Бельгія

Бельгія вперше реалізувала III Директиву ЄС в національному законодавстві 18.01.2010 р., після того як Європейська комісія відкрила проти Бельгії процедуру порушення справи за ст. 228 Договору про заснування Європейського співтовариства за законом "Про адміністративне судочинство" (EGV) і Європейським судом (EuGH) і констатувала ухвалу суду про порушення договору від 6 жовтня 2009 (справа С-6/09). Затримка Бельгії була цілком передбачувана. По-перше, законодавчі акти в Бельгії потребують координування, оскільки законодавча влада і конституційна монархія Бельгії певним чином не завжди гармонійно співпрацюють. З іншого боку бельгійський закон "Про запобігання відмивання грошей" вийшов за межі вимог Євросоюзу. Саме тому загальновизнаний в ЄС підхід до протидії відмиванню коштів викладено в Законі "Про внесення поправок..." від 18.01.2010 р.

У Бельгії запобігання відмиванню грошей, по суті, регулюється трьома правовими актами, законом "Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму", який реалізований відповідно до І Директиви ЄС з відмивання грошей від 11.01.1993 р., Кримінального кодексу Бельгії та бельгійського Закону "Про статус і нагляд за діяльністю кредитних установ".

У бельгійському Кримінальному кодексі, який називається Code Penal, відмивання грошей переслідується за ст. 505. На відміну від Німеччини, у Бельгії немає Каталогу зловживань, а запроваджено загальну предикатність, оскільки кожен злочин пов'язується з фінансовими вигодами й може розглядатись як відповідне злочинно карне діяння, що передувало вчиненню відмивання грошей. Суб'єктивна сторона складу злочину за ст. 505 Кримінального кодексу характеризується як прямим умислом, так і недбалим поводженням.

Покарання за вчинення злочину за ст. 505 Кримінального кодексу передбачає позбавлення волі від п'ятнадцяти днів до п'яти років та / або штраф до 50 000 євро. Замах також підлягає покаранню й передбачає від восьми днів до трьох років позбавлення волі та / або штраф у розмірі до 25 000 євро. Нарешті, ст. 505 Кримінального кодексу чітко визначає, що дії співучасника і співучасника у формі пособництва у відмиванні грошей переслідуються таким же чином, як і виконавця злочину.

Італія

Італія, усупереч її раніше сформованій практиці, дуже швидко, уже в листопаді 2007 року, реалізувала Ш Директиву ЄС "Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей та фінансування тероризму" і, тим самим, першою взяла на себе справжню провідну ініціативу в Європі. Попри цю відповідальність, Італію як і раніше оцінюють як "Ельдорадо для відмивання грошей", оскільки, принаймні, на загальну думку, відмивання грошей простіше реалізувати в Італії, ніж в інших державах- членах. Це, звичайно, справедливо, хоча Італія не типовий офшор, який представляє фінансовий центр, де відбувається відмивання грошей, вона пов'язана з іншими умовами, такими як наявність високого рівня організованої злочинності (мафії), відносно високою часткою грошових платежів у комерційних переказах і високою схильністю до ухилення від сплати податків. Крім того, італійський законодавчий орган намагається вже більше 20 років боротися проти цього злочинного середовища, запроваджуючи нові нормативно-правові акти, але недостатньо успішно.