення в цій сфері.

Виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, означає: установити, зафіксувати, визначити факт та обставини вчинення вказаного виду злочину, а саме:

  • – обставини накопичення злочинних доходів (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
  • – джерело їхнього незаконного походження і маскування, переміщення та використання в легальній економіці;
  • – місце приховування та зберігання;
  • – виявлення та встановлення осіб, які є організаторами, а також інших осіб, які брали участь або можуть бути причетні до підготовки або до вчинення вказаного виду злочину;
  • – характер і розмір шкоди, заподіяної злочином.

Для здійснення зазначених вище цілей необхідно провести комплекс оперативно-розшукових і контрольно-перевірочних заходів (документальна ревізія, документальна перевірка, зустрічна перевірка) щодо організації одержання первинної інформації про ознаки, які свідчать про можливе вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом[3].

Крім того, необхідно здійснити економічний аналіз діяльності підприємства (установи, організації), який включає вивчення таких питань:

  • 1) аналіз руху грошових коштів на розрахунковому рахунку. Найбільш вагомою ознакою можливої незаконної діяльності суб'єкта господарювання є:
    • • операції по зарахуванню грошей на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів. Указану інформацію можна отримати в комерційному банку, що відкрив рахунок суб'єкту господарювання, або в розрахунковій палаті НБУ;
    • • значний обіг грошових коштів по розрахунковому рахунку з моменту його відкриття у банку;
    • • регулярне зняття готівкових коштів з розрахункових рахунків у великих розмірах;
  • 2) звірення реквізитів СГД (суб'єкта господарської діяльності), у тому числі ЄДРПОУ, з базою даних платників податків у ДФС (Державній фіскальній службі).

Також з'ясовується, чи не надавалися до ДФС відомості про відсутність будь-якої діяльності за вказаний звітний період і т. ін. (за наявності даних про рух значних грошових коштів по розрахункових рахунках). Відсутність таких відомостей у ДФС або їх суперечливий характер потребує більш поглибленої перевірки фінансово-господарської діяльності цього СГД;

  • 3) аналіз:
    • • назви СГД (як правило, "фіктивні фірми" мають назву, співзвучну з назвами державних структур ("Техмонтаж". "Промавтоматика", "Укрспецмонтажналадка") або назва суб'єкта господарювання вказує на конкретний вид діяльності – зовнішньоекономічна, виробнича, науково-дослідна тощо);
    • • податкової адреси СГД: ряд "конвертаційних фірм" вказують одну і ту саму адресу для різних суб'єктів господарювання (адреси масової реєстрації СГД); неіснуючу адресу, або ж адресу, за якою реально СГД не знаходиться;
    • • наявності виробничих потужностей, складських приміщень, автотранспорту (автоспецтехніки), а також іншого рухомого та нерухомого майна, яке б могло свідчити про те, що суб'єкт господарювання в реальності здійснює фінансово-господарську діяльність, а не тільки на папері;
    • • діяльності СГД, яка відображена в бухгалтерській та податковій звітності, відповідно до виду фінансово-господарської діяльності, передбаченої в установчих документах суб'єкта господарювання згідно з КВЕД (класифікатором видів економічної діяльності);
    • • кількості осіб, які працюють на підприємстві (установі, організації), розміру сукупного доходу СГД та нарахованих (сплачених) податків, зборів та інших платежів;
  • 4) перевірка наявності характерних ознак, які свідчать про протиправну фінансову діяльність "конвертаційних центрів" та/або "фіктивних фірм":
    • • причетності посадових осіб (службових осіб) та засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання (так звана реєстрація СГД на підставних осіб);
    • • новостворених суб'єктів господарювання з великими показниками фінансово-господарської діяльності за короткий період часу з моменту реєстрації;
    • • нетривалого існування СГД з великими показниками фінансово-господарської діяльності;
    • • реєстрація значної кількості суб'єктів господарювання з великими показниками фінансово-господарської діяльності на одну особу (фізичну чи юридичну), а також перебування на керівних посадах (директора / бухгалтера) таких СГД однієї й тієї ж особи;
    • • надходження чи витрачання грошових коштів у великих розмірах (як правило, від значної кількості підприємств, установ, організацій) під виглядом "оплати" різноманітних товарів, послуг тощо;
    • • використання кореспондентських рахунків для взаєморозрахунків з іноземними комерційними структурами (як правило, під виглядом оплати виконаних робіт та послуг, великих партій паливно-мастильних матеріалів, техніки тощо).

Аналізуючи ці та інші відомості про СГД, можна зі значною мірою вірогідності зробити висновок про те, чи є він "фіктивним", чи "реальним" (таким яке дійсно здійснює фінансово-господарську діяльність, має відповідну кількість найманих працівників, відповідні виробничі потужності, сплачує податки і т. ін.).

Для отримання необхідних даних можна використати як наявні в спецпідрозділі інформаційні системи (АШС "Скорпіон"), так і відповідні відомості інших правоохоронних і контролюючих органів.

Якщо вказані вище ознаки свідчать про те, що суб'єкт господарювання має ознаки фіктивності, необхідно запросити відомості про посадових (службових) осіб і засновників в адресному бюро органів внутрішніх справ. Якщо такі відомості в адресному бюро відсутні, необхідно звернутися з відповідним листом до органу внутрішніх справ, який видав паспорт, щодо наявності відомостей про втрату. Одночасно, у разі потреби, проводяться інші слідчо- розшукові дії по перевірці фінансово-господарської діяльності такого суб'єкта господарювання, а також встановлюються та перевіряються всі наймані працівники.

Саме ретельний аналіз сукупності вказаних ознак дозволяє (зі значною мірою відповідності) зробити висновок про фіктивний характер існування суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, у разі їх наявності необхідно перевірити достовірність даних про посадових осіб та засновників шляхом витребування з органу внутрішніх справ, що видав указані паспорти, відомостей про їх можливе викрадення (або про смерть справжніх власників указаних паспортів). Відсутність таких відомостей або їх суперечливий характер потребує додаткової перевірки вказаного СГД.

Необхідну для проведення економічного аналізу інформацію слід отримувати з повним додержанням вимог конфіденційності, щоб попередити можливий "витік" інформації, тим більше, що реальні керівники "фіктивних фірм" у подібних випадках без зайвих зусиль у найкоротші строки перераховують залишки грошових коштів і здійснюють подальші аналогічні операції вже через інші підконтрольні фіктивні СГД.

Тому за наявності передбачених законодавством підстав потрібно проводити слідчо-розшукові дії щодо перевірки осіб, які працюють у вказаних суб'єктів господарської діяльності.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, може бути виявлена при здійсненні перевірки повідомлення про злочин шляхом відстеження фінансових операцій та угод, які здійснені з доходами, отриманими кримінальним шляхом. Без установлення злочинного походження доходів не буде й легалізації їх як злочину. Тому при підозрілих операціях та угодах з грошовими коштами й майном особлива увага приділяється виявленню ознак попереднього злочину, шляхом здійснення якого отримані доходи, що легалізуються. Дані про фінансові операції та угоди з майном можуть знаходитись у повідомленні про злочин, наприклад, якщо представники потерпілої особи (юридичної чи фізичної), користуючись своїми діловими зв'язками, спостерігали напрям руху викрадених цінних паперів.

Інформація про угоди з майном і грошовими коштами, здобутими злочинним шляхом, може бути отримана також у процесі розгляду явки з повинною, повідомлення про вчинений злочин чи такий, що готується, або з інших джерел. Джерелами таких перевірок також слугують прокурорські перевірки, результати слідчо- розшукових дій; матеріали органів державного фінансового контролю, державної фіскальної служби та контрольно-ревізійного управління; матеріали, виділені з кримінального провадження, які надійшли від правоохоронних органів іноземних держав, із судів, засобів масової інформації.

Під час аналізу повідомлення встановлюється коло осіб та організацій, які задіяні в здійсненні фінансово-господарських операцій та угод, для чого відслідковуються операції з доходами від злочину, проводиться перевірка суб'єктів господарювання, які спеціалізуються на угодах з різними видами майна (учасники ринку цінних паперів, антикварні салони, аукціони, ломбарди, ювелірні магазини та ін.). Із цією метою використовуються документовані джерела та свідчення очевидців злочину. Велике значення для встановлення місцезнаходження злочинних доходів і причетності осіб до вчинення злочину має виявлення СГД, які використовуються з кримінальною метою. Також документальні перевірки та ревізії діяльності юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців дозволяють виявити невідповідність фінансово-економічних показників при надходженні кримінальних коштів на розрахункові рахунки та в касу СГД, спостерігати їх переміщення, установити "фіктивність" організації. Наприклад, аналіз джерел оборотних засобів організації, які складаються із незначних внесків у встановлений капітал та короткочасних банківських кредитів, може вказувати на лжепідприємницький характер діяльності фірми[4].

Для встановлення фактів легалізації злочинних доходів під час виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, необхідно, насамперед, установити розмір і склад майна, отриманого кримінальним шляхом.

При оперативному обслуговуванні процесів накопичення і вкладення суб'єктами господарювання фінансових капіталів необхідно звернути першочергову увагу на процеси формування потенційних власників (за рахунок коштів кримінального походження) підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на ринку, а також посилити оперативний контроль за діяльністю банківських структур і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД), пов'язаних з офшорними зонами.

Тобто працівники, які здійснюють слідчо-розшукову діяльність, повинні встановлювати схеми відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, насамперед у результаті зловживань у базових галузях економіки, а саме: паливно-енергетичній, лісовій, будівельній, аграрній, банківській, машинобудівній, транспортній, а також при приватизації державних підприємств, використанні ("освоєнні") бюджетних коштів, здійсненні експортно-імпортних операцій, фінансово-господарської діяльності на ринку виробництва та реалізації алкогольної продукції та у сфері надання різноманітних послуг. Також слід "оперативно" відпрацьовувати рахунки в банках, через які протягом доби безпідставно перераховуються на кореспондентські рахунки іноземних банків значні суми грошових коштів.

Особливу увагу слід звернути на встановлення джерел надходження коштів на приватизацію державних підприємств (наприклад: обленерго, облгаз і т.ін.) у власників офшорних компаній.

Усе це можливо лише на основі налагодженої взаємодії слідчих та оперативних працівників з іншими правоохоронними органами (прокуратурою, СБУ, ДФС), контрольно-наглядовими державними органами (НБУ, КРУ, ДКЦПФР, АМКУ) щодо виявлення "фіктивних фірм" та "конвертаційних центрів", які легалізують злочинно здобуті кошти, зокрема через офшорні зони.

При цьому необхідно звернути увагу:

  • • на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, оскільки вони можуть використовуватися для переведення валютних коштів за кордон під виглядом оплати імпортних контрактів;
  • • на застосування вексельної форми розрахунків, використання позичкових рахунків комерційних банків та перевід боргу з одного суб'єкта господарювання на іншого (зокрема, взаємозаліки енергопостачальних компаній і комерційних структур та перерахування грошових коштів на депозитні й факторингові рахунки, також і на рахунки офшорних компаній).

Працівникам відповідних підрозділів правоохоронних органів насамперед необхідно звернути увагу на використання початкового статутного капіталу і одержання надприбутків в асоціаціях, консорціумах, концернах та в інших об'єднаннях суб'єктів господарської діяльності.

Складність виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, яка вчиняється злочинною організацією, пов'язана з необхідністю встановлення зв'язку між членами організації, які зовнішньо можуть діяти незалежно один від одного. Сам факт роботи в підставній організації не свідчить про входження особи до складу злочинної організації. Переважно справжні організатори, залишаючись у "тіні", використовують посередників, які не мають уявлення про злочинний характер діяльності.

Виявленню зв'язків між членами організованої організації сприяє використання можливостей оперативно-розшукової діяльності, проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій, які пов'язані із втручанням у приватне спілкування особи, що дозволить установити узгодженість дій членів організації, розподіл ролей, стійкість злочинного утворення.

Оскільки організовані злочинні угруповання найчастіше використовують при відмиванні злочинно здобутих коштів наявну систему розрахунків через кореспондентські рахунки банків- нерезидентів, то слід звернути увагу на відкриття рахунків на підставних осіб у закордонних банках, діяльність "фіктивних фірм" тощо.

Можна умовно вивести дев'ять правил, якими керуються злочинці при легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, та з урахуванням яких мають діяти органи досудового розслідування для виявлення ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом:

  • - чим краще механізм легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, імітує характер і процедури законних угод, тим менша ймовірність його виявлення;
  • – чим глибше незаконна діяльність проникає в легальну економіку, тим менше можливостей для їх інституціонального і функціонального поділу;
  • – чим нижче частка незаконних засобів у легальних фінансових потоках, тим складніше їх виявити;
  • – чим вище питома вага сфери послуг в економіці країни, тим легше в цій країни "відмивати" гроші;
  • – чим більше ділова структура виробництва й розподілу нефінансових товарів і послуг залежить від дрібних фірм, тим сутужніше відокремити законні угоди від незаконних;
  • – чим менше можливості використання кредитних карток і інших безготівкових інструментів оплати для здійснення незаконних фінансових операцій, тим складніше виявити випадки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
  • – чим вище ступінь фінансового саморегулювання законних угод, тим складніше відслідковувати незаконні грошові потоки;
  • – чим менша частка незаконних потоків в обсязі законних надходжень у країну, через кордон, тим складніше їх знайти[5].

З метою виявлення дій щодо легалізації (відмивання) злочинних доходів необхідно вести постійний контроль за такими фінансово-господарськими операціями:

  • • придбання рухомого і нерухомого майна з метою його наступного оплатного чи безоплатного відчуження;
  • • укладення фіктивних (нікчемних) договорів про надання кредитів або різноманітних послуг (наприклад: аудиторських, юридичних, маркетингових, рекламних та інших робіт та послуг, які можуть надаватися в будь-якій галузі економіки, також, як правило, за завищеними цінами);
  • • створення суб'єктів господарювання з явними ознаками фіктивності або придбання підприємств-банкрутів;
  • • операцій, пов'язаних із увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та за її межі грошових коштів, цінних паперів та іншого майна;
  • • переміщення грошових коштів в офшорні зони.

Характерними ознаками, що свідчать про відмивання "брудних" коштів, є порушення правил бухгалтерського обліку, зберігання та обліку обліково-звітних документів підприємства, економічна невиправданість, невизначеність або невиправданість умов проведення фінансово-господарських операцій чи невідповідність їх проведення нормам законодавства України.

Складність перевірок і проведення ревізій при відмиванні злочинно здобутих коштів полягає у відсутності, як правило, ряду документів бухгалтерського обліку або умисного неведения останніх. Тому бажано, щоб представники ДФІ опечатали бухгалтерію й провели повну документальну ревізію фінансово-господарської діяльності певного суб'єкта господарювання, яке, за оперативно- розшуковими джерелами, бере участь у відмиванні "брудних" коштів, а не обмежувались рахунковими перевірками.

Пошукова діяльність у сфері відмивання "брудних" грошових коштів повинна здійснюватися шляхом застосування гласних і негласних заходів, зокрема й оперативно-технічних.

Так, інформацію про відмивання "брудних" коштів можна отримати:

  • • за допомогою негласних джерел інформації та спецтехніки;
  • • із засобів масової інформації;
  • • зі скарг і заяв громадян та підприємств;
  • • у вигляді інформації з інших правоохоронних органів;
  • • з повідомлень державних контрольно-ревізійних органів;
  • • за допомогою аналізу інформаційних масивів.

Найбільш доцільними для аналізу з точки зору можливості виявлення злочинів, пов'язаних з відмиванням злочинно здобутих коштів, є використання наступних інформаційних ресурсів, які належать організаціям, як держаної, так і недержавної форми власності:

  • • митних органів: про переміщення осіб та вантажу через держкордон України;
  • • ДАІ: про реєстрацію транспортних засобів;
  • • єдиної державної реєстрації: про придбання нерухомості;
  • • рекламних агентств;
  • • транспортних підприємств: про облік замовників на перевезення;
  • • ФДМУ (фонду держмайна України): про частку держави в статутному фонді суб'єктів господарювання різних організаційно- правових форм власності, а також про СГД державної форми власності, які перебувають у стані процедури приватизації або плануються виставлятися на приватизацію;
  • • комерційних банків: про вклади та кредити клієнтів;
  • • ДМС (державної міграційної служби): про видачу закордонних паспортів;
  • • туристичних фірм: про клієнтів, які здійснюють дорогі подорожі;
  • • адміністрацій міст і районів про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;
  • • органів внутрішніх справ про загублені та викрадені паспорти, інші документи, що посвідчують особу;
  • • ДФС (державної фіскальної служби): про повноту нарахованих та сплачених податків; відкриті та закриті рахунки в банківських установах; доходи та витрати суб'єктів господарювання; джерела та суми доходів громадян; установлення всіх контрагентів СГД (постачальників та покупців) які перебували у фінансово- господарських відносинах, і т. ін.

Результатом аналізу вказаних інформаційних масивів будуть відомості про осіб, витрати яких значно перевищують їх легальний дохід. Таким чином, отримуємо список фізичних осіб, основним джерелом яких є можлива протиправна діяльність. Далі необхідно проаналізувати дані щодо вкладень цими фізичними особами незаконного прибутку в легальну економічну діяльність (наприклад: частки в статутних фондах суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм власності) чи в придбання певних речей (зокрема: рухомого та нерухомого майна (зокрема й зареєстрованих на близьких родичів і знайомих, з якими "об'єкт оперативної уваги" перебуває в дружніх, ділових та інших стосунках)).

Отже, для виявлення злочинів, пов'язаних з відмиванням "брудних" коштів, працівникам, які здійснюють оперативно- розшукову діяльність, необхідно використовувати матеріальні носії юридичної, економічної, комерційної інформації, різнопланову договірну, митно-транспортну, фінансово-бухгалтерську та банківську інформацію. Тому важливим завданням, від вирішення якого залежить успіх виявлення відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, є своєчасне встановлення та вивчення конкретних фінансово-господарських документів, організація правового й економічного дослідження господарських угод.

Виявлення злочинів, пов'язаних з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом, викликає певні труднощі, оскільки їх учинення починається, як правило, у різних регіонах України, а нерідко закінчується за кордоном (це зумовлено тим, що в "конвертаційний центр" може входити до сотні й більше "фіктивних СГД" які, як правило, зареєстровані в різних регіонах України та за кордоном). Можливість прямої перевірки обсягу постачання продукції за договорами у сфері ЗЕД (або виконаних робіт, наданих послуг) практично обмежена. Тому часто виникають труднощі при здійсненні звірення взаєморозрахунків і постачань з зарубіжними контрагентами.

Особливість здійснення досліджуваної категорії злочинної діяльності полягає в тому, що злочинці змушені робити офіційні операції з коштами, нерухомістю й іншими предметами легалізації[6]:

  • – зараховувати кошти на рахунки в банках та інших кредитних установах з оформленням касових ордерів і квитанцій;
  • – укладати угоди купівлі-продажу з їх документальним оформленням;
  • – конвертувати валюту з видачею довідок про обмін тощо.

Ця обставина при правильній організації роботи деякою мірою полегшує виявлення та збирання доказів по вказаному виду злочину, отже, в основних групах документів залишаються сліди злочинної діяльності по легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, оскільки саме документи є головним знаряддям легалізації тіньових капіталів, тому що тільки за їх допомогою можна замаскувати злочинне походження доходів та знову ж за допомогою документів можна інвестувати ці доходи в офіційну економіку.

Під слідами злочину в криміналістиці, як правило, розуміють будь-які зміни зовнішнього середовища, що виникли в результаті вчинення кримінального діяння. Ці зміни також можуть бути відбиті як окремі факти, дії або їх комплекси також і у свідомості людей.

Аналіз кримінальних проваджень щодо легалізації (відмивання) злочинних доходів дозволив установити, що головний масив документів, який використовується "відмивачами брудних грошей" і майна, складається з різних банківських, бухгалтерських, розрахункових і установчих документів. Також злочинці використовують цілий ряд договорів, за допомогою яких вони намагаються сховати кримінальну природу капіталів. До таких договорів здебільшого належать договори дарування, кредиту, купівлі- продажу, лізингу, зберігання речей у ломбарді, зовнішньоторговельний договір, що визначає взаємини учасників угод по експорту, імпорту, товарообміну й розрахунках по цих операціях.

Сліди всіх без винятку способів легалізації (відмивання) злочинних доходів, пов'язані повністю або частково з міжнародними трансфертами коштів, у тому або іншому ступені відображаються в першій групі документів – у банківських документах. Однак у масиві банківських документів для того, щоб виявити ознаки злочинної діяльності, необхідний послідовний аналіз основних первинних документів, до яких належать[7]:

  • • договір банківського рахунку (договір про розрахунково- касове обслуговування), що укладається між клієнтом і банком;
  • • розрахунковий рахунок, що відкривається банком підприємству або організації, що має власні оборотні кошти й самостійний баланс, а також підприємцям без утворення юридичної особи, для зберігання коштів і проведення безготівкових розрахунків;
  • • поточний рахунок, що відкривається банком для фізичних осіб, громадських організацій і фондів, а також для філій фірм, підприємств поза їх місцем знаходження, бюджетним організаціям для операцій поза бюджетних фондів;
  • • рахунки, що відкриваються банками нерезидентам для ведення інвестиційної діяльності, для ведення експортно-імпортної діяльності й покриття власних видатків; 1
  • • депозитний рахунок, що формується за рахунок перерахування коштів з розрахункового рахунку клієнта;
  • • валютний рахунок клієнта, що фактично складається з двох рахунків – поточного й транзитного;
  • • копії контрактів (договорів), вантажних митних декларацій, товарних накладних, що відображають різноманітні фінансово- грошові й інші операції клієнтів;
  • • клієнтські рахунки в закордонних банках.

Друга група документів, в яких можуть бути сліди злочинної діяльності – ознаки легалізації (відмивання) злочинних доходів – це бухгалтерські документи, які можна визначити як письмове свідоцтво факту здійснення господарської операції або ж права на її здійснення. Велика різноманітність господарських операцій викликає необхідність складання й використання безлічі різних документів, а також складання різних допоміжних записів. Аналіз оперативно-розшукової й слідчої практики дає можливість у величезному масиві бухгалтерських документів виділити їх певну групу, в якій, як правило, найбільш імовірне виявлення окремих ознак по створенню (придбанню) кримінальних доходів і їх легалізації, хоча ці ознаки також ретельно маскуються. До таких документів належать регістри бухгалтерського обліку, які відображають:

  • – динаміку дебіторської й кредитної заборгованостей, також і по тій частині дебіторської заборгованості, по якій минули строки погашення;
  • – динаміку руху коштів на клієнтських рахунках;
  • – динаміку зміни величин статутного фонду, основних і оборотних коштів власного капіталу й зобов'язань по зведеному балансу.

Третя група документів, в яких також відображаються сліди відмивання "брудних" грошей, складається з розрахункових документів: платіжних доручень, заяв на відкриття акредитивів, чеків, інкасових доручень тощо. Розрахункові документи є підставами для проведення безготівкових розрахунків. Будучи первинними документами, вони зумовлюють можливість для відбиття записів в облікових бухгалтерських регістрах. Інформація, що міститься в розрахункових документах, має важливе ідентифікаційне значення для виявлення даних про платників і одержувачів коштів, які можуть бути ланками в злочинному ланцюжку легалізації доходів, оскільки, крім звичайних відомостей, наводяться їх ідентифікаційні податкові номери (ІПН), номери їх рахунків, номери кореспондентських рахунків обслуговуючих їх банків, кодові позначення й інші дані. У процесі дослідження зведених бухгалтерських документів необхідне зіставлення отриманих результатів з даними аналізу відповідних первинних документів. Подібне порівняльне дослідження дозволяє виявити важливі аспекти маскуючої злочинної діяльності, відсутні у зведеній документації.

Остання четверта група документів, що має велике інформаційне значення для виявлення слідів діяльності по відмиванню нелегітимних капіталів, – установчі документи, на підставі яких створюється і діє юридична особа. До них належать:

  • – заява про реєстрацію, підписана засновником або засновниками підприємства;
  • – устав підприємства або ж договір засновників, які затверджуються або укладаються засновниками.

У цих документах указуються: найменування юридичної особи, місце її знаходження, мета діяльності, склад і компетенція органів, юридичний статус засновників, їх місцезнаходження, відомості про державну реєстрацію, розмір статутного капіталу створюваного підприємства й інші дані. Усі дані, що містяться в установчих документах, відіграють значну роль в ідентифікації як самих злочинних доходів, так і особистості "відмивачів". Крім того, професійний аналіз установчих документів дозволяє вчасно припинити конкретні факти легалізації капіталів і забезпечити їх ефективний розшук і конфіскацію.

Отже, можна висловити думку про те, що злочини, пов'язані із легалізацією доходів, отриманих від противоправно'! діяльності, один із найбільш латентних видів кримінальних правопорушень, який потребує значних зусиль для виявлення ознак його вчинення. Але не зважаючи на підвищену латентність цього виду злочинів, вони все ж таки не можуть не залишати по собі сліди, оскільки для проведення схем з легалізації доходів використовуються різного роду документи, імітуючи повністю або частково справжній документ, повністю підроблені документи, які відповідають офіційним реквізитам, але містять неправдиві відомості. Проте для впевненого та успішного проведення легалізаційних схем використовують "справжні" документи, оскільки тільки з їх допомогою можна надійно завуалювати кримінальну природу грошей і відмити від злочинних джерел їх придбання. Тому у зв'язку з хибним використанням того чи іншого документу починають з'являтися ознаки проведеної легалізації, на які працівники органів внутрішніх справ України мають оперативно відреагувати та опрацювати всі можливі версії. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, – це не той вид кримінального правопорушення, відомості про який надійдуть від самого суб'єкту злочину або внаслідок ревізії на підприємстві, частіше за все його можна виявити в ході розслідування основного злочину, коли хтось із співучасників злочинного формування допустить помилку та коли ще не встигли "підключити" налагоджені корумповані зв'язки.

Проблема тіньової економіки й боротьби з її негативними проявами – організованою злочинністю, легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, корупцією, злочинами у сфері господарської діяльності та фінансів – є комплексною. її вирішення залежить від ефективності державного регулювання, забезпечення якісного економічного розвитку держави, ефективності дій правоохоронних органів та спеціальних контролюючих органів.

  • [1] Журбин Р. Выявление легализации преступных доходов / Р. Журбин // Законность – Генеральная прокуратура Российской Федерации. – 2006.- № 12. – С. 14-16.
  • [2] Журавель В.А.Розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: наук.-пракг. посібник / В.А. Журавель . – X.: Одіссей, 2005. – С. 50.
  • [3] Овчинников М.А. Проблемы выявления факта легализации преступных доходов / М.А. Овчинников // Вестник Саратовской государственной академии права: научный журнал. – 2009. – № 3. – С. 142.
  • [4] Жубрин Р. Выявление легализации преступных доходов / Р. Журбин // Законность: Генеральная прокуратура Российской Федерации. – 2006. – № 12.–С. 14-16.
  • [5] Аркуша Л.І.. та ін. Основи методики розслідування організованої злочинної діяльності і проявів корупції навч, посіб. / В.В. Тіщенко, Л.І. Аркуша, В.М. Плахотіна. – Одеса: Фенікс, 2010. – С. 266.
  • [6] Аркуша Л. І. Деякі особливості розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних в результаті організованої злочинної діяльності / Л. Аркуша // Юридичний вісник: щоквартальний журнал. – 2012. – № 2. – С. 87-91.
  • [7] Аркуша Л.1. Механізм відбиття слідів (ознак) злочинної діяльності легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, в основних групах документів / Л.І. Аркуша // Південноукраїнський правничий часопис: щоквартал. наук. жури. – 2010. – № 1. – С. 226-228.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >