Австрія
Банківське законодавство Австрії характеризується низкою важливих особливостей. По-перше, ця країна – єдина на сьогодні в Європейському Співтоваристві, в якій як і раніше діє принцип абсолютної банківської таємниці. Цей принцип з 1988 р. закріплений у конституційній формі. Порушення банківської таємниці є злочином. Єдиною умовою повідомлення яких-небудь відомостей про рахунки, клієнтів і операції правоохоронним органам є постанова суду при розслідуванні справи про навмисні фінансові правопорушення кримінального характеру[1]. У всіх інших випадках (розслідування податкових органів, органів банківського контролю, ревізії тощо) австрійські банки не зобов'язані надавати фіскальним установам інформацію щодо відносин із клієнтами.
По-друге, з 1819 р. в Австрії існує система анонімних і номерних банківських рахунків, що стала "частиною національного економічного устрою". При відкритті такого рахунку і здійсненні операцій по ньому будь-яка ідентифікація клієнта банком відсутня. Анонімно дозволяється також здійснювати торгівлю цінними паперами через спеціальний номерний рахунок у банківській установі, мати кодовий фінансовий депозит для анонімного управління пакетами акцій. Незважаючи на багаторічні гострі дискусії в австрійському парламенті й у суспільстві та спроби внести обмеження у викладені принципи банківської діяльності[2], дотепер суттєвих серйозних змін у цій сфері не відбулося.
У липні 1993 р. був виданий Закон "Про фінансовий ринок", що містить основні вимоги щодо обліку банківських операцій, систематизований перелік ідентифікаційних обов'язків банків, а також принципи співробітництва працівників фінансових інститутів і правоохоронних органів. Загалом визначення названого Закону відповідають світовим стандартам у цій сфері.
Звертає на себе увагу те, що певна інертність щодо виконання міжнародних зобов'язань і створення дієвих механізмів внутрішнього правового регулювання в досліджуваній сфері в Австрії має глибокі економічні причини. Зростання добробуту цієї країни, високий рівень розвитку економіки й споживчого ринку багато в чому обумовлені постійним припливом великих грошових капіталовкладень як із Заходу, так і зі Сходу. Непохитні принципи австрійської банківської таємниці й конфіденційності фінансових операцій є однією з основних умов залучення інвестицій. Тому процес правових перетворень у банківському, фінансовому секторі економіки Австрії триває повільніше, ніж в інших країнах Західної Європи, хоча його поступальна тенденція очевидна.
Проте в 1989 р. Австрія приєдналася до Віденської конвенції ООН 1988 р., у 1991 р. підписала Європейську конвенцію 1990 р., з 1990 р. бере активну участь у підготовці рекомендацій FATF. Національна реалізація III Директиви ЄЄ запроваджена в кінці 2007 року і набула чинності 1 січня 2008 року.
Незважаючи на конфронтації з питаннями протидії відмиванню грошей, в Австрії немає самостійного базового закону в цій сфері. Запобігання відмиванню грошей регулюється в різних законах, насамперед у Кримінальному кодексі (§ 165 StGB) та Законі про банківську діяльність (§§ 40, 41), а також у додаткових спеціальних положеннях комісії з цінних паперів, страхового нагляду тощо.
Експерти критикують, що Австрія не скористалася ситуацією по реалізації III Директиви ЄC щодо запровадження єдиного закону по протидії відмиванню грошей.
