РОЗВИТОК НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ, ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIII-XV ст.)

Мета: розкрити особливості навчання й виховання підростаючого покоління в період панування Золотої Орди, ознайомитися з відомими освітніми діячами.

План:

1. Здобуття елементарної освіти в парафіяльних школах.
2. Діяльність мандрівних дяків.
3. Культурно-освітня діяльність П. Русина.
4. Життєвий і творчий шлях Ю. Дрогобича (Котермака).

Здобуття елементарної освіти в парафіяльних школах

Монголо-татарська навала на Русь у середині XIII ст. і весь період панування Золотої Орди, феодальна роздробленість, що мала місце на той час, перебування південно-західних земель України у складі Польщі, Литви, Угорщини, Молдавії, посилення феодального й релігійного гніту були причиною тимчасового занепаду культури в країні: кількість писемних людей і шкіл набагато зменшилась, чимало цінностей матеріальної та духовної культури було знищено. Про школи XIV-XV ст., стан шкільництва відомо надто мало. Збереглися відомості про діяльність шкіл у Києві, Львові, на Закарпатті та в інших регіонах України, хоча вони досить фрагментарні.

Елементарну освіту на той час здобували в парафіяльних школах при діючих церквах. Учителями були священики, навчалися діти різних верств населення, але здебільшого селян. Навчалися елементарної грамоти, співу, основ математики та Закону Божого. Навчальний рік починався 1 грудня (за старим стилем – Свято пророка Наума – покровителя знань), після збору врожаю, завершення всіх сільськогосподарських робіт і припинення випасу худоби. Цей день був справжнісіньким святом зі своїми традиціями та ритуалами. Батько сина будив до школи дуже рано, промовляючи побажання щодо майбутнього навчання дитини: "Дай Боже, щоб і ти, як той пророк Наум, був розумний". Мати виймала зі схованки зав'язану пуповину й пропонувала дитині розв'язати її. Вірили, що як справиться дитина з цим завданням, так вона й буде вчитися. Відправивши сина на навчання, батько йшов до церкви та ставив свічку перед образом пророка Наума. Таким чином виявлялася пошана до покровителя знань і висловлювалося прохання "навести сина на розум". Вступ дитини до школи вважався другим народженням. Перший день нового навчального року починався в церкві зі служби Божої. На цій службі були присутні як усі учні, так і вчителі. Кожен навчальний день починався традиційно: на початку занять проголошувалася молитва "Отче наш", а в кінці дня – "Богородице, Діво".

Діяльність мандрівних дяків

Мандрівні дяки (учителі) з'явилися в Україні в XV–XVI ст. Причинами їх появи були обстоювання українцями права на освіту, відсутність на хуторах церков і як наслідок – шкіл. Мандрівними дяками були переважно студенти-бурсаки, вихованці українських духовних шкіл, які під час канікул розходилися по містах і селах у пошуках засобів існування. Прекрасні гумористи, дотепні оповідачі, вправні співаки, віршувальники вчили дітей читати, писати, співати, лагідно ставилися до них, у навчанні широко використовували народну педагогіку. Вони не мали постійного осідку, тому їх називали мандрівними. Небажання бути закріпаченим місцевим паном, прагнення уникнути переслідувань за вільнодумство, а також обмеженість кількості дітей шкільного віку на хуторах змушували вчителя часто змінювати місце роботи.

Мандрівні вчителі виконували велику культурну місію, беручи на себе організацію "пересувної" школи. Вони залишили благородний слід у розвитку та становленні українського шкільництва.

Культурно-освітня діяльність П. Русина

Павло Русин (бл. 1470 – бл. 1517) – видатний педагог, поет, один із засновників української науково-гуманістичної латиномовної поезії. Народився на Русі (на Лемківщині, у м. Кросно, нині воєводство Польщі, на території, де жили українці). Навчався в Німеччині (закінчив Грейфсвальдський університет). Усе його подальше життя пов'язане з педагогічною та видавничою діяльністю в Краківському університеті. У 1491 р. він підключився до роботи в друкарні Ф. Швайцпольта. Брав активну участь у видавництві кирилицею перших книг рідною мовою ("Часословець для навчання дітей грамоті"). У 1500 р. здобув ступінь бакалавра в Грейфсвальдському університеті, повернувся до Кракова. У 1506 р. П. Русину було присвоєно ступінь магістра вільних мистецтв. 1508–1511 та 1514-1515 pp. провів в Угорщині.

Тематичною спрямованістю творів Павла Русина були духовна та моральна дидактична поезія, панегіричні твори. Свої педагогічні погляди та виховні ідеї тогочасного суспільства він висвітлив у збірці "Пісні Павла Русина із Кросно".

Павло Русин вважав, що вивчення римської літератури допомагатиме молоді знайти своє місце в житті, а тому всіляко намагався заохотити академічну молодь її читати. На його думку книги, які мають пізнавальне значення, тобто знайомлять з іншими народами, дивовижними містами, ріками, горами тощо розширюють кругозір читачів і навчають доброчесності. Доброчесність він визначав як найвищу та єдину справжню цінність людського життя. Він вважав, що немає нічого кращого за неї, нічого приємнішого. Творча спадщина Павла Русина ще достатньо повно не досліджена. її вивчають як українські, так і польські вчені.

Життєвий і творчий шлях Ю. Дрогобича (Котермака)

Юрій Дрогобич (Котермак) (рік нар. невід. – 1494) – український учений, доктор філософії та медицини, громадський і культурний діяч, поет. Народився в м. Дрогобич на Прикарпатті в сім'ї ремісника. Елементарну освіту отримав удома, у дяка Євмитія церкви Св. Юра, середню – у Дрогобичі та Львові, потім учився в Краківському та Болонському університетах. З 1468 р. вивчав астрономію в Краківському університеті. У 1470 р. йому було присвоєно звання бакалавра, а 1473 р. – магістра. У 1478 та 1480-1482 pp. викладав астрономію й медицину в Болонському університеті, у 1481-1482 pp. був його ректором. У 1478 р. отримав звання доктора філософії, а в 1482 – доктора медицини Болонського університету. З 1487 р. був професором Краківського університету.

Юрій Дрогобич був автором низки наукових трактатів з астрономії та географії. У 1483 р. у римській топографії Е. Зильбера вийшла друком латинською мовою книга Ю. Дрогобича "Прогностична оцінка поточного 1481 р.". Це була перша друкована праця українця. Збереглася лише у двох примірниках, в Україні її немає. Серед учнів Юрія Дрогобича – відомий астроном Микола Коперник.

Юрій Дрогобич провідну роль у розвитку людини відводив знанням, у вихованні молоді – друкованому слову; метою науки вважав прогнозування майбутнього, запобігання небажаним, катастрофічним подіям.

Праці Юрія Дрогобича зберігаються в бібліотеках Західної Європи.