"Статут гімназій і училищ, підпорядкованих університетам" (1828)

Новий "Статут гімназій і училищ, підпорядкованих університетам" 1828 р. був реакційний і узаконив становий характер освіти. Усі типи шкіл, які були раніше, зберігалися. Проте проголошена в статуті 1804 р. безстановість і спадкоємність були ліквідовані. В усіх типах шкіл і в молодших класах гімназій дозволялися тілесні покарання.

Парафіяльні школи. Термін навчання становив один – два роки. Призначалися лише для найнижчих станів – бідноти. Приймалися хлопчики та дівчатка з восьми років. Навчали читанню, вивчали релігію, церковні книги, каліграфію, арифметичні дії.

Повітові училища. Термін навчання – три роки. Відкривалися для дітей купців, ремісників та іншого промислового люду. Вивчали Закон Божий, російську мову, арифметику, геометрію, географію, історію, чистописання, малювання, креслення. Вилучалися з навчального плану природознавство, фізика, технологія. Особливу увагу приділяли моральному вихованню. Панували муштра, зубріння, тілесні покарання, система суворого нагляду за учнями та викладачами.

Гімназії. Термін навчання – сім років. Призначалися переважно для дітей дворян і чиновників. З навчальних планів були вилучені такі дисципліни, як політична економія, комерційні науки, філософія та природознавство, а введені Закон Божий, священна та церковна історія, логіка, російська мова та словесність, грецька мова.

Стан освіти в Києві

У Києві парафіяльні школи були започатковані в 1809 р. Одна з таких шкіл розташовувалася в Бутишевському провулку (нині вул. Іванова), Подільське училище – на розі вулиць Верхній Вал, 54 та Почайнінської, 23; інші на вулиці Чорна Грязь (нині Фролівська) та Великій Васильківській, 134. У 1900 р. парафіяльне училище було відкрито при заводі "Арсенал". Загалом на початку XIX ст. у Києві діяло 60 міських парафіяльних училищ, які проіснували до 1919 р. При них існувала бібліотека, розмішувалася вона в приміщенні Володимирського парафіяльного училища по вул. Нестеревській, 44 (нині І. Франка).

Перше повітове училище в Києві було відкрито в 1807 р. Воно мало назву Києво-Подільське, розташовувалося на розі вулиць Костянтинівської, 9 та Хоревої, 6 (будинок споруджено в 1820 р. за проектом архітектора П. Адубровського у стилі класицизму).

Перша в Києві гімназія (чоловіча) була заснована на Подолі в 1809 р. (нині вул. Покровська, S). Її відкриттю сприяли київські генерал-губернатори Μ. І. Кутузов і М. А. Милорадович, які через кілька років прославились у війні 1812 р. Першим директором гімназії (до 1834) став М. Берлінський, відомий археолог, один з істориків Києва. Він запросив на роботу талановитих викладачів, серед яких був історик М. Костомаров. Навчались у гімназії лише хлопчики. Один клас був підготовчий, а чотири – вищі. У вищих класах гімназисти вивчали російську, польську, французьку, німецьку, грецьку мови, латинь, Закон Божий, філософію, науку про торгівлю, словесність, історію, політичну економію, географію, математику, фізику, технологію, право, природознавство, сільське господарство, архітектуру, фортифікацію, малювання, музику, фехтування, танці.

Після страшної пожежі на Подолі в липні 1811 р. гімназія переїхала на Печерськ, до Кловського палацу (теперішня адреса – вул. П. Орлика, 8; нині це Музей історії Києва). 1 жовтня 1811 р. імператор Олександр 1 затвердив для київської гімназії особливий статут, згідно з яким вона одержала певні привілеї порівняно з іншими гімназіями. Наприклад, кожний, хто успішно закінчував навчання, отримував звання "дійсного студента" та службовий чин XII класу, що відповідав цивільному чину губернського секретаря і воєнному – поручика.

Двері гімназії були відкриті для всіх дітей: зі 119 гімназистів 1828 р. 42 походили з дворян, 39 – з чиновників, 8 – з купців, 30 – з нижчих станів. Серед вихованців – художник Μ. М. Ге, історик М. В. Закревський, поет М. В. Гербель, скульптор Π. П. Забіла та ін. Тут викладали відомі історики Μ. Ф. Берлінський та Μ. І. Костомаров.

У 1850-1852 pp. архітектор О. В. Беретті спроектував будинок для міської гімназії на Бібіковському бульварі. Проте міська влада віддала приміщення гімназії кадетському училищу. Лише в 1857 р., після того, як на сучасному проспекті Перемоги за проектом І. В. Штрома було збудовано кадетський корпус, гімназія переселилася в будинок на Бібіковському бульварі (теперішня адреса – б-p Шевченка, 14).

Серед випускників гімназії багато відомих і славних імен. У 1886-1895 pp. тут учився А. В. Луначарський, навчалися академіки О. О. Богомолець, Є. В. Тарле, художник В. Левандовський. Двоє вихованців гімназії – М. О. Булгаков і К. Г. Паустовський – стали відомими письменниками. Окремі епізоди, пов'язані з подіями, що відбувалися в гімназії, знайшли відображення в романі "Біла гвардія" та п'єсі "Дні Турбіних" М. Булгакова, "Повісті про життя" К. Паустовського. У 1858-1861 pp. при гімназії в казенній квартирі жив хірург Μ. І. Пирогов, а в 1919 р. її займав перший президент АН УРСР академік В. І. Вернадський. У роки Першої світової війни гімназію було переобладнано на військовий госпіталь. Після Великого Жовтня тут містився Народний комісаріат освіти, який очолював В. П. Затонський, окремі кафедри АН УРСР (у 20-ті pp. тут працювали академіки М. М. Крилов та Є. О. Патон).

З 1959 р. це гуманітарний корпус Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

Другу київську гімназію (чоловічу) було відкрито на Подолі в 1834 р. як губернську. У перший же рік навчання кількість учнів зросла зі 146 до 308 чоловік. У 1855 р. для цієї гімназії архітектором П. Шлейфером було спроектовано будинок на Університетському бульварі (теперішня адреса – б-p Шевченка, 18). У гімназії викладали художник І. Сошенко, економіст І. Вернадський (батько першого президента Української академії наук академіка В. Вернадського), письменник М. Чалий. Серед гімназистів були славнозвісний композитор Р. Глієр, поет С. Надсон, академік О. Шмідт, диригент О. Виноградський та ін. У післяреволюційні часи гімназію було закрито, а в будинку розташовано радпартшколу.

Третя київська гімназія (чоловіча) була заснована в 1874 р. на Подолі (нині вул. Покровська, 8, ріг Контрактової площі). У 1920 р. у будинку було відкрито трудову школу, а згодом перетворено її на середню; з 1981 р. це Будинок дитячої творчості Подільського р-ну.

У четвертій київській гімназії (1885 р., Велика Васильківська, 96) навчався відомий співак О. Вертинський.

На місці п'ятої (1885) на Печерську (ріг вул. Суворова та Микільської) нині – корпус Київського автодорожнього університету.

У шостій (1889) на Великій Дорогожицькій (тепер вул. Мельникова, 81) після революції була трудова школа № 1 ім. І. Франка.

У будинку сьомої гімназії (1901) на вул. Тимофіївській (зараз вул. М. Коцюбинського, 12) нині – Міністерство юстиції України.

Восьма гімназія (1902) була на Микільській площі, 5 проти театру "Соловцов" (нині пл. І. Франка, 5).

У 1859 р. у Києві була відкрита перша жіноча гімназія (теперішня адреса – вул. Б. Хмельницького, 6). Вона була заснована завдяки турботам київського губернатора (тоді вже колишнього) І. Фундуклея (письменник, археолог, сенатор, знайомий О. Пушкіна, історик Києва, власник маєтку Гурзуф). На свої кошти Фундук- лей побудував два кам'яні будинки для жіночої гімназії, тому її називали Фундуклеївською. Це був середній навчальний заклад із семирічним терміном навчання для дівчат усіх станів. Серед вихованок Фундуклешської гімназії – поетеса А. Ахматова, оперна співачка Н. Забелло (дружина М. Врубеля), народна артистка України К. Дзержинська та ін.

Друга жіноча гімназія в Києві (святої Ольги) була відкрита у 1892 р. на вул. Терещенківській, 2.

Кількість середніх навчальних закладів у Києві не обмежувалася тільки державними гімназіями. Велика кількість навчальних закладів з'явилася в Києві на початку XX ст. За десять років, з 1903 по 1913, відкрилися 2 казенні чоловічі гімназії, 5 приватних чоловічих та 14 приватних жіночих (одна з них – гімназія А. Жекуліної на нинішній вул. Артема, 17; зараз тут розташована середня школа № 138, а в роки Великої Вітчизняної війни містився госпіталь, у якому помер генерал М. Ватутін).

Напередодні буржуазно-демократичної революції в Києві налічувалося 13 чоловічих гімназій, 3 реальні училища, приватне реальне училище Св. Катерини і 22 жіночі гімназії. До середніх навчальних закладів належали також 7 комерційних училищ, будівельно-технічне училище, Учительський інститут і Жіноча учительська семінарія їм. К. Ушинського. Закритими середніми школами були Інститут шляхетних дівчат (нинішній Міжнародний центр культури та мистецтв, колишній Жовтневий палац), єпархіальні училища, духовна семінарія й кадетський корпус. У них напередодні лютого 1917 р. налічувалося близько 9 тис. юнаків і дівчат.