Тема 4. Бесіда про те, як не можна ставитись до братів наших менших!

Мета: виховувати гуманні почуття до тварин, яких переслідують дорослі та діти унаслідок марновірства і упередженого ставлення; розкрити необґрунтованість мотивів переслідування людьми деяких тварин-персонажів дитячих казок, оповідань та інших творів; формувати правила поведінки з такими тваринами.

Обладнання: ілюстрація “Про тих, кого ми не любимо”, таблиці із зображенням тварин, ілюстрації і фотографії із зображенням тварин, твори із хрестоматії для читання дітям.

Методичні рекомендації

Цю бесіду радимо провести у відповідний для цього час (підготовка до екскурсії, певні вчинки дітей, очевидні ситуації безжального ставлення до деяких мешканців природи, зв'язок із вивченим матеріалом і т.д.).

Мета бесіди – виховання доброти і відповідального ставлення до усього живого. Це одне з щонайперших завдань педагогіки. Чому?

Маленька людина має бути доброю до усього живого. Лише за цієї умови вона стає вихованою! Доброта відкриває дитині радість буття, радість людських взаємовідносин, – переконував В.О. Сухомлинський педагогів, що за традицією все ще ділять світ живих істот на корисних і шкідливих.

Уявимо собі таку картину: діти, знайшовши гусінь, сонечко або метелика, запитують вас, педагога:

Вона корисна чи шкідлива?

• – Корисна, – відповідаєте ви і гусеницю відпускають.
• – Шкідлива, – говорите ви і це рівносильне смертному вироку для тварини, закріпленню паростків жорстокості у дітей.

Яка ж відповідь педагога має бути в цій ситуації єдино розумною? Подумайте!

У Каліфорнії, в одному із мальовничих куточків біля красивого озера, всесильні дбайливці природи для досягнення повної гармонії радощів з природою знищили комах, які псували пейзаж. Це була серйозна операція із застосуванням вертольотів і сильних отруйних засобів. І успішна. А слідом за комахами зникли і риба з озер, і птахи...

Ми розцінюємо окремих комах як шкідливих, забуваючи при цьому про численні ланцюги живлення, що склалися в природі. І по черзі губимо то вовків, що поїдають оленів і худобу, то горобців і ворон; то комарів і т.д... Зараз люди “порозумнішали” – все частіше стали звертати увагу на збереження рівноваги в природі. Але, можливо, дошкільникам і школярам не так важливо про це дізнатися, як важливо виховати почуття опіки над тими, хто поряд з ними, почуття співчуття і милосердя до них? Адже люди – сильніші і хитріші за всі живі істоти!

– Вона – жива! Тобто має право на життя!

На жаль, з приводу деяких тварин такі питання взагалі не виникають. Переслідуваних людиною тварин – б'ють без співчуття, без жалю, без оцінки їхнього значення в природі і господарстві людини, без урахування необхідності мати якісь захисні пристосування – отрута у змій, слиз у жаб; запах в окремих гризунів тощо. Жорстокий вирок над ними ухвалено дуже давно, коли людина була ще слухняним рабом природи і у неї було багато ворогів реальних і прихованих.

Із зміною часів небезпечних тварин на Землі залишилося дуже мало, вони не є джерелом небезпеки сучасної людини. Якщо – не навпаки. Отож, сьогодні виникла необхідність переглянути своєї ставлення до усього живого, особливо до тих, хто незаслужено ображений людиною і чиє життя висить на волосині.

Ця бесіда – один із перших кроків для цього. А звідси – при її проведенні важливо зупинитися тільки на двох-трьох яскравих прикладах, щоб підвести дітей до важливої гуманістичної заповіді: “Не убий!”

У бесіді можна використати комплекс методів: повідомлення педагога, обговорення матеріалу з дітьми, ігрові прийоми – осуд, захист обвинувачуваних; читання уривків творів письменників-натуралістів, робота з ілюстраціями, фотографіями, таблицями. Усе це залежить від творчої ініціативності того, хто веде бесіду (педагог, викладач біології, хтось із батьків, фахівець у цій галузі науки).

Хід бесіди

Вступна частина

Люди завжди любили дерева, трави, квіти, птахів, комах, звірів. Але чи усіх? Візьмемо, приміром, тварин. Чи усі тварини улюблені для людини? Чи усіх любите і бережете ви? Чому? Назвіть своїх улюбленців і не улюбленців! Значить, ви не любите мишей і щурів, тарганів, кажанів, черв'яків, змій, жаб і ворон? За що ж ці тварини потрапили в таку немилість? За що ви їх не любите?

Ну, з мишами, тарганами і щурами – зрозуміло! Вони приносять багато бід здоров'ю і благополуччю людини, коли поселяються в її будинку. Ну, а з іншими? Давайте поговоримо сьогодні про деяких з них, наприклад, про жаб, кажанів, змій. Чому про них? Як ви вважаєте?

Так, важко назвати тварин, які викликали б у людини почуття настороженості і забобонного страху, як ці... Чому?

Мабуть, ці почуття до нелюбимих тварин виникли в дуже давні часи. Люди, не уміючи пояснювати багато незвичайних особливостей тварин, наділяли їх всілякими фантастичними властивостями. Наприклад, це можна простежити в казках, де є присутніми страшні чудовиська – Змій-Горинич, Змій багатоголовий, Змій, що викидає з пащі вогонь і т.д. Вони і сьогодні не залишають людей байдужими. Вам, напевно, доводилося зустрічатися з деякими з них? Згадайте, що ви відчули і пережили, коли зустрілися на лісовій стежині зі змією? із жабою на городі? з дивним крилатим створінням у присмерковому небі? Розкажіть про це!

А може бути, що ваші страхи були зовсім марні? Можливо, це змія злякалася вас і зашипіла, щоб ви пішли з її дороги – адже вона не може швидко поповзти з вашого шляху? І, можливо, не потрібно було кидати камінь або заносити палицю над жабою, яка здалася вам такою страшною і неохайною? Давайте сьогодні порозмовляємо про тварин і подивимося, чи є справедливим безжальне відношення до них!

Розпочнемо з жаби (відкривається таблиця із зображенням куточка саду або городу з жабою під кущем). Вона – наш найближчий сусід: живе у садах, на городах, на полях.

Жаба – з тих, кого люди не люблять і часто знищують.

– Жаба, жаба! Бийте її! – часто кричать хлопченята.

Якщо жаб часто недолюблюють: брр, мокра, холодна! – то жаб ще і бояться! За що?

Важко навіть зрозуміти, за що про жаб писали: вони – огидні тварини... Жаб висушували згорблені чаклунки і вішали на свої груди як магічні амулети. Висушених жаб товкли в ступах і домішували до різного зілля, ліків. Їх зараховували до нечистої сили і вигадували про них усілякі небилиці на зразок: жаба страшно отруйна, одним своїм поглядом і диханням вона може спотворити людину! Люди боялися жаб і ненавиділи одночасно, оскільки вірили, що зустріч з нею обіцяє людині зло.

Зрозуміло, що люди при зустрічах із жабою намагалися знищити її. І досі їх побиття поширене, безглузде. За що ж вбивають жаб? Як ви, діти, вважаєте?

Ви думаєте, що від дотику до жаби у людини на шкірі виникнуть бородавки? Яка нісенітниця! Втім, дамо слово для захисту самій Жабі!

Жаба (у її ролі краще бути педагогові):

– Говорять, нас б'ють за те, що ми – такі негарні, потворні! А чи так це насправді? Добра людина і письменник-натураліст Юрій Дмитрієв зустрівся одного разу з жабою на прогулянці. Він довго дивився на неї і дійшов до висновку, про те, що це зовсім не правда, не така вже жаба огидна! Якщо не вірите – прочитаємо разом його розповідь “Мій негарний друг”.

Значить, справа не лише в нашій жабці? А в чому ще? Ах, в отруйній рідині?! Так, ми, дійсно, виділяємо білувату рідину на шкірі. Але ніякого відношення до появи бородавок або якихось інших шкірних захворювань ця рідина не має, вона взагалі абсолютно нешкідлива. Лише потрапивши в око або на губи, вона може викликати неприємне відчуття.

Ця рідина робить нас, жаб, неїстівними. Один раз спробувавши наше м'ясо із слизом, хижак назавжди втратить бажання нападати на жаб. А у нас, жаб, цей слиз – єдиний спосіб захисту! Чому? Так, адже у нас немає ні гострих голок, ані кігтів, щоб захистити себе, немає навіть швидких ніг, щоб утекти у разі небезпеки. Бережіть нас, діти, адже ви – сильніші за нас і можете одним порухом ноги або руки убити нас, розтоптати, знищити!

Адже ми, до того ж, і ваші добрі друзі! Сумніваєтеся? Тоді чому ж Юрій Дмитрієв назвав зустрінуту на прогулянці жабу “мій негарний друг”? Давайте поміркуємо. Ось на таблиці – жаба. День. Вона сидить у вологому затишному місці. А ледве стемніє, виповзає на полювання. Так, так, не смійтеся, на справжнісіньке полювання. І полює жаба цілу ніч! Як? Звичайно, у неї немає ні рушниці, ні лука і бігати за жертвою незграбна жаба не може. Полює жаба сидячи! І полює вона на мух, комарів, гусінь, черв'яків, слимаків.

Скільки вона за ніч їх знищить – злічити важко, навіть якщо зайнятися цим спеціально: важко простежити, як блискавично викинутий язик хапає, тобто приклеює комаху і втягує її в рот. Так вона не допускає, щоб ці істоти розмножилися понад міру. Отож, ми повинні жити ще і тому, що в ланцюгах живлення в природі займаємо дуже важливе, своє місце! І подумайте, діти, перш ніж жбурнути камінь у беззахисну жабу, а чи потрібно це робити? Навіщо?

Адже ми – ваші сусіди на планеті і друзі, як і багато інших тварин, яких ви незаслужено кривдите. Наприклад, кажанів!

Кажеш: На жаль, звуки, які я видаю, ваші вуха не сприймають! Тому сьогодні від мого імені розповідатиме ваша вихователька (вчителька). Згодні? Тоді слухайте їхню розповідь!

Коли на землю спускаються теплі літні сутінки, над силуетами дерев з'являються дивні літаючі істоти – таємничі кажани. Вони безшумно снують над нами, іноді опускаються на голови людей, заплутуючись в їхньому пухнастому волоссі. Страшно? А чому? Тому що багато що незрозуміло із життя цих нічних істот?

І саме через таємничість люди довго вважали їх всякою нечистою силою і коли малювали відьом і чаклунок, то поряд з ними обов'язково примальовували пару кажанів і птахів, що ведуть нічний спосіб життя – сов.

Вважати ж кажанів злою силою у людей були усі підстави. Які? Давайте подумаємо над цим!

Одна із них – нічний спосіб життя. Вважалося, що усі чисті божі створіння люблять день, а нечисті – ніч, коли усі темні сили збираються разом. А раз так, то кажани – вороги людини!

Друге – їх здатність до польоту. Адже кажани – це і не миші, і не птахи. Схожість у них тільки зовнішня. І чому вони літають у непроглядній пітьмі? І літають безшумно, як тінь?

Третє – чим вони живляться? Раніше люди вважали, що живляться вони людською кров'ю, як вампіри.

Четверте – як бачать кажани, якщо зір у них зовсім слабкий? А в темряві вони літають так упевнено, неначе усі прекрасно бачать!

Ось скільки загадок загадав людям таємничий кажан! І головна з них – їх здатність орієнтуватися, “бачити” не за допомогою зору, а за допомогою органів слуху! Довго розгадували цю загадку люди. І, нарешті, розгадали: виявляється, миша вперед себе видає звук – сигнал (його людина не чує), а цей звук, як відлуння, відіб'ється від перешкоди і повернеться у вухо миші. Так, прислухаючись до власного звуку, кажан облітає перешкоди і, окрім цього, ловить комах, якими живиться!

Як це відбувається – прочитайте в розповіді А. Плешакова “Що говорять легенди”.

Що говорять легенди?

Кажан – жахлива, неможлива істота, символ сновидінь, марення, примар, хворобливих видінь і безумства.

Так написано в одній старовинній книзі. Ці рядки говорять про те, що до кажанів люди з давніх пір відносилися не краще, ніж до жаб.

Ще в древній Греції злих богинь зображували з крилами кажанів. Були часи, коли люди вважали, що жодне зборище відьом не обходиться без цих крилатих звіряток. А, якщо кажан пролітав у когось над головою в лісі або просто снився, це вважалося поганою ознакою, після чого чекали нещастя.

Багато легенд і забобонів пов'язані з кажанами. Утім, немає нічого дивовижного. Дуже вже незвичайна у них зовнішність, дуже вже тісно вони пов'язані з ніччю. Якби ці звірятка літали вдень, вони б не здавалися людям такими дивними і підозрілими. І люди не вигадали б про них стільки небилиць. Але ж кажани літають вночі...

Так що не будемо звинувачувати кажанів у тому, в чому вони не виннії Це милі й грайливі звірятка, дуже корисні для нашим полів і садів, адже знищують безліч нічних комах, покладаючись лише на свій ехолокатор!

До особливо нелюбимих тварин ви віднесли і змій. Чому? Тому що змії дуже небезпечнії Так, це правда! Укус багатьох отруйних змій часто буває небезпечним для життя людини і тварин. А, з іншого боку, отрутою змій лікують багато хвороб. Чи звертали ви увагу на вивіску аптеки? Поряд із назвою “аптека” прикріплена ваза або чаша на ніжці, в яку змія опускає свою отруту. Як же бути з отруйними зміями? Раз вони несуть небезпеку і смерть, їх вбивають при зустрічі, забуваючи про ту велику користь, яку змія приносить тяжкохворим людям!

А може бути, наші страхи необгрунтовані? І, можливо, при зустрічі зі змією можна уникнути її укусу? Але як? Давайте дамо слово найотруйнішій змії наших лісових місць – гадюці.

Гадюка: Спочатку я загадаю вам, діти, загадку (добирати самостійно).

Про кого ця загадка? Так, про нас, змій! Усі знають, що змії шиплять, а хто з вас замислювався, навіщо? Погрожують? Попереджають? Просять не чіпати і піти з дороги? Як ви вважаєте?

Так, люди вважають нас найпохмурішими і відразливими істотами. Століттями з вуст у вуста передають жахливі повір'я і страшні історії, які, не завжди позбавлені підстав: адже, дійсно, змії часто кусають, і від їхніх укусів гинуть люди. І мало хто знає, що цього можна уникнути, якщо знати про нас, змій, трохи краще: Де живемо? Чим живимося? Який спосіб життя ведемо? Які сигнали посилаємо при зустрічах з вами? Як вам, людям, потрібно поводитися при зустрічах з нами?

По-перше, як ми виглядаємо? На таблиці на дошці, зображено дві змії: вужа і гадюку. Хто з вас скаже, яка з них гадюка? Чим вона відрізняється на вигляд від вужа? Вуж – нешкідлива змія, гадюка – отруйна і тому дуже важливо уміти їх відрізняти! Так, гадюка дуже схожа за забарвленням на вужа, але у вужа на голові дві яскраво-помаранчеві або жовті плями. Запам'ятали?

А де живе гадюка? Так, у лісі! І ось сіре або буре її забарвлення із зигзагоподібним візерунком на спині робить її непомітною серед сонячних відблисків і листя. Тому ні людина, ні тварина не помічають її, підходять близько, інколи наступають, у результаті гадюка самозахищається і кусає – адже іншого захисту у неї немає!

Тому потрібно бути в лісі обережним! У місця збору грибів або ягід потрібно брати з собою палицю і бути уважним, часто промацуючи грунт навколо ягід або грибів. І гадюка, що ховається поблизу, поповзе сама або виявить себе шипінням. Що ж таке шипіння в цьому випадку? Для чого шипить гадюка? Так, вона попереджає людей. Дайте їй відповзти або відійдіть самі! І ніякої біди не буде!

Деякі діти, особливо хлопчики, люблять переслідувати гадюк. І марно! Вона у такому разі стає дуже небезпечною – зіщулившись, вона шипить, викидає голову у бік переслідувача, намагаючись дістати його зубами. Зі зміями жарти погані, не забувайте про це!

Так що зробіть висновок: чи так вже небезпечні й шкідливі гадюки, щоб ухвалити над ними смертний вирок? Звичайно, ні!

У нашій країні заборонено винищування отруйних змій!

Підкреслюю, з отрути гадюки звичайною виготовляють чудові ліки! Окрім цього, гадюка, живлячись багатьма гризунами – лісовими і польовими мишами, – є природним регулятором їхньої чисельності і захищає людей від небезпечних хвороб, які переносять миші. Не забувайте про це, якщо на лісовій прогулянці зустрінетеся з нею!

Запам'ятайте: якщо ми допустимо знищення, зникнення навіть деяких тварин, що живуть поряд з нами, ми підпишемо вирок про те, що готові розлучитися з дикою природою. А якщо це станеться – ми вже не зможемо бути колишніми людьми! Та і чи збережеться сама людина, якщо згубить тих усіх, що живуть навколо неї? Подумайте над цими питаннями!