< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Бадан товстолистий (Bergenia crassifolia / L. / Fritsch.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Ломикаменеві (Saxifragaceae) з м'ясистим кореневищем до 1 м. Стебло (квітконосна стрілка) безлисте до 50 заввишки. Листки шкірясті, блискучі, довгочерешкові, зимуючі, до 35 см завдовжки, утворюють прикореневу розетку. Рожеві квітки правильні двостатеві, дзвіночковидні у верхівковому волосисто-шитковидному суцвітті. Цвіте у травні-червні. Плід суха коробочка з бурими або червоними насіпинами.

Поширення. Походить з Алтаю. Росте по сухих луках, кам'янистих схилах, скелях, гірських і кедрових лісах Сибіру, Середньої Азії. В Україні культивується переважно у ботанічних садах.

Заготівля. Збирають кореневища з коренями, а також листя й сушать. Зберігають в добре провітрюваних приміщеннях.

Хімічний склад. У сировині (корені і кореневищах) містяться дубильні речовини (до 27 % ) у тому числі танін (8-10 %), арбутин (12-13 %), крохмаль, глікозид бергенін, ефірна олія, глюкоза, сахароза, кальцію оксалат, флавоноїди, декстрини та ін. У листі є арбутин (11,5-22 %), гідрохінон, вітамін С, фітонциди, дубильні речовини, галова кислота.

Застосування. Препарати бадану мають в'яжучу, кровоспинну, протизапальну і антисептичну дію. Застосовують при надмірних менструаціях на грунті запалення придатків, кровотечах після абортів, фібромі матки, геморагічних метропатіях, ерозії шийки матки. Для цього 1 ст. л. екстракту розводять в 1 л перевареної води і роблять спринцювання та піхвові ванночки. При колітах та інших захворюваннях кишечнику інфекційного походження приймають по 20-30 крапель 3-4 рази на день. При дизентерії застосовують разом з сульфаніламідами й антибіотиками. Екстрактом змащують ясна при хронічних запаленнях. При запаленнях слизової оболонки ротової порожнини і носа 2 ч. л. екстракту розводять у 0,25 склянки води і роблять полоскання декілька разів на день.

У народній медицині застосовують відвар кореневищ і листя при захворюваннях кишечнику й запаленні ясен: 4 ч. л. сировини заливають 1 склянкою води, кип'ятять 30 хв., охолоджують і приймають по 1 ст. л. 3 рази на день, а при захворюваннях ясен їх змащують цим відваром.

З кореневищ виготовляють танін, з листя – арбутин і гідрохінон.

Вільха чорна (вільха клейка) (Alnus glutinosa / L. / Gaertn.)

Однодомна рослина з родини Березові (Betulaceae). Дерево з яйцевидною або циліндричною кроною висотою до 35 м з міцною кореневою системою, струнким стовбуром. Молоді пагони тригранні голі, червонувато-бурі. На гілках знаходяться округлооберненояйцеподібні або округлі виїмчастозубчасті листки, дуже клейкі. Дрібні квітки зібрані у сережки: чоловічі – циліндричні, жіночі – овальні або яйцеподібні. Цвіте у квітні. Плід – однонасінний горішок.

Поширення. Росте по вогких місцях, ярах, берегах річок, озер і струмків, біля канав Європейської частини, Західного Сибіру, Середньої Азії, на Кавказі та по всій території України.

Заготівля. Збирають молоді гілки, недозрілі шишки, свіже листя, кору й сушать, а восени збирають здерев'янілі супліддя.

Хімічний склад. У супліддях містяться флавоноїди, дубильні речовини, у тому числі татн (до 2,5 %) і галова кислота (біля 3,7 %), алкалоїди, фосфорна кислота, протеїни, жири, пектини, флобафен, альніцин, альнірезол, галактоза, пентозани, мінеральні речовини. У листі є протеїни, жири, флавоноїди (кверцитрин і гіперозид), саліцин, популін, вітамін С, каротин, глутамол, кавова, хлорогенова і протокатехінова кислоти, в корі – дубильні речовини, тритерпенові кислоти, тритерпеновий спирт, емодин, альнулін, фосфати, галактоза, пентозани, глютінон, тараксерол, тараксерон, лупеол та ін.

Застосування. Як в'яжучий, протизапальний і антисептичний засіб застосовують при гострих та хронічних ентеритах, ентероколітах і колітах. Готують відвар з 1 ч. л. супліддя (5 г) на 200 мл води і п'ють по 0,25 склянки 3-4 рази на день.

У народній медицині застосовують відвар 4-10:200, п'ють в теплому вигляді по 0,25-1 склянці, або 20 % настоянку на горілці по 25-40 крапель до їди 3 рази на день при тривалій діареї, дизентерії, болях у шлунку. Відвар приймають при ревматизмі, подагрі, застудних захворюваннях. Кору з молодих гілок і недозрілі супліддя у вигляді відвару застосовують при захворюваннях кишечнику.

При застудних захворюваннях, суглобовому ревматизмі, артритах, подагрі приймають так звані "сухі ванни". У глибоку дерев'яну діжку накидають свіжого молодого листя, накривають кришкою, щоб воно добре зігрілося. У них занурюють хворого по шию і тримають близько години, або хворого обкладають товстим шаром листя, обгортають ковдрою і тримають, поки він добре пропотіє. Відвар з листя застосовують при запаленнях слизових оболонок – полощуть горло й порожнину рота.

Використовують також Вільху сіру (A. incana (L.) Moench). Заготівля і зберігання, хімічний склад, використання – усе так, як у вільхи чорної.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >