Аїр тростиновий (Acorus calamus L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Ароїдні (Агасеае) з товстим вузлуватим, жовтобуруватим або зеленувато-жовтим зверху і білим з рожевим відтінком всередині кореневищем, довгими кореневими мичками. Листки лінійномечеподібні довгі при прямостоячому стеблі до 1,2 м заввишки. Зеленувато-жовті квітки двостатеві, зібрані у качан. Цвіте у травні-липні. Плоди шкірянисто-червоні ягоди.

Поширення. Росте по болотах, болотистих луках, у річках, озерах, ставках і на їх берегах, на болотистих пасовищах, у лісовій і степовій смузі Європейської частини, Сибіру, Далекого Сходу, Кавказу та по всій території України.

Заготівля. Збирають кореневища в кінці осені й на початку зими, коли рівень води понижується настільки, що є можливість витягати кореневища з мулу вилами або лопатою. Неочищені кореневища використовують для одержання ефірної олії, а очищені – для медичних потреб.

Хімічний склад. У кореневищах міститься гіркий глікозид акорин, ефірна олія (до 5 %), до складу якої входять: d-a-нінсн, a-d-камфен, каламен, елемен, селінен, кадінен, куркумен, гумулен, a-камфора, мирцен, борнеол, азарон, проазулен, евгенол, каріофілен, сесквітерпени та їх похідні (акарон, їзоакарон, акоренон, капамкон, криптоакарон, акороксин, калакон, калакорен), азориновий альдегід, а також вітамін С (50 мг%), холін, камедь, смолисті та дубильні речовини. У траві є крохмаль (до 20 мг%), смоли, холін, ефірні олії, дубильні речовини.

Застосування. Акорин рефлекторно посилює виділення шлункового соку й жовчі, підвищує тонус жовчного міхура й діурез, а інші складові речовини діють злегка анестезуюче й протизапально, седативно – за дією рівний активності аміназину. Призначають для збудження апетиту й поліпшення травлення, як анестезуючий слизові оболонки засіб при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, особливо при гіпоацидних гастритах, ахілії, колітах, метеоризмі, а також при гепатитах, холециститах та інших хворобах печінки та жовчовивідних проток. Готують відвар у співвідношенні 10-15: 250 і приймають по 1 ст. л. З рази на день. Можна ту ж кількість сировини залити 250 мл води кімнатної температури, настоювати 8 год. і приймати так само. Застосовують настій на рисовому відварі, або порошок кореневища – по 0,3-0,5 г 3 рази на день перед їдою. Також готують витяжку: 6-8 г кореневища заварюють у 0,5 л окропу, настоюють 20 хв. і випивають у 2 прийоми за 30 хв. до їди. Настій 8 г кореневища на 1 л сухого вина приймають по 20 мл як протиблювотний засіб перед появою блювотного рефлексу. Приготовлений відвар у співвідношенні 6:200 приймають як протизапальний засіб при виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки.

Порошок кореневища входить до складу препаратів вікаліну та вікаїру, які рекомендовані при виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки.

Застосовують його у народній медицині як тонізуючий, болезаспокійливий, відхаркувальний, протизапальний та антисептичний засіб не лише при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а й при пригніченні центральної нервової системи, нервових хворобах з судомами, хронічних захворюваннях спинного мозку з втратою чутливості, посиленому серцебитті, захворюванні нирок і сечового міхура, зокрема при уремії, нирковокам'яній хворобі, затримці сечовиділення, при захворюваннях печінки й жовчного міхура, жовтяниці, при цинзі, холері, грипі, висипному тифі, проти глистів, при малярії, ревматизмі, рахіті, порушеннях менструального циклу, імпотенції, ексудативному діатезі, для поліпшення слуху й зору, при захворюваннях щитоподібної залози та як жарознижувальні ліки. Для цього беруть 25 г кореневища, заливають 2-3 склянками води, кип'ятять 15 хв. і п'ють по 3 рази на день, або готують відвар з 1 ч. л. кореневищ на 1 склянку води й приймають по 1-3 ч. л. впродовж дня. Вживають також настойку – по 10-30 крапель з водою 3 рази на день. Її готують настоюванням 20 г кореневища на 100 мл 70 % спирту впродовж 7 діб у теплому місці. Кореневища у вигляді порошку приймають при печії, запаленні нирок та сечового міхура – по 0,3-0,5 г 3 рази на день. Відвар кореневища на молоці дають пити дітям при епілепсії.

Зовнішньо застосовують як присипку при ранах та виразках. Його жують при альвеолярній піореї, нестерпному болі зубів, а також з профілактичною метою при грипі, тифі, холері. Відваром кореневища у співвідношенні 10:200 роблять полоскання при запаленні верхніх дихальних шляхів, бронхіті, цинзі, альвеолярній піореї, при захворюваннях шкіри (компреси, примочки), захворюваннях кісток (у вигляді пластиру). При жіночих хворобах приймають сидячі ванни з відваром кореневища у співвідношенні 30:1000 та роблять спринцювання. При лишаях змочують уражене місце цим відваром і одночасно приймають усередину. Порошок кореневища додають до зубного порошку, який рекомендують для зміцнення ясен при альвеолярній піореї та при інших видах розпушування ясен. Застосовують при випаданні волосся для полоскання і примочок. Беруть 10 г кореневищ, додають 200 мл води, кип'ятять 15 хвилин, проціджують і після охолодження фільтрують. Можна застосовувати у свіжому вигляді або зберігати в прохолодному темному місці впродовж 3-4 днів. Часто до цього відвару додають відвар кореню лопуха.

З кореневища добувають ефірну олію з приємним запахом і пряно-гірким смаком. Вона йде для ароматизації туалетного мила і парфумерно-косметичних засобів. Кореневища використовують у рибній промисловості, кладуть у компоти, додають до страв як пряність замість лаврового листа, імбиру та мускатного горіха.

Свіже листя застосовують для відлякування бліх та інших комах.