УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА – ДЖЕРЕЛО ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ

Мета: пробудити інтерес до народної мудрості; розкрити скарби виховної мудрості рідного народу, оригінальність української народної педагогіки, розвивати дослідницькі інтереси студентів з питань вивчення української народної педагогіки.

План:

• 1. Сутність і особливості української народної педагогіки.
• 2. Мета, зміст і форми виховання й навчання в українській народній педагогіці.
• 3. Засоби, принципи й методи української народної педагогіки.
• 4. Розділи української народної педагогіки.
• 5. Основні джерела наукового дослідження української народної педагогіки.
• 6. Методи науково-педагогічного дослідження народної педагогіки.
• 7. З народних джерел.

Сутність і особливості народної педагогіки

Одним з найбільших надбань кожного народу є його педагогіка. Відомий вітчизняний педагог Костянтин Ушинський був переконаний, що виховання, створене самим народом і побудоване на народних засадах, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях.

Мирослав Стельмахович стверджував, що педагогіку творить народ, а науковці, учителі тільки її досліджують, дають теоретичне й наукове тлумачення, обґрунтування; з огляду на це педагогіку в кабінеті написати неможливо.

Геннадій Волков вважав, що саме народна педагогіка врятує дітей від бездуховності.

Народна педагогіка – це система поглядів народу на освіту й виховання дітей і молоді. Вона створювалася протягом століть, збагачувалася, удосконалювалася та є результатом колективного творчого внеску багатьох поколінь у духовну скарбницю народу, багатющим і невичерпним джерелом людяності, гідності, мудрості, гуманності.

Кожен народ творить свою педагогіку, яка є глибоко національною за змістом, відображає його економічний, історичний, культурний, національний шлях розвитку, включає загальнолюдські основи. Костянтин Ушинський зауважував, що, незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особливість, своя національна система виховання, особлива мета та особливі засоби досягнення цієї мети; що основи виховання й мета його, а значить, і головний його напрям різні в кожного народу й визначаються народним характером.

Уперше термін "народна педагогіка" до наукового обігу ввів К. Д. Ушинський, а в Україні – О. В. Духнович (вжив у підручнику "Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских", 1857).

У другій половині XX ст. чуваський педагог Геннадій Волков увів термін "етнопедагогіка". Етнопедагогіка – наука про народну педагогіку, що включає досвід народу, визначає можливості та ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній діяльності, досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя та з'ясовує їх відповідність чи невідповідність до сучасних завдань виховання.

У народній педагогіці виховання розглядається як перша суспільна необхідність. З поняттям "виховувати" тісно пов'язане поняття "навчати".

Виховний ідеал народної педагогіки – взірець людської поведінки – людина праці, благородних поривань, високих моральних та інтелектуальних якостей, яка прагне пізнати навколишній світ і саму себе.

Народна педагогіка – першооснова педагогічної науки.