Іспанія

Боротьба з відмиванням грошей і протидія тероризму є особливо актуальними для Іспанії, тому що Іспанія безпосередньо потерпає рівною мірою в обох сферах. По-перше, Іспанія неодноразово страждала від нападів баскського сепаратистського угрупування ЕТА, а по-друге, Іспанія стала головним наркоцентром у межах Європейського Союзу.

Незважаючи на це, Іспанія дозволила собі багато часу на реалізацію III Директиви Європарламенту та Ради Євросоюзу "Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей та фінансування тероризму". Тільки після початку порушення процедури з боку Європейської комісії у 2008 році, вимоги ЄС були інтегровані в національне законодавство на початку 2010 року, і зрештою набрав чинності закон 10/2010 від 28 квітня 2010 року (далі: Закон 10/2010).

Загальні положення про відмивання грошей

В Іспанії боротьба з відмиванням грошей регулюється на декількох рівнях. На законодавчому рівні відмивання грошей визначається кримінальним злочином згідно ст.ст. 301-304 Кримінального Кодексу Іспанії (Cpdigo Penal de Espaca (CPE)). На фінансовому рівні, насамперед, Закон Іспанії "Про боротьбу з відмиванням грошей" (Закон 10/2010), а також реалізація положень Королівських указів 925/1995372 та 54/2005 і Закону 12 / 2003 "Про боротьбу з відмиванням грошей".

Кримінальний Кодекс Іспанй'(СРЕ)

Відповідно до ст. 301 КК (СРЕ) кримінально карним діянням є володіння активами, отриманими від злочинної діяльності, здійснення трансферту, перетворення (ст. 301 п. 1 КК) або приховування їх незаконного (істинного) характеру, походження, руху або маскування (ст. 301 п. 2 КК) з метою отримання вигоди або ухилення від покарання за раніше скоєне карне діяння. Як предикат- ний злочин іспанське кримінальне право визначає виключно злочин, який може генерувати економічні переваги. При цьому абсолютно байдуже, де було скоєно злочин (ст. 301 п. 4 КК).

Суб'єктивна сторона злочину за ст. 301 КК характеризується умисними діяннями (ст. 301 п. 1 і 2 КК) або недбалістю (ст. 301 п. З КК), за що передбачені різні санкції.

У той час коли за умисне діяння з відмивання грошей санкція передбачає покарання від шести місяців до шести років позбавлення волі, а також штраф у потрійному розмірі активу, через недбалість – передбачено від шести місяців до двох років та таким самим штрафом. Крім того, за умисне діяння може бути забороне-

но професійну діяльність від одного року до трьох років чи закриття бізнесу, як правило, максимум на п'ять років. При цьому доходи, отримані від кримінальної діяльності, згідно зі ст. 127 КК повинні бути конфісковані.

Підбурювання до відмивання коштів, а також пособництво визначені ст. 304 КК, а покарання призначається залежно від долі участі в злочині.

Закон "Про запобігання відмиванню грошей і фінансування тероризму" (10/2010)

Закон 10/2010 набрав чинності 01.07.2010 р., який замінив в Іспанії попереднє положення згідно з Законом 19/1993 від 28.12.1993 р., у зв'язку з адаптацією до III Директиви ЄС. Водночас було роз'яснено, що досі діючі Королівські укази, тобто Указ 925/1995 та Указ 54/2005, і далі залишаються в силі до тих пір, доки їх зміст не був інтегрований у Закон 10/2010.

Мета Закону 10/2010 – захист фінансової системи загалом. У статті 1 п. 2 а – d Закону 10/2010 діяльність з відмивання грошей визначається аналогічно зі змістом поняття злочину відмивання грошей, передбаченого ст. 301 КК.

До суб'єктів у ст. 2 п. 1 віднесено низку фізичних та юридичних осіб, зокрема це: кредитні установи (ст. 2 п. 1а), фінансові установи (ст. 2 п. 1с), керівники недержавних пенсійних фондів (ст. 2 п. 1е), компанії венчурного капіталу (ст. 2 п. If ), кредитні посередники (ст. 2 п. Ik), брокери з нерухомості (ст. 2 п. 11), аудитори (ст. 2 п. 1ь), нотаріуси та адвокати (ст. 2 п. In), казино (ст. 2 п. 1р), дилери творів мистецтва та антикваріату (ст. 2 п. 1r) тощо. Перелік суб'єктів не є вичерпним, оскільки правила та обов'язки поширюються на фізичних та юридичних осіб, які надають аналогічним чином бізнес послуги.

У рамках реалізації ІП Директиви ЄС "Про запобігання відмивання грошей" іспанське законодавство також визначає загальні правила, які стандартно групуються, але мають відмінності:

- зобов'язання ретельного дотримування інтересів партнера – правила належної обачності щодо клієнтів (ПОК) (ст. З – ст. 16 Закону 10/2010):
– зобов'язання щодо ведення облікової документації (ст. 25 Закону 10/2010);
– зобов'язання щодо внутрішніх правил безпеки (ст. 26 – ст. 33 Закону 10/2010);
– зобов'язання повідомляти про підозрілі обставини та щодо звітності (ст. 17 – ст. 25 Закону 10/2010).

Правила належної обачності щодо клієнтів (ПОК)

В основі іспанського Закону 10/2010 підхід, заснований на ризиках, про що в ст. 7 п. 1 більш чітко, ніж у визначеннях держав- членів ЄС, передбачено, що заходи повинні бути прийняті, вирішені й розглянуті особливо щодо обачності, згідно з ризиком і типом основного клієнта або ділових відносин.

Закон Іспанії не визначає граничної межі або вартості угоди щодо обов'язковості проведення ПОК, зокрема ідентифікації клієнта. Вимоги щодо спрощених ПОК передбачені законодавством Іспанії як для клієнтів (ст. 9 Закону 10/2010), так і щодо продукції (ст. 10 Закону 10/2010). Іспанія залишає свободу вибору на розсуд клієнта, який завжди може знизити вимоги, якщо клієнт зі звичайними ризиками має справу з клієнтом із низьким рівнем ризику.

До низьких ризиків відмивання грошей насамперед відносяться виплати з фондів соціального страхування (ст. 10 п. lb та п. 1с Закону 10/2010), рахунки страхових полісів на щорічні премії в розмірі 1000 євро або одноразові премії в розмірі до 2 500 євро (ст. 10 п. 1а Закону 10/2010), а також угоди, які не перевищують суму 1000 євро (ст. 10 п. З Закону 10/2010).

Діяльність, яка має підвищений ризик щодо відмивання грошей, вимагає від суб'єктів посилених ПОК (ст. 11 Закону 10/2010), наприклад, угоди з фізичною особою за її відсутності (ст. 12 Закону 10/2010), транскордонна діяльність (ст. 13 Закону 10/2010 ), операції з політично значущими особами (ст. 14 та ст. 15 Закону 10/2010) або діяльність із використанням нових технологій (ст. 16 Закону 10/2010). Від зобов'язаної сторони вимагаються додаткові заходи контролю, такі як перевірка електронного підпису, докази походження коштів, у разі внутрішніх угод в еквіваленті 100 000 євро (ст. 34 п. Іb 10/2010) або валютних операцій, починаючи з 10 000 євро (ст. 34 п. 1 а Закону 10/2010).

Зобов'язання щодо ведення облікової документації

Зобов'язані сторони повинні здати до архіву документи й зберігати їх протягом мінімального періоду десяти років по завершенню ділових відносин або після виконання транзакцій, а також документи, що належать до бізнес-відносин або угод, які здійснювалися.

Згідно зі ст. 25 п. 2 Закону 10/2010 зобов'язаним сторонам рекомендується належним чином зберігати інформацію й завжди "тримати її під рукою" для подальшого інформування.

Зобов'язання щодо внутрішніх правил безпеки

Від статті 26 до статті 33 Закону 10/2010 договірним сторонам пропонується забезпечити свої установи та філії внутрішніми механізмами безпеки. До них насамперед належать наявність інструкцій або письмових процедур для проведення належної перевірки клієнта щодо оцінювання ризиків та забезпечення документами, а також їх зберігання (ст. 26 п. 1 та 3 Закону 10/2010), призначення співробітника, відповідального за звітність (ст. 26 п. 2 Закону 10/2010), безперервне навчання співробітників через внутрішні і зовнішні акредитовані курси (ст. 29 Закону 10/2010). Крім того, вони мають переконатися, що комунікаційні процеси всередині компанії здійснюються в належному порядку (ст. 30 Закону 10/2010), і дані, пов'язані з клієнтами, залишаються в таємниці (ст. 32 Закону 10/2010). Точна структура власних механізмів безпеки компанії не може залежати від її типу і розміру, але в кінцевому підсумку відповідальність залежить від відповідальної особи компанії.

Внутрішні захисні програми в Іспанії вимагають здійснення обов'язкового щорічного аудиту системами внутрішнього контролю за допомогою авторитетних зовнішніх експертів. Аудит спрямований на виявлення вразливих місць і поновлення заходів щодо подальшого розвитку й підвищення ефективності системи гарантій (ст. 28 Закону 10/2010).

Зобов'язання повідомляти про підозрілі обставини та щодо звітності

Стаття 18 п. 1 Закону 10/2010 вимагає негайного повідомлення про підозру й виконання зобов'язання щодо звітності, якщо зобов'язана сторона має підозри у відмиванні грошей під час звичайної внутрішньої перевірки відповідно до ст. 17 та ст. 26 Закону 10/2010.

Інформація направляється до Комісії із запобігання відмиванню грошей і фінансових злочинів (SEPBLAC – підрозділ фінансової розвідки (ПФР) Іспанії) (ст. 18 п. 2 Закону 10/2010).